Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Майже 6 тисяч кілограмів від корови – таким виявився один із підсумків господарювання в 2011 році.
«Високі надій від корови – не штука» так говорить директор піщанської агрофірми «Маяк» Герой України Микола Васильченко. І при цьому додає: «Треба ще подивитися скільки там тих корів…»
У «Маяку» корів багато – тисяча. І від кожної з тисячі за рік надоєно в середньому 8020 кілограмів молока – показник, найвищий не тільки в Золотоніському районі, а й по всій Черкащині. (Більше про це господарство розповімо в одному з найближчих номерів).А найвищий вал молока – у приватному підприємстві «Плешкані», бо тут найчисленніша череда і теж високі надої. Сьогодні запросимо читача у двоє господарств, очолюваних Лисенками: у богуславецький «Прогрес», де керує Василь Федорович Лисенко, та в зорівську «Ниву», директором якої працює Василь Григорович Лисенко. Ці сільськогосподарські товариства щодо надоїв наступають на п’яти «Маякові».
Професія доярки у Богуславці – одна з найбажаніших.
– Хочеш заробляти стільки, як голова колгоспу? – спитав Василь Федорович, дізнавшись що кухарка дитсадка не дуже задоволена своїм заробітком . Раїса здивовано подивилася на голову колгоспу, мовляв, як це?
– Іди дояркою, – запропонував Лисенко, посміхаючись уточнив:- Але це якщо працюватимеш відмінно. А коли так собі, то матимеш не більше, як завідувач ферми.
Завфермою, пригадує Раїса Ворона, заробляв тоді 70 карбованців-стільки ж як і вона, дитячий кухар. За кілька днів аїса вже доїла корів на Богуславецькій фермі.
З тих пір минуло 23 роки. Раїса Євгенівна тепер краща дояра не тільки свого сільгосптовариства «Прогрес», а й  усього Золотоніського району на заробітки не скаржиться. Уже дорослі її троє дітей. Найменший Володя який позаминулого року закінчив школу, також освоїв мамину професію і не рідко підміняє маму на фермі. Отож у тім, що 2011 рік Раїса Ворона від кожної зі своїх 25 корів надоїла понад 8600 кг. молока, є часточка і його праці.
Називаючи кращих доярок богуславецької ферми, директор СТОВ «Прогрес» Василь Лисенко ладен перерахувати весь список. Тут і Любов Федченко з річним надоєм від корови у 8305 кг., і Тетяна Некрасова, Тетяна Йосипака, Галина Яблунівська, Ніна Саранча, Надія Батир…Усі мають майже 8-тисячні надої. Господарство у цілому сягнуло 7800 кілограмів від корови, а вал по фермі склав мало не 4000 тон. Уявляєте собі автопоїзд із 400 величезних десятитонних цистерн, повних молока із одного тільки невеличкого села Богуславець? Є ще одна цифра, якою гордиться керівник тутешнього господарства, і якою більше ніхто не похвалиться: 1719 центнерів молока в рік на кожні 100 гектарів орного поля. Це і тому, що надої високі, і тому що в Богуславці традиційно отримують найбільше поголівя тварин з розрахунку на гектар земель.
Давно минули часи, коли завфермою не міг знайти підмінної, аби дати доярці вихідний. Тепер робочого місця всі тримаються, адже біля корів можна заробити 35-45 тисяч гривень за рік. Тому 24-річний завідувач молочної ферми Смбат Петросян уявити собі не може, як це на фермі не вистачає робочих рук. У нього навпаки, сім’ями трудяться, як от три рідних сестри Тетяна Некрасова, Наталія Ворона, і Людмила Заруба. А коли Людмила пішла в довготривалу відпустку то нікому свою групу корів не доручила, тільки мамі Ользі Прокопівні.
«Де ще заробиш, як не на фермі?»- хваляться  тваринники з господарства «Нива»
– Високі надої в нашій «Ниві»- то, насамперед, заслуга директора,- запевняє головний ветеринарний лікаря, вона і заступник Василя Лисенка з тваринництва Валентина Журба.-Де тільки,яка наукова новинка чи передова практика, Василь Григорович про неї знає і неодмінно приміряє до нашого сільгосптовариства: підійде чи ні, покращить продуктивність чи тільки виробництво здорощає? І коли розрахунки показують добрий результат-запроваджуємо.
Справді, і в час наших відвідин зорівських ферм Василь Лисенко саме був за кордоном, поїхав вивчати світовий досвід тваринників.
На фермі номер один ми зустрілися з оператором машинного доїння Ольгою Товстоп’ят. Дояркою жінка працює 12 років. Каже, що як прийшла на ферму той і п’ятитисячний наді вважався високим. А нині все господарство має в середньому близько вісім тисяч кілограмів від корови за рік. Інша робота? Таке наше запитання здалося Ользі Миколаївні дивним і недоречним:
– Живу поруч, люблю корів, раніше і дома тримала. А де ще такі заробітки, як у нас?
Ольга Товстоп’ят – мати чотирьох дітей. І, як кожна мама, хоче їм допомагати, хоча наймолодшому 25 років. Тож своє робоче місце цінує.
Найвищий у господарстві надій має Алла Гам’янін-8375 кг. На фермі вона з 18 років, і з тих пір професію не змінювала, лише змінила місце проживання. В Чернещину переїхала з сім’єю із сусідньої Мехедівки, де звичної для неї роботи не стало. У Алли Володимирівни цього року ювілей-20 років у тваринництві. Продовжуючи традиційну для своєї сім’ї професію ( і тато Володимир Михайлович і мама Марія Василівна у свій час доїли корів), Алла Володимирівна долучила до неї і свого чоловіка.
– Володя спочатку дома господарював, бо тримали три корови,- пригадує недавнє Алла.-А потім ми вирішили, що краще разом на фермі працювати. Ось його група, поруч із моєю. Часом я чоловікові підказую, що та як-все таки у мене досвід,-усміхається.- А чоловік у мене хороший, 21 рік разом. Трьох синів маємо, двоє дорослих, Богданчик ще школяр.
Кожен з операторів машинного доїння в господарстві  «Нива доглядає, більше ніж півсотні корів. Нелегко звичайно. Але воно того варте, кажуть доярки. Адже кращі з них за рік заробляють близько 75 тисяч гривень, а менші 50 тисяч не має ніхто. От і стараються, от і доять, і знову ж таки, як і Богуславці кожна свою групу будь-кому не доручить. Як Наталя Сподаренко, яка в серпні пішла в декретну відпустку, і тепер її високопродуктивних корів доглядає і доїть чоловік Сергій Васильович. Бо де ще так заробиш, як на фермі?
– Ми торік автомобіля купили, – похвалилася Алла Гам’янін. – А ще багато чого в планах – і для дому, і для дітей…

Ніна Власенко
«Вісник Золотоніщини», 27.01.2012