Слово про маму
ДОЛОНІ МАМИНИХ РУК
Дивлюся на твої долоні, мамо,
й читаю наймудрішу книгу з книг,
що в світі цім багато є доріг,
а вибрати я з них одну лиш маю.
Що рук людських і душ людських чеснота
звіряється вагою колоска,
що завжди шанувалось у віках
одне із найскромніших слів – робота.
Що є любов, а ще ненависть є:
любов єднає віддалі безмірні,
живе єдиним подихом довіри,
а на любов ненависть повстає.
Що є добро і тінь страшна біди:
біду бори, долай круту розпуку,
а для добра подай людині руку
і яблуню край шляху посади.
Іду до тебе, мамо, на урок
і з слова дізнаюсь неголосного,
що на землі немає більш святого,
ніж сину дати сил на перший крок.
Хоч скільки б я доріг пройти устиг
чи мозолів нажити встиг чимало –
я до твоїх долонь вертаюсь, мамо,
читати наймудрішу книгу з книг.