Слово про маму
ПОДАРУНОК НА ІМЕНИНИ
Колись привозив матері в село
Не ох які! — та все-таки гостинці.
Всідалися сусідки за столом —
Придибуляли в хату поодинці.
Й точилися розмови без кінця —
Про все і всіх балакали. Й про сина.
А мамі пасувала — до лиця! —
Тернова з диво-бережком хустина…
Було, було…
Хоч згадувать не смій.
Я сам собі лиш серце розтривожив.
На іменини матері своїй
Везу в дарунок… Матір Божу.
Ікони є у хаті на стіні.
В душі великій — пресвятая віра.
— Моліться, мамо…
Вибачте мені… —
Я вибігаю мовчки на подвір’я,
Бо сльози душать. Палить гіркота.
Подай нам, Боже, духу і прозріння.
Хула усім — хто познущався так
Над маминим невинним поколінням
І хто моєму торбу зрихтував.
Дихнути дайте! а не посох — в руки.
Еге-е… Катма…
Хапають за рукав.
Та підростуть обкрадені онуки
І поспитають:
Чом на цій землі
Ви продавали волю і сумління?!
А мама у знедоленім селі…
І Матір Божа…
Й привиди спасіння…