Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Звучить тихо мелодія «Журавлі» (мультимедійна дошка, фрагменти з док. фільмів про війну, музика стишується, на сцену виходять 2 читці)

Ведучий. З книги «Безсмертна пам’ять» з 21 на 22 червня 1941 року.

Темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному боці Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомби, заправляються пальним такни. Наближається час «Х» – 15:00…

Гуркіт, вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі. (звучить фонограма повітряної тривоги).

Ведуча. Все починалося з грому небесного

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому

Який на світанку, вигнав із дому.

Ведучий. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне з пам’яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися: до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

(зачитують імена загиблих).

( хвилина мовчання, озвучена відліком часу).

Ведуча. Ніхто не забутий, на полі ніхто не згорів.

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері

Щороку й сини, що спіткнулись об кулі живуть.

Звучить пісня

(починає звучати мелодія вальсу, кілька пар танцює вальс, а в цей час учень розповідає:)

Учень. 22 червня 1941 року. Догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, він пив теплу росу із трави і замріяно слухав мелодію шкільного вальсу. ..

(мелодія вальсу переривається повідомленням Левітана про війну)

Ведучий. Так, двадцять друге червня 1941 року – це перший     Великої Вітчизняної війни. Саме з нього бере Друга світова війна свій відлік довжиною в одну тисячу чотириста вісімнадцять кривавих днів і ночей.

Звучить пісня 1.______________________________________________________

2.___________________________________________________________________

3.___________________________________________________________________

Учениця. Спинись проклятий, супостате

На світ востаннє подивись

За тіло матері розп’яте

Сини на битву піднялись!

У бій пішли за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед ідіть, полки суворі.

Під прапором свободи.

За наші ясні зорі

За наші тихі води.

Звучить пісня

На фоні тихої музики (пісні «Степом, степом»)

Учениця розповідає вірш.

 

Учениця. Сонце палило нестерпно,

Гнулось у саду гілля:

Падали яблука в серпень

Глуха стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди

Всюди гриміла війна

Падали спалені люди,

Їх не щадила вона.

Бій, розгортався лютий,

Кулі, неначе град

Тихо вітри і люди

Тихо вітри і люди

Впав у траву солдат.

Вдарило хлопця в груди,

Вибухнув поруч снаряд,

Тихо, вітри і люди!

Тихо, вітри і люди,

Вмер молодий солдат.

Мати довіку буде

Сина свого виглядать

Тихо, вітри і люди,

Тихо, вітри і люди,

Син її – той солдат.

Звучить мінусовка пісні «Рідна мати моя» на сцену виходить жінка їй вручають лист (про смерть сина) на фоні тихої мелодії ведучі.

Ведуча. Одержала звістку матуся

Що син її впав за Дністром,

Поїхала мати до сина

В далекі світи із села

І білу пшеничну хлібину

І вишитий рушник привезла.

Спинилась вона над водою

На скелі Дністровій, крутій

Могила його під горою

І камінь гранітний на ній

Заплакала «сину мій, сину!

Як довго до тебе я йшла

Могилу, неначе дитину

Руками вона обняла.

Звучить пісня «Журавлі летіли»

Ведучий. Страшні сліди залишила війна у всьому світі. Лише на території України в руїни та згарища німці перетворили чотирнадцять міст і двадцять вісім тисяч сіл.

Чотири роки… Тридцять чотири тисячі годин… Дві тисячі шістсот кілометрів від Москви до Берятна. Так мало?

Дійсно, якщо літаком – то всього на всього три години польоту, а перебіжками, по-пластунськи – аж чотири роки. Довгих тяжких чотири роки.

Звучить пісня ________________________________________________________

Фонограма(стукіт серця)

Вірш.

Учень. До обеліска я в задумі стану,

До сивини своєї на путі.

Скажу « спасибі» тихо ветерану

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги –

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги

Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни

Сьогодні треба поклонитися всім низько

Хто не прийшов з війни.

Звучить пісня.________________________________________________________

Ведуча. У війни не жіноче обличчя… Але скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

Учень. Дівчина в сірій шинелі

В куцих, простих чобітках

Йшла, де зривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках…

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали.

Землю, обнявши свою.

Звучить пісня________________________________________________________

Ведучий. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

Звучить пісня.________________________________________________________

Ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекались своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилину щоденні турботи

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Звучить пісня

1.___________________________________________________________________

2.___________________________________________________________________

Ведучий. Тільки на окупованій території СРСР фашисти залучили і знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, який вивезли до Німеччини або залишали на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину…

(виходить дівчинка з листом в руках, читає)

Дівчина. «Березень, 12, Ліозно.1943 рік

Дорогий, добрий, татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць… це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитували про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю, Мама не витерпіла і гордо сказала:« Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть.» І офіцер вистрілив мамі в обличчя.

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, то з рота кров. Мені відбили легені.

Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті з свинями.

Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна.

Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав мені сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців. Тату, відомсти за мене і за маму.

Прощавай, добрий татусю! Йду помирати…

Твоя доня.

Ведуча. Хіба ж забудеш, як палили хати?

Гойдались мертві у страшній петлі,

І на шляху валялися хлоп’ята

Баштанами прибиті до землі.

Пісня 1______________________________________________________________

2____________________________________________________________________

3____________________________________________________________________

Ведучий. Травень, це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень… а ще це місяць коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, ніщо не забуто»

Пісня «День Перемоги»

Ведуча. Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою

Поклонімося ж всім, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Разом. Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

(на сцену виходять всі учасники).

Звучить пісня.________________________________________________________