Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Тихим і непомітним стало пришестя Спасетеля. У хліві  для худоби, у яслах на соломі лежав сповитий Христос. Де велич? Де урочиста зустріч Того, хто є надією народів і усього людства? Христос тихий і непомітний. Велич таїни втілення Бога не потребує помпезності. Слава Божа від нашого славослов’я не зростає. Наш слабкий розум не в силах умістити, усвідомити усю велич того, що відбувається, у

повноті, але ми потребуємо того, щоб хоча б частково зрозуміти, що зробив для нас Бог, для чого він втілився.

Чим стане Різдво для нас? Черговим приводом для застілля? Днем збору цукерок? Чи ми прислухаємося до свого серця і переступимо церковний поріг? Чи помічають люди Світло істини, яке побачили пастухи у новонародженому немовляті-Христі? Про ці та інші питання ми говоримо з настоятелем церкви села Антипівка, протоієреєм Анатолієм.

– Отче Анатолію, основну фабулу Різдва (народження Ісуса від невинної Діви Марії у Віфлеємі) знають, мабуть, усі. Про це співається у численних колядках та щедрівках. А що у цьому святі такого, чого звичайні миряни не знають чи чому не надають значення?

– Дійсно, про те, як Ісус прийшов у цей світ люди знають. А для чого прийшов? Яка основна мета Його явлення – про це ми задумуємось рідко. Ісус Христос спустився на землю для того, щоб своїм життям показати приклад правильного життя на землі, взірець того, яким повинен бути справжній християнин. По-перше, смиренним. Адже сам Ісус не царював, не мешкав у палатах, а жив у звичайній бідній родині столяра. По-друге, таким, хто не цурається праці. Син Божий ніколи не гребував роботою. По-третє, люблячим людей і т.д. А ціль земного життя полягає у тому, щоб здобути не славу, не багатство, не владу, а щастя і спокій душі. І це можливо тільки через єднання з Богом. У Біблії сказано: прийдіть до Мене, і навчитеся бути лагідними, покірними та знайдете спокій душі.

Що треба зробити, щоб зустріти Різдво правильно?

Різдво – одне з найбільших після Паски 12 православних свят. Щоб відчути сповна радість від цього свята, треба підготуватися заздалегідь. Головне – дотримуватися посту. Під час нього людина примиряється з ближніми, більше часу проводить у молитві. Звичайно, треба пройти таїнство сповіді і святого причастя. І лише тоді душа, яка очистилась від гріха, отримає від Бога радість і благодать. Взагалі Господь всюдисущий. Його не треба шукати, він ближче до нас, ніж одяг. Але через гріхи душа грубіє і не відчуває Його. Це не Бог відділяється від нас, а ми від нього.

– Розкажіть, будь ласка, чи є у Вас сім я. Як особисто Ви зустрічаєте Різдво?

Так, у мене є дружина – матушка, двоє дітей: хлопчик і дівчинка. Різдво – родинне свято. Тож уся моя сім’я прийде на богослужіння. Адже саме воно – серцевина свята. Ялинка і подарунки – це неповноцінне святкування. Лише через святі таїнства людина обновляється, очищується, стає достойною життя вічного.

– Чи вірите Ви у Різдвяні дива? Чи трапляються, нині чудеса?

Сьогодні стається багато див. Але треба уміти їх помічати. Господь являє чудо, коли воно дійсно потрібне і людина має віру. Адже сказано: по вірі вашій буде вам. Справжнім дивом вважаю своє воцерковлення, незабутню зустріч з матушкою. Про сучасні дива часто розповідають прихожани. Зараз трапляється багато зцілень від різних хвороб. Або ось такий приклад. Один мешканець Золотоноші, який колись жив у бідності і пиячив, на своєму існуванні поставив хрест. Але раптом йому явився Ісус Христос. Від того дня чоловік покинув пити, змінився. Став порядним і чесним вірянином. Тепер живе по-іншому, у достатку. Хіба це не чудо? А ще людям часто сняться віщі сни. Щира молитва теж має велику чудодійну силу. І таких прикладів можна наводити безліч.

– Сучасне життя простого золотонісця чудесним не назвеш. Іноді криза дуже давить на психіку. Що б Ви, як священик, порадили людям? Як зробити наше існування кращим?

Господь ніколи не посилає безцільних страждань. Якщо дає скорботу – вона повинна послужити в ім’я спасіння. Незважаючи на нинішню ситуацію в країні не можна озлоблюватись, треба пошукати причину в собі. По мірі духовного очищення і розкаяння, душа відчуватиме, що просто так нічого не буває. Все ведеться по промислу Божому. Господь про кожного з нас піклується. А нам, простим смертним, треба перейматися не тим, що з’їсти і випити – це турботи язичників, а царством небесним. Тим, хто чесно його шукатиме, допомагатиме сам Господь.

– Чому представники інших релігій, зокрема свідки Ієгови, зацікавлені у поширенні своєї віри. Вони ходять по домівках, проповідують, роздають літературу, інколи навіть нав’язують… А от православні поводяться так, ніби не зацікавлені у нових прихожанах. На Золотоніщині немає жодної недільної школи. А людям зараз хочеться знати більше про врятування своєї душі.

По-перше. Господь нікому не нав’язує віру і нікого не примушує. Але коли настане Судний день, тоді не буде виправдання: я не чув, я не бачив. Хоч раз у житті Господь відкривається кожній людині. По-друге, православній церкві теж  зараз важко, вона не має достатньої кількості приміщень і відповідних умов для створення недільних шкіл. Тут – свої труднощі. Але хочу сказати, що вже є план створити православну школу для дорослих у Антипівці. А поки що рекомендую більше читати духовної літератури, багатий вибір якої пропонується у Красногірському монастирі. Раджу дивитися православні фільми: «Острів», «Форпост»…

– З чого краще почати праведне життя у православ’ї?

Спочатку треба просто прийти у храм. Послухати службу. Звичайно, щось буде заважати зробити перший крок, знайдуться якісь причини. То все робота диявола. Він не хоче відпускати грішну душу. Але треба себе перебороти. Дуже корисно – поспілкуватися із священиком. Якщо людина матиме реальне непереборне бажання прийти до Бога – Господь все влаштує, допоможе і підтримає.

Хочеться побажати у ці святкові дні усім людям: щоб у кожному серці народилася міцна віра в Христа Спасителя. Тому що тільки вона – єдина запорука щасливого земного життя і блаженної вічності.

Ольга ЧУКМАРОВА.

«Вісник Золотоніщини», 5 січня 2010 р.