Слово про маму
МАТЕРИНСЬКЕ ВІКНО
Над вікном материнським журилися зорі,
У вікні материнськім журилась свіча –
Син блукав-потопав у житейському морі,
Син із тугою матері навік обвінчавсь…
А в заплакану ніч повернувся додому
Під притишену річ – на останню цю стріч.
І вікно материнське у поклоні німому
Запалило десятки згорьованих свіч…
<<Рідна мамо моя! А чи був я щасливий,
Поки світом блукав, поки долі шукав,
Бо чорніло вікно твоє так сиротливо
Поміж тисячі друзів, пиятик і кав?!
Ох, матусю моя! Що ж за лихо спіткало
Твого сина коханого серед друзів і кав?!
Вік чекала мене й лиш тепер дочекалась –
Син твій світом блукав і – таки заблукав…>>
Материнське вікно берегло світ дитинства,
І, забуте давно, вік зоріло воно,
Мов жертовна і вірна зоря материнства, –
Понад світом пустим те спустіле вікно…
25.07.1993