Ковтунівський навчально-виховний комплекс

З метою вивчення питання оптимізації витрат на утримання навчальних закладів району та у зв’язку з

недостатнім забезпеченням потреб у 2011 році у січні було створено спеціальну комісію. До її складу увійшли заступник голови районної ради Петро Косюк, начальник відділу освіти Лариса Глоба та головні спеціалісти Валентина Іллященко й Ірина Тернова, методисти – Валентина Щепак і Павліна Удовенко, інженер відділу освіти Любов Лабунець та голова районної ради профспілки працівників освіти і науки Олександр Нагаєвський.

Керівникам навчальних закладів було запропоновано подати до відділу освіти пропозиції щодо оптимізації витрат на утримання освітянських установ. Їх врахували, коли підводили підсумки роботи комісії. Щоб більш детально ознайомитися з ситуацією, яка склалася у освітянській галузі через її недофінансування, ми разом з членами комісії відвідали Вознесенський і Привітнянський НВК та Пальмірську ЗОШ.

Директор Вознесенського НВК Алла Рідько розповіла, що нині тут навчається 140 дітей. Дошкільної установи у селі немає, але її могли б відвідувати 84 малят. Нині дітей дошкільного віку підвозять до Пальміри. Навчальний заклад має сталі, зокрема спортивні традиції. Неодноразово приймав у своїх стінах як освітян району, так і учасників обласних та Всеукраїнських семінарів. «Школа безпеки», у якій виховують юних рятувальників, одна з найсильніших в області. Її керівник, вчитель фізвиховання Григорій Чухрай щоденною, копіткою працею виховує молодь міцною та витривалою. Шкільний спортзал не пустує навіть увечері, а зимових днів його учнів обов’язково можна побачити на лижні чи ковзанах, а не з пляшкою пива у сільському барі.

Розповідаючи про навчально-виховний комплекс, Алла Миколаївна не могла не згадати про тісну співпрацю з колишнім сільським головою Станіславом Бузирьовим. Завдяки його турботі та фінансуванню у школі відремонтували стелю, замінили двері, виконали багато іншого. Навіть нові лавки у їдальню діти виготовляли власноруч на уроках трудового навчання з матеріалів придбаних за кошти сільради.

За обіди у шкільній їдальні учні сплачують 1,75 грн. хоч коштують вони удвічі більше. Директора турбує питання щодо харчування напівсиріт та учнів з проблемних родин. Згідно із законом пільга щодо безкоштовного харчування на них не розповсюджується, а коштів на обід у більшості випадків вони не мають. От і доводиться керівництву школи вирішувати це питання на місцевому рівні, бо діти не повинні бути голодними.

Як і в будь-якому іншому навчальному закладі, у Вознесенському НВК працюють хороші педагоги. Прикладом для інших є вчитель-методист, класовод молодшої ланки Варвара Бондаренко. Надзвичайно цікаві уроки у її колеги Валентина Суслової. Нудним і нецікавим було б шкільне життя без різноманітних заходів, ідейними натхненниками яких є педагог-організатор Лілія Мартиненко та бібліотекар Наталія Журба.

Найперше, що зацікавило членів комісії у Пальмірі – скільки у школі навчається дітей з навколишніх сіл. Директор Володимир Лосіцький зауважив, що це 13% від загальної кількості, тобто сім осіб з Привітного і тринадцять з Вознесенського. Це, у першу чергу, пов’язано з розташуванням навчального закладу (ближче до сусіднього села, ніж до школи у власному), але є й інші причини. Наприклад, тут навчалися старші діти, а згодом, віддали й молодших. Коли тепло і сухо, учні долають кілька кілометрів до школи на велосипеді, а восени та зимою – пішки по бездоріжжю. Минулих років у Пальмірській ЗОШ навчалися також учні з Хрущівки.

Директор з гордістю зазначив, що шкільний педагогічний колектив – сталий, укомплектований на 100% висококласними спеціалістами. Відчувалася у розмові й давня конкуренція з сусідами, зокрема й за кількість учнів. Наголошуючи на якісній складовій навчального процесу, Володимир Миколайович зазначив, що учні з Пальміри ніколи не вчилися у Вознесенській школі.

Доволі великий Пальмірський навчальний заклад потребує власного автотранспорту, тому його керівник сподівається, що незабаром і на їхньому подвір’ї з’явиться шкільний автобус. Це дасть можливість підвозити учнів і вчителів з інших сіл та й на конкурси, спортивні змагання, інші заходи буде чим доїхати.

У дитячій установі «Кришталик» села Пальміра нині виховують і навчають 59 дітей, 27 з них підвозять з інших сіл. Найбільше – з Вознесенського. Директор закладу Марія Макаровська вважає, що двох старших та молодшої групи для дитсадочка вже недостатньо. Вкрай необхідна ще одна для найменших. Сьогодні у ясельній групі вже 23 малюка, коли за нормативами їх має бути 15. до того ж є заяви від батьків, чиї діти народилися в 2008-2009 роках. Заклад має потенціал, а його працівники – бажання працювати.

Навчально-виховний комплекс у Привітному – один з тих, які називають малокомплектними. Тут навчають 27 учнів та виховують 12 дошкільнят. Знаходиться він у пристосованому приміщенні колишнього дитсадочка, але директор закладу Марія Полякова та її колеги упевнені: мала школа – ще не значить погана. Довели це власним прикладом і самовідданою працею. Приміщення чисте і світле, скрізь затишно і зручно. Ремонт робили власноруч за батьківські кошти та за підтримки керівника ТОВ «Данко-Агро» Миколи Боберенка. Він уболіває за те, щоб у його селі був НВК й підтримує його з усіх сил. Для економії енергоносіїв пообіцяв до усього придбаного раніше додати ще й сучасну електричну кухонну плиту. Невеликий шкільний колектив надзвичайно болісно сприймає питання оптимізації мало комплектних шкіл, яке у перше чергу стосується саме їх. І діти і дорослі розуміють: навчальний заклад – це єдине, що залишилося у їхньому селі, це центр культурного й духовного життя. У сучасних економічних умовах реальністю сьогодення є необхідність реорганізації школи у двоступеневу, що загострює багато інших проблем: зменшення кількості годин, а, відповідно, й заробітної плати вчителів, працевлаштування окремих з них та ліквідація сумісництва. Старших дітей планують підвозити до навчальних закладів шкільним автобусом, але ж як це відбуватиметься у час бездоріжжя? Нині до Привітного хоч на крилах лити! От брестимуть діти до суходолу, туди, де їх, у кращому випадку, зможе підібрати автобус. Хвилює привітнянців і те, як приймуть їхніх дітей у чужій школі. Вони добре знають з власного досвіду, що це відбувається не завжди гладко. Раніше «своїх» і «чужих» було майже порівно, але й тоді питання вирішувалися не завжди мирним шляхом.

Багато болючих проблем висвітлили зустрічі членів комісії й з педколективами інших навчальних закладів. Важко прийняти соломонове рішення, щоб воно задовольнило усіх: вчителів, учнів, владу й дало можливість розподілити та зекономили куций бюджет. Про це читайте у наступному номері.

Любов МІНІНА.

«Вісник Золотоніщини»,11 лютого 2011 р.