Слово про маму
МАМИНІ РУЖІ
1
Мамка ружі мовчки саджала.
Мамка ружі в життя виряджала.
Мамка ружі з дороги чекала.
Ще й водицею-студеницею
Ціле літечко-літепло
Поливала.
Ну, а ружі росли-розквітали
І до мамки голівки схиляли.
Ну, а мамка дивилася-дивувалася,
Як ми чесно між ружами гралися:
Не ламали їх, лиш нахиляли
І докупи голівки стуляли –
Свої та ружині…
2
Черлених руж – на весь довкруж!
Се моя мамка ружі сіє.
Ану ж, красу її не руш,
А най красивою сивіє!
Не руш її красу, ану ж!
Най не сивіє – ружі сіє!
Від руж черлений мій довкруж.
І він посивіти не сміє.
Ану ж, красу мою не руш!
Городець з ружами – пасія…
Довкруж – черлених красних руж!
А моя мамка – сіє… сіє…
Най не сивіє! День зорів,
Як мужні ружі на довкружжі.
Я щось про ружі говорив,
А мамка висівала ружі…