Ковтунівський навчально-виховний комплекс

 

Далеко неоднозначні процеси проходили свого часу в наших селах, коли припиняло роботу колективне сільськогосподарське підприємство «Промінь». В результаті реформ було втрачено головне надбання жителів Ковтунів та Мицалівки. Про наші села тоді багато писали не лише в районній пресі. Не претендуючи на роль судді, вміщуємо нижче окремі резонансні матеріали того періоду. Надіємось, що для початку досліджень наслідків «грандіозної» реформи сільського укладу життя майбутнім краєзнавцям робимо велику послугу. А свідки тих подій зможуть відновити в пам’яті минуле.

Реформи на селі: чудеса у решеті

Слово «реформи» в Україні давно набуло негативного значення. А словосполучення «реформи на селі» звучить як гіркий, цинічний і недотепний анекдот. Марно селяни сподівалися, що отримання довгоочікуваних земельних паїв і вихід такого правильного указу Президента «Про невідкладні заходи…» означатиме, що запанує справедливість. Знання законів у нас, як відомо, одних звільняє від відповідальності, а іншим додає гори проблем. Не потрібен, схоже, нашій державі вільний і задоволений сільгоспвиробник. До таких сумних висновків спонукає хоча б історія реформування КСП «Промінь», що у селі Ковтуни Золотоніського району. Конфлікт виник ще під час самої реорганізації колективного підприємства, що змусило селян із сіл Ковтунівка і Мицалівка, які боялися за долю власних паїв, піти на відчайдушний крок – пікетувати облдержадміністрацію 17-го січня 2000-го року. Тоді селяни звинуватили перед обласним керівництвом Бориса Євмину – і нині «здравствующего» голову райдержадміністрації та… директора ВАТ «Черкасибудматеріали» Василя Плетіня. (Один із селянських плакатів проголошував: «Пане Плетінь! Не обплітай нас! Хватить нам погрожувати і шантажувати!»). На той момент колишнім керівником «Променя» Валерієм Демиденком вже було створене СТОВ «Спільне», а Василь Плетінь нібито збирався створити ще одне товариство (газета «Нова доба» №8 2000 р.). Обласне керівництво трохи поворушилось, і конфлікт нібито був залагоджений. 7-го липня 2000 року два правонаступники – СТОВ «Спільне» і СТОВ «Ковтунівське» поділили між собою майно і борги колишнього КСП. На долю СТОВ «Спільне» випало 24%, частка «Ковтунівського» становила 74%. Але (от чудасія!) майно СТОВа поділили, а «Спільному» дістались лише борги. Скільки вже звернень у різноманітні інстанції, аж до Генпрокуратури і Президента надсилав директор СТОВ «Спільне» Валерій Демиденко, аби повернути своє ж майно – а віз досі там. Більше того, у СТОВ «Спільне» нині намагаються відібрати навіть те майно, з якого товариство має сплачувати «спадкові» борги, стверджує Валерій Демиденко. Так, 18 травня 2002 року відбулись вельми дивні збори співвласників майнових паїв колишнього КСП «Промінь». Чомусь запрошено було менше 2/3 співвласників. Декого з тих, що вказувались у списках уповноваженими, потім, за словами Демиденка, просто не пустили до залу. У результаті зборів з’явилося аж два протоколи, котрі вельми помітно відрізняються один від одного. Найцікавіше, що, як вказано у протоколах, на зборах головував Василь Григорович Плетінь, директор ВАТ «Черкасибудматеріали».

Валерій Демиденко довгий час намагався хоч одним оком поглянути на ті диво-документи, за одним з яких вартість його майна значно зросла, але протоколи з’явились у сільраді лише у вересні. Цікава паралель – колись у схожий спосіб спробував було провести збори членів КСП «Промінь» районний голова Борис Євмина, щоби обрати нового голову господарства. Тоді обурення селян привело їх під стіни облдержадміністрації. Зараз селяни нікого не пікетують. Валерій Демиденко вкотре намагається добитися справедливості у суді. 24-го грудня відбулося перше засідання Золотоніського районного суду за позовом Демиденка про визнання недійсними «клонованих» протоколів диво-зборів. У своїй позовній заяві директор СТОВ «Спільне» вказує, що «на зборах вирішувались майнові питання співвласників, які дані збори не мали права вирішувати, тобто було допущено порушення майнових прав колишніх членів КСП «Промінь» на частку паю колишнього КСП «Промінь», що суперечить Указу Президента України від 29 січня 2001 року №62 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки».

За словами Демиденка, на суді голова сільради Ковтунів Надія Халимоник визнала, що спершу з’явився один протокол, а згодом секретар зборів замінив його на інший. Але, стверджує Валерій Іванович, відбулась також і підміна решти документів, які додаються до протоколу. Неправомірність зборів визнав і один із відповідачів – представник співвласників майнових паїв – одноосібників. А директор ТОВ «Силікат-1» (товариства, що виникло на уламках «Променя») Анатолій Назаров, також відповідач, ніяк не міг зрозуміти, чому у документах фігурує прізвище Плетінь. Зате, як говорить Валерій Демиденко, відповідачі досить часто посилалися на висловлювання пана Плетіня. У чому ж річ? Василь Плетінь, схоже, має неабиякий вплив у цьому районі. І судові, ймовірно, буде дуже непросто розібратися, у чому він полягає, та й продертися крізь інші паперові хащі, які виросли довкола майна реформованого КСП, йому теж буде нелегко.

Наталя Кожевніков

antena.com.ua, 25.12.2002

У Ковтунах до миру один крок

Повертаючись до надрукованого

На Ковтуни впали великі гроші. За якийсь неповний місяць тутешні люди одержали 122 тисячі гривень. Такої великої зарплати тут зроду не бачили. Але це не зарплата, це – розрахунок з власниками майнових паїв, що його проводить СТОВ “Силікат-1” зі своїми орендодавцями. На останніх зборах цього колективу, що відбулися 20 січня, було одноголосно прийнято рішення про те, щоб за 15 процентів вартості продати свої майнові паї “Силікату-1”, який взявся їх оплатити. Свою одностайність селяни поспішили підкріпити ділом, найближчим часом здавши більше як 450 майнових паїв і одержуючи за це живі гроші. Якщо по закону за майновий пай щорічно належить виплачувати один процент, то “Силікат-1” оплатив їх вартість на 15 років наперед.

Люди задоволені тим, що так вигідно спродалися, і в селі з кінця лютого й протягом березня – сезон солідних покупок. Хто придбав собі телевізор чи холодильник, хто житло обставив новими меблями. Бо найбільша плата за пай перевищувала тисячу гривень, а на сім’ю паїв припадало кілька. Але були й мізерні платежі, переважно в тих, хто давно вийшов на пенсію. Розповідають, що одній бабусі належало отримати 1,90, тобто на одну хлібину, але вона терпляче дожидалася й тих грошей.

Ідеться про ті Ковтуни Золотоніського району, про конфліктну ситуацію в яких наша газета писала 5 березня в матеріалі “Хто кого хоче “ковтнути” у Ковтунах?” Ішлося в ній про конфлікт із розподілом майна колишнього КСП “Промінь” між наступниками, а саме між СТОВами “Ковтунівське” і “Спільне”, фермерськими господарствами “Веселка”, “Надія”, одноосібниками. Зобидженим у тій ситуації виступало СТОВ “Спільне”, перипетіям навколо його проблем і було приділено увагу в газетній публікації.

Після того, як була надрукована стаття, до редакції звернувся генеральний директор ВАТ “Черкасибудматеріали” Василь Григорович Плетінь, стверджуючи, що ситуацію відображено односторонньо. Отож повертаємося до розмови знову.

“Черкасибудматеріали” прийшли в Ковтуни ще в 90-ті роки, коли про інвесторів не було чути. Прийшли як шефи в знак співдружності міста і села на запрошення тих же ковтунівців, які потребували допомоги. Шефи встигли зробити в господарстві багато, особливо переробних об’єктів: олійницю, пекарню, млин, крупорушку, дві свердловини, допомогли в газифікації села, відремонтували дороги.

– Як сьогодні пам’ятаю, 28 грудня 1995 року голова колгоспу Валерій Демиденко із сільським головою Іваном Мельником приїхали до нас в Черкаси з короваєм, випеченим із борошна, змеленого в нашому новому млині, – пригадує Василь Григорович.

А в 1999 – 2000 роках, в час реформування, “Промінь” погас безнадійно. Тоді “Черкасибудматеріали” до нього поставилися як до валізи без ручки, яку й нести важко, й покинути жалко. Друге переважило, і виступили в ролі інвестора. Тоді й з’явився “Силікат”, у який більшість колгоспників здала свої земельні паї. А колишній голова колгоспу В.І.Демиденко у бригадному селі Мицалівці заснував СТОВ “Спільне”. Вибравши його за старшого, одноосібники, фермери з “Веселки” і “Надії” тимчасово виділили йому 26 процентів майна та основних засобів.

Але потрібно було сплачувати борги,розраховуватися з кредиторами, та й на місці зацікавлені в тому, щоб господарство було зареєстроване в районі, а не в Черкасах. Тому в один день, 1 червня 2000 року було зареєстровано двоє господарств: “Силікат-1” – воно починало хазяйнувати з чистого листка, і СТОВ “Ковтунівське” – правонаступник КСП – для розрахунків з кредиторами.

А через два тижні після цього, 13 червня 2000го року, було зареєстровано й другого правонаступника – СТОВ “Спільне”, де директором В.І. Демиденко. Через півтора року (28 грудня 2001р.) рішенням господарського суду СТОВ “Спільне” було позбавлене правонаступництва з тієї причини, що рішення про це не приймалося на загальних зборах. Але майно, яке воно отримало як правонаступник, “Спільне” не повернуло.

– Це й стало надалі предметом претензій до нього, особливо з боку фермерів і одноосібників, через що вони зверталися як до прокуратури, так і до суду, – в цьому Василь Григорович бачить основну причину конфлікту. Це підтверджує й документом – рішенням господарського суду області від 26 лютого 2004 року. Суд прийняв рішення задовольнити вимоги арбітражного керуючого СТОВ ‘Ковтунівське”; укладений між “Ковтунівським” і “Спільним” договір про розподіл майна з моменту його укладення, тобто від 7.07.2000, визнати недійсним і зобов’язати “Спільне” передати СТОВ “Ковтунівському” майно на суму 249 тисяч 669 гривень 59 копійок. Це рішення поки що не набрало законної сили, і В.І.Демиденко взявся його оскаржувати, подавши апеляцію.

На думку Василя Григоровича, Демиденко тому не повертає майно, що його частково немає. Декілька приміщень розібрано, дещо непридатне, а основні засоби на суму 38 тисяч 20 гривень, які є майном пайового фонду, тобто належать людям, продав синові – фермеру, обумовивши остаточний строк розрахунку за нього 2005 рік. Договір про це датований 1 вересня 2003 року, хоча ще 28 грудня 2001 року його позбавили правонаступництва.

Сьогодні власники цілком законно ставлять питання про повернення майна в натурі єдиному правонаступнику, “Ковтунівському”.

Підтримує думку В.Г. Плетіня й начальник відділу реформування Золотоніського управління сільського господарства Олександр Соловйов:

– У Ковтунах комісія по розпаюванню засідала 22 рази! Згідно з судовим рішенням Демиденко не правонаступник і має повернути майно. Його бажають отримати одноосібники. Всі інші продали свої майнові паї і це зняло напругу в селі. Колотнеча навколо майнових паїв не тільки в Ковтунах. Недавно ділилися в Деньгах, тепер це на часі в Синьооківці, в Кропивній, – розповів він.

Послухаєш одну сторону – все ніби легко й просто, так само й другу. А коли обидві разом – то ситуація заплутана й затягнута в часі обома сторонами. І хто б там не рядився в судді чи арбітри, цим же двом сторонам вирішувати: розплутувати її чи розрубати, покладаючись на рішення судів або на мирову (тим більше, що конфлікт навколо майна, якого уже немає). Я для себе обрала друге. Тому приношу вибачення перед Василем Григоровичем Плетінем за завдану йому образу попередньою публікацією. Бо в Ковтунах до миру один крок, якщо – без намірів “ковтнути” чи перехитрити.

Валентина ГАВРИШКЕВИЧ

Р.S. Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що сільгосптовариству “Силікат-1” довірили свої земельні паї понад 900 осіб із СТОВ “Колос”, що в Чорнобаї.

«Черкаський край», 31 березня 2004 року