Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Слово про маму

ТАТОВІ І МАМІ НА ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ

Все частіше вдосвіта

Прокидаюсь в гойдалці

З місяця кленового,

Що гойдає час.

А на древі давньому,

Родовому дереві,

Піснею весільною

Вирізьблено нас.

Я дідів і прадідів

З косами і веслами

З роду хліборобського

Поверну в літа.

В Кремінському затишку

В татуся і матінки

Бубнами видзвонює

Свайба золота.

Золота, як сонечко,

Золота, як райдуга,

Наче й не знімала їх

Доля із хреста.

В зимовім весіллячку

Добра і беззахисна

У хустині з маками

Сива молода.

І сухенький батечко,

В ореолі радості,

Як колись, у юності,

Тулить до грудей

Наречену Господом

І цілує молодо,

Й зовсім не соромиться

Друзів і дітей.

А крізь вельон зоряний

Видно всю їх доленьку

У воєнних боїщах,

Де в крові трава.

А в моєї матінки

З тих часів є придане —

Куля біля серденька

Диха, як жива.

А у мого батечка,

Офіцера армії —

Рани незатягнуті

Ниють по весні.

Й ходять батальйонами

Молоденькі воїни

(Ті, що не поховані)

Й плачуть уві сні.

Господи! Помилуй їх!

Ти морив їх голодом,

Ти карав їх молодість

Не одним хрестом.

Дай же в сивій старості

Їх весільно-радісній

І печально-стомленій

Спокою огром.

Я вродилась словом,

Тихим і печальним,

І на древі роду

Остаюсь жива.

В золотавій сукні,

Сонячно-вінчальній,

Я несу гостинці —

Онучат слова.

У малому місті

Все-таки подія —

У весільних ризах

Скромна сивизна.

Вип’ємо ж, єдині,

Рідні молодії,

Таточку і мамо,

Доброго вина.