Ковтунівський навчально-виховний комплекс

В Україні розвиток місцевого самоврядування має дуже давню історію. Його демократичні витоки розпочиналися ще з трипільських міст-гігантів, із часів Київської Русі, коли найважливіші питання вирішувалися на вічах.

Потім ці прагнення продовжилися в Українській Козацькій Державі, що знайшла своє відображення у конституції Пилипа Орлика, яка писалася козацькою елітою і була схвалена козаками.

Нова історія місцевого самоврядування в Україні починається лише після прийняття 7 грудня 1990 року Закону «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування». Ухвалення Верховною Радою України цього Закону стало першою спробою трансформувати місцеві ради (які на той час ще входили до єдиної системи органів виконавчої влади) всіх територіальних рівнів в органи місцевого самоврядування.

Можна багато говорити про недоліки чинного законодавства у сфері місцевого самоврядування, про суперечності у законодавчих актах, про нерозмежованість повноважень між органами державної виконавчої влади та органами місцевої самоврядності, про незабезпеченість делегованих повноважень фінансовими ресурсами. Але новообраний голова районної ради Микола Собченко переконаний, що і за чинного законодавства місцеве самоврядування може робити значно більше. Усе залежить від керівника територіальної громади, депутатів рад, їх взаємодії з державною адміністрацією, керівниками підприємств. Він говорить про роботу депутатського корпусу та виконавчого апарату районної ради, про плани на майбутнє та проблеми місцевого самоврядування.

– Самоврядування без грошей – це не самоврядування. Сільські голови не відчувають себе повноправною владою на селі, тому що не опираються на фінансово забезпечені бюджети. У минулому році очільники сіл надіялися на постанову Кабінету Міністрів про збільшення фінансування сільських рад удвічі, на результати і реформи після з’їзду Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад… А як нова влада ставиться до проблеми наповнюваності сільських бюджетів?

– З 1 січня почне діяти новий державний бюджет, у якому будуть враховані і передбачені потреби сільських бюджетів. І незабаром влада буде просити дотацію із сільських бюджетів, щоб наповнити районний. За попередніми підрахунками, сільські ради Золотоніщини отримають на два мільйони більше коштів, які зможуть використати для своїх потреб. Це добрі новини для представників місцевого самоврядування. А ще бюджети всіх рівнів можна наповнювати податками працюючого населення. Але тут виникає проблема: статистика свідчить – у нашому районі зареєстровано близько 7200 осіб працюючих і 8 тис. безробітних. Та ми не бачимо, щоб така маса людей потерпала від голоду, значить, вони десь підробляють, криються у «тіні», тобто приховують свої доходи, від чого потерпає держава. Тому я ставлю перед собою завдання – всіляко сприяти легалізації ринку праці, збільшувати кількість робочих місць, залучати інвестиції.

            Чи планується збільшення штатів працівників сільських рад? Може, незабаром у селах з’являться юрисконсульти і помічники сільських голів?

–          Не думаю, що питання розширення штатів стоїть дуже гостро. Зараз у кожній сільській раді є комп’ютери. Сільським головам треба подбати про підключення їх до мережі Інтернет, а вже там є вся необхідна інформація з юридичних, законодавчих, земельних питань і т.ін. Очільникам сіл не можна стояти на місці, треба розвиватись і вести за собою громаду. А із складнішими проблемами допоможуть розібратися юристи та відповідні фахівці районної ради і райдержадміністрації.

–          Як Ви оцінюєте рівень життя у сільській місцевості? Які реформи плануєте втілювати у життя для покращення добробуту селян?

–          Жити у селі зараз дуже важко. Насторожує демографічна ситуація у нашому районі. На 43 тис. населення Золотоніщини 15,5 тис. осіб – пенсіонери. Але для того, щоб покращити рівень життя людей, за ініціативи Президента України Віктора Януковича розроблено комплекс програм від «Будуємо нову Україну» до «Будуємо нову Золотоніщину». Одне з пріоритетних завдань нашої роботи – створити всі умови, щоб молодь залишалася у селі. А для цього ми прагнемо, по-перше, залучати інвестиції (не можна у наш час працювати на землі дідівськими способами, треба шукати новий підхід; якщо не вмієш і не можеш – шукай інвестора), по-друге, розвивати тваринництво (це дасть додаткові робочі місця. Взяти для прикладу Синьооківку. Частина населення працює у господарстві: зорали, посіяли, зібрали. А як заробляти іншій половині села?). По-третє, розвивати соціальну сферу і культуру у селі. Тут слід ставити особливі вимоги до інвесторів – якщо взяв в оренду нашу золотоніську землю – офіційно зареєструйся у нашому ж районі, сплачуй податки тут, а не у києвах та черкасах. Дбай про дозвілля і комфорт людей, які на тебе працюють.

–          Які проблеми у районі Ви вважаєте найактуальнішими і над чим слід працювати у першу чергу?

–          Сьогодні гостро стоїть питання створення комунальних підприємств. Треба придбати хоча б один трактор з причепом для потреб сільських рад, щоб вони могли і сміття вивезти, і була поміч у благоустрої населених пунктів. У перспективі – придбання асенізаційної машини. Також слід зайнятися проблемою підвезення дітей до шкіл. У районі діє програма «Шкільний автобус», тож треба купувати хоча б по автобусу щороку. А взагалі проблем багато. Районна рада у тандемі з райдержадміністрацією і мерією міста поступово буде працювати над розв’язанням нагальних питань і для досягнення результату.

–          Кожні вибори, зрозуміло, вносять корективи у склад сільських рад і депутатських корпусів. Змін чимало, деякі з них у певній мірі очікувані, а окремі – дещо несподівані. Як Ви оцінюєте нових сільських голів і депутатів?

–          Перші аналізи показують, що народ довіряє “старим” кадрам, але водночас прагне нових імен, сподіваючись змін на краще. Якщо із 34 сільських голів змінилося лише 9 – це говорить про позитивну роботу і високу довіру до сільського керівництва на місцях. Чимала заслуга наших колег: Олександра Капленка із Софіївки, Валентини Півень із Броварок, Надії Третяк із Калеників, Любові Іллічової із Дмитрівки, Юрія Гунька із Зорівки, Олександра Тертишного із Гладківщини, Анатолія Вернигори із Вільхів, Сергія Сала із Коробівки у розв’язанні питань соціально-економічного розвитку населених пунктів. Цьому слугує їхній великий досвід, організаторський хист, вміння працювати з людьми.

Жителі Деньгів, Гельмязова, Привітного, Драбівець, Кавраю та Кавраю-ІІ поважають своїх голів Ірину Величко, Олександра Данька, Павліну Черненко, Олександра Герасименка, Василя Чорновола, Валентину Костенко, тому й обирають їх не вперше на цю відповідальну посаду. Справжніми господарями, умілими організаторами зарекомендували себе сільські голови Микола Омелик із Богданів, Віктор Головко із Богуславця, Святослав Строкань із Ковтунів, Тетяна Демчинська із Кривоносівки.

За те, що уміють об’єднати депутатів усього політичного спектру, за чуйність, людяність, щире синівське піклування про ветеранів війни і праці, малозабезпечених громадян поважають жителі Кропивші, Маліївки і Щербинівки Олександра Пузєєва, Подільського – Олексія Бахмача, Плешканів – Миколу Левченка, Шабельників та Нової Греблі – Ігоря Гвоздя.

Під дієвим контролем сільського голови с. Домантове Віктора Білялова ефективне використання комунальної власності, землі, благоустрій села. У щорічному обласному конкурсі на кращу сільську раду Домантівська посіла друге призове місце.

За активного сприяння Володимира Янчого в селі Чапаєвка впорядковано і побудовано нові пам’ятники односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, виконувалася програма газифікації і благоустрою села.

Таких прикладів самовідданого ставлення працівників місцевого самоврядування до служіння громадам можна навести багато. Вони підтверджують, що від нашої високої професійності, вміння оперативно і грамотно розв’язувати складні питання територіальних громад, великою мірою залежить здійснення необхідних перетворень, спрямованих на подолання бідності, зростання добробуту наших людей.

Щодо депутатів районної ради – то це дійсно еліта району. Серед них керівники підприємств, шкіл, закладів освіти, перспективні підприємці. У новообраному складі районної ради 42 відсотки депутатів, які мають досвід роботи у попередніх скликаннях, здобули авторитет завдяки постійному піклуванню про розвиток місцевого самоврядування. Серед них Юрій Пономаренко, Людмила Лисун, Віталій Луцик, Петро Мельничук, Іван Соколан, Володимир Давиденко, Василь Федорович Лисенко і Василь Григорович Лисенко, Іван Малий, Лариса Насальська, Юрій Овдієнко, Тетяна Єремєєва, Анатолій Салов, Валерій Саранча та інші.

Щоб Ви побажали усім представникам місцевого самоврядування на початку роботи їхньої каденції?

Ноша їхня відповідальна і складна. Тож зичу усім здоров’я і терпіння. Треба працювати так, щоб не було соромно дивитися людям в очі, щоб народ не жалкував про свій вибір. На завершення хочеться сказати: ми не проти багатих, ми працюємо для того, щоб не було бідних.

Ольга ЧУКМАРОВА,

«Вісник Золотоніщини», 3 грудня 2010 року