Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Часто доводиться чути від засмучених батьків: «Такий був хороший хлопчик, а зараз забіяка! У дитячому садку тільки його й лають!»

На жаль, ці скарги цілком обґрунтовані. Такі метаморфози перетворення з хорошого хлопчика на забіяку зустрічаються досить часто. У кожній групі дитячого садка, напевне, є кілька таких дітей.

Спалахи люті з елементами агресивної поведінки вперше спостерігаються тоді, коли бажання дитини з якоїсь причини не задовольняються. Перепоною до виконання бажання звичайно служить заборона або обмеження з боку дорослого. Дитина хоче одержати ляльку або цукерку, зістрибнути зі шафи, доторкнутися до кришталевої вази, кинути в куток бабусині окуляри – різноманітність таких бажань не має меж. Тільки невелика їх частина може бути здійснена без неприємних наслідків для самої дитини або для дорослих. В усіх інших випадках доводиться обмежувати вимоги дитини. І ось з’являється реальна можливість для виникнення конфлікту між нею й дорослими. Як правильно поводити себе у цій ситуації? Спробуймо перевести активність дитини в інше русло. Запропонуйте їй якусь гру або відверніть її увагу від предмету бажання, і ви самі переконаєтеся , що уникнути такого конфлікту не тільки можна, а й необхідно.

Нерідко трапляються такі ситуації, коли агресивність дитини є частиною протесту проти вчинків дорослих, які спонукають їх до чогось. Це часто зустрічається в сім’ях де батьки перебрали міру щодо якихось дій, які вони вважають за необхідні. Вони примушують дитину щось робити, викликаючи у них реакцію протесту .

Великого значення для появи агресивності у дошкільному віці набуває популярність дитини у групі однолітків. Не маючи адекватних засобів спілкування, дитина кулаками намагається завоювати лідируюче місце в групі. В різні вікові періоди вирішальне значення для здобуття популярності мають різні вимоги з боку групи. Мають значення інтелектуальний рівень, розвиненість мови, фізичний розвиток, спритність, ступінь оволодіння різними видами діяльності. Серед дошкільнят цінуються також зовнішній вигляд і красивий одяг, товариськість, готовність ділитися іграшками. Але домінуюче значення має те, наскільки дитина оволоділа навичками гри, як вона може організувати гру, придумувати сюжет, розподіляти ролі тощо. Подібні фактори цілком визначають становище дитини у групі однолітків. Агресивність таким чином може бути наслідком переживань, пов’язаних з образою, ущемленим самолюбством. Уперше вона виникає в тій ситуації, яка травмує психіку і спрямована проти тих, кого дитина вважає причиною неприємних переживань і конфліктів.

Безумовно, якщо ви помічаєте у своєї дитини появи агресивності, необхідно ретельно проаналізувати її причини, виявити і труднощі, з якими стикається дитина, по можливості усунути їх, а потім формувати у дитини уміння, які їй не вистачають, навички, а також установки що до інших людей. Таким буде алгоритм роботи з агресивною дитиною. Увага і величезне терпіння з боку дорослих – обов’язкова умова успіху.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• пам’ятайте, що заборона і підвищення голосу – найбільш неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причину ви можете сподіватись, що агресивність вашої дитини буде подолана;
• дайте можливість дитині вихлюпнути свою агресію, змістіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати портрет її «ворога», і ви побачите, що в реальному житті агресивність на дану мить знизилася;
• демонструйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній спалахів або негативні висловлювання про своїх друзів чи колег, складаючи план «помсти»;
• хай ваша дитина кожної миті відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що вона потрібна й важлива для вас.