Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Жнива у СТОВ «Силікат-1 розпочалися 9 липня. Не пройшло і двох тижнів, а більш ніж півторатисячний зерновий клин господарства вже

обмолочено й урожай звезено на тік. Пшениця, якої у ковтунівців було посіяло 328 га, вродила по 38 ц/ га. Господарники сподівалися на більший урожай, адже звикли, що на їхніх полях озимина родить щонайменше по 60 ц/га, та нині важкою для посівів була холодна й сніжна зима. У весну вони увійшли зрідженими й слабкими. Довершила справу спека. Не найкраще вродили також ячмінь і горох, яких, відповідно, було посіяно 87 та 212 га. Ячменю на круг зібрали по 23 ц/га, а гороху – близько 20. Ще є час для дозрівання соняшника і кукурудзи, тому у «Силікаті» сподіваються отримати кращий урожай цих культур, ніж ранніх зернових. Озимину здають на елеватор третім класом. Щоб пшениця була продовольчою, а не фуражною, її неодноразово підгодовували, вносили усі необхідні мінродобрива. Найкраще цього літа у господарстві вродила пшениця сортів «Подолянка» і «Актор». Перевагу якомусь одному з районованих тут не віддають, адже погодні умови нині відрізняються від попередніх років, тому вгадати який із сортів буде продуктивнішим – складно. От і висівають щоразу п’ять-шість найменувань.

Швидко упоратися із збиранням ранніх зернових у господарстві допомагає потужний технічний парк та достатня кількість досвідчених спеціалістів. СТОВ «Силікат-1» – одна із складових сільськогосподарського комплексу, землі якого, крім нашого району, розташовані також і у сусідньому Чорнобаївському.

Сільгоспотовариство у Ковтунах очолює директор Олександр Панасюк. Разом з головним агрономом Сергієм Тарасенком вони дбають про якість вирощеного врожаю та соціальний захист працівників, адже розуміють, що для інвестора – ВАТ «Черкасибудматеріали», яке очолює генеральний директор Василь Плетінь, важливим є не лише вагомий урожай, а й те, в яких умовах працюють і відпочивають селяни. На ковтунівських полях жнивували цього літа на дев’яти комбайнах, сім з яких – фірми «Джон Дір». Можливо не такі продуктивні, як закордонні й два – українські «Славутичі», але сучасна вітчизняна техніка також зручна у використанні, має кондиціонери. Обслуговували кораблі хлібної ниви місцеві комбайнери Юрій Дзюбан та Микола Яковенко, а також Олег Полуницький, Анатолій Задорожній, Сергій Мельниченко, Сергій Гудима, Андрій Кириченко, Василь Полуянов і Микола Плахотній з Чорнобаївшини.

Вивозили намолочене збіжжя та обслуговували тік водії: Микола Волошин, Юрій Лісовський, два Олександри Тараненки, яких колеги та працівники бухгалтерії звикли розрізняти лише по-батькові – один з них Іванович, а інший – Олександрович, Володимир Науменко, Іван Кононенко, а також Володимир Цвітков. На пресі-підбирачі працює Василь Соколенко. Спресовану ним солому отримають пайовики господарства. Решту її подрібнять і використають як органіку.

Колектив у товаристві – молодий. Його середній вік 40-45 років, але поряд з молоддю працюють ветерани, утворюються хліборобські династії. Так, кілька десятиліть плекав вагомі врожаї механізатор і комбайнер Петро Григорович Полуницький, нині його шляхом крокує син Олег.

Гаряче жнивної пори й на току. Його працівниці Алла Барчан та Людмила Костогриз за добу перевіюють до двохсот тонн ячменю. Утричі більше проходило через їхні руки пшениці. Щоб безвідмовно працювала техніка, а восени, коли збиратимуть кукурудзу – сушарка, за ними слідкують електрик Василь Яковенко і завідуючий током Михайло Пашкевич.

Не надто щедрий, але тим дорожчий для селян нинішній урожай ранніх зернових. Дбають про нього усім миром, адже давно відомо, що хліб – усьому голова, запорука успіху і миру, добробуту кожного з нас.

Любов МІНІНА

Газета «Вісник Золотоніщини», 23 липня 2010 р.