Ковтунівський навчально-виховний комплекс

СТОВ «Богданівське» – одне з тих сільгосппідприємств нашого району, які хоч і не входять до десятки постійних господарств-передовиків, але хазяйнують завзято, працюють стабільно і злагоджено, мають гарні виробничі показники і міцно стоять на землі. Проте дістатися до Богданів редакційною «Славутою»  виявилося справою нелегкою – дорога від Калеників, здавалося, не ремонтувалася ще з часів Великої Вітчизняної, коли її бомбардували. Тож відчували себе учасниками екстремального раллі, бо коли об`їхати чергову вибоїну не було як, просто повільно «перевалювалися» з ями у яму. Директор товариства Юрій Юрченко, розмову з яким ми якраз і почали з доріг, зазначив, що за підрахунками на їх капітальний ремонт потрібно не багато не мало 7 млн. гривень. Це болюче питання гостро стоїть у Богданах, назву яких Юрій Іванович пояснює як село від Бога або дане Богом. Останнім часом тут активно відроджується духовність. У селі з`явилася своя церква Вознесіння Господнього, роботи із впорядкування якої ще тривають. Проте вона діє.

– Жодне починання у господарстві не обходиться без освячення на добро, – розповів Юрій Юрченко. – Чи це перший прохід сівалки, чи час збору урожаю – на поле спочатку привозимо священика. На свята і у будні ходимо до нашого храму усією конторою, щоб помолитися і з хорошим настроєм взятися до роботи. Бачили хрести на в`їздах у село? Кожна людина, помітивши їх, перехреститься і таким чином залишить позаду усю погану енергію, щоб не везти її у Богдани. Отак ми обмежували село. Той, хто живе за Божими заповідями, не робитиме поганих вчинків, адже віра перекриватиме думки про зло. Треба мати її завжди, а не так –  «як тривога, то й до Бога». Цьому вчимо своїх працівників, і я, і керівник нашої агропромислової асоціації Олександр Саранюк – люди віруючі і це допомагає господарювати як слід.

Основою успішного вирощування зернових та інших культур у СТОВ «Богданівське» Юрій Іванович і головний агроном  Юрій Шаповал вважають західну технологію NO-TIL. Вона полягає у тому, що перед посівом землю не орють і не культивують, а залишають у природному стані, зберігаючи верхній шар грунту. Щоб працювати за цією системою, потрібно мати набір спеціальної техніки, яку у господарстві постійно поповнюють. Тут працюють сівалки «Семіато», кукурудзяні сівалки «Кінзо», якими сіють ще й соняшник та кукурудзу на силос. Закуплено новий комплекс із сінозаготівлі. Найближчим часом планується привезти з Бразилії новітні «ворушилку» і «гребку». Завдяки такій диво-техніці цьогоріч у СТОВ «Богданівське» ударними темпами були зібрані зернові та зернобобові культури, урожайність яких склала: озимої пшениці – 35 ц/га, гороху – 19,6, соняшника – 26,7, озимого ріпаку – 20,2, кукурудзи у сухому зерні – 79,4, сої – 26,6, кукурудзи на силос – 390 ц/га. Готуючись до майбутнього хліборобського року, механізатори сільгосптовариства і сьогодні не сидять склавши руки. На 306 га землі вже внесено органічні добрива (по 50 тонн на га), це – 15% від загальної площі. На 295 га посіяно озиму пшеницю сорту «Волошкова»,  на 344 га – озимий ріпак «Артус» (це, між іншим, найбільше у районі), а на 67 га – багаторічні трави. Щодо ріпака, то за словами головного агронома Юрія Шаповала, цю культуру тут леліють з особливою любов`ю, бо продають закордонним фірмам, з якими мають багаторічні зв`язки.

Заготовили у СТОВ «Богданівське» і більш як 663 тонни сіна (по 1т на корову) і майже 759 тонн соломи, більше тисячі тонн сінажу та 7,7 тонн силосу. Одним словом, стовідсотково забезпечили тваринництво концкормами. Першочергове завдання місцевих господарників полягає у тому, щоб упродовж усього року годувати худобу  кормом-асорті, складовими якого є сіно, солома, концкорми, меляса та ін. інгредієнти. «Кормовий стіл» на фермі повинен сприяти високим надоям і привісам, вважають тваринники, і задовольняти у першу чергу «апетити» високопродуктивного стада. Пишаються у господарстві тваринницькою галуззю, яку попри всі негаразди  зберегли і розвивають. Тут тримають 1243 голови ВРХ, з них 500 – корів. При плані 27 тис. 083 ц молока за 10 міс. цього року, місцеві доярки надоїли – 25 тис. 720. Надій на одну корову склав 5 тис. 144 кг. Середньодобові прирости молодняка – 583 грами. За названий період на фермі СТОВ «Богданівське» народилося 408 телят. З початку року державі продано 24 тис. 619 ц високоякісного молока, вирощено 965 ц м`яса у живій вазі. До речі, за останні десять років у Богданах відродили до життя усі, збудовані ще за радянських часів і забуті Богом і людьми, ферми. Тепер це сучасні тваринницькі комплекси.

– Ми намагаємося зробити так, щоб найважчим тягарем для наших доярок стало 3-літрове відро з водою, якою вони митимуть корів перед дойкою, усі інші етапи виробничого процесу – механізовані, – наголосив директор Юрій Юрченко.

Як і в інших господарствах, його рушійною силою керівники вважають не новітні технології та техніку, а трудівників, «золотий запас» СТОВ «Богданівське», тих, хто не покладаючи рук забезпечує його майбутню міцність і стабільність. Серед таких кращі механізатори: Григорій Кулінський, Сергій Бугай, Григорій Головаш, Валентин Городинець, Валерій Жгут, Віталій Гудков, Олександр Городинець, водії Микола Перехрест і Микола Довгошея. Вправно працюють на фермі у сімейному підряді механізатор з роздачі кормів Олег Ткач, його дружина Тамара, син Владислав і невістка Катя – усі оператори машинного доїння. А ще – доглядачі телят, працелюбне подружжя Оксани і Сергія Погребних, які переживають за своїх 80 телят, як за рідних дітей.

Завдяки самовідданій праці завідуючого током Миколи Жгута і комірниці Наталії Романенко в урожайний  переод у господарстві не було втрачено жодного кілограма зерна, воно було вчасно доведене до посівної кондиції і складене в комори. Завжди на передовій оператори з просушки зерна (якими керує інженер з трудомістких процесів Олександр Марченко) Андрій Саранюк, Костянтин Гаврюшенко, Максим Бульда та механізатори з очистки зерна – Юрій Гудков, Євгеній Пшеничний, Олександр Джуга. Вагомих успіхів по догляду за 60 коровами досягла доярка Світлана Гибало, яка має стабільні надої. Безперебійний виробничий процес в усіх підрозділах господарства забезпечують інженер технічної служби Анатолій Заєць та помічник директора по відділку Богдани ? Валерій Жгут.

Хто ж таки допомагає славним богданівцям бути у вирі життя району попри те, що живуть вони на його околиці? Віра у Бога чи добрі, працелюбні і віддані рідному селу люди? Скоріше за все, це той щасливий випадок, коли дві великі сили злилися у дружній тандем, тому і плоди такої співпраці очевидні і вагомі.

Марина БІЛЕЦЬКА. «Вісник Золотоніщини», 25.11.2011 р.