Сценарій родинного свята

Звучить мелодія пісні:

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте…

Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,


Не цураймося, признаваймося,

Не багато ж нас є.

1. Шановні гості! Дорогі батьки, наші рідні, вітаємо вас на нашому святі.

 

2. Запрошуємо на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято родинне.

(Виносять коровай)

 

1. Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

 

2. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Вірш „Україно моя» В.Даник

Пісня „Моя Україно»

1. Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще — мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів.

 

2. Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника — батьківської хати, Маминої Світлиці.

Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть,

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і танці голосні,

Де колискові від бабусі й мами

Принишклі у колисоньці на дні.

 

1. Хата для людини ставала всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! Неспроста ж твоє ім’я співзвучне із словом «мама». Перші спогади про хату — немов рожевий досвіток дитинства. З батьківської хати розпочиналося пізнання світу.

(пісня „Хата моя біла хата»)

 

2. Хато, моя рідна батьківська хато! Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старших, шанувати батька і матір, бути терплячим, чесним і роботящим.

 

1. Рідна хато моя! Куди б я не пішов від твого батьківського порога, я не забуду твого даху, твоєї чистої стелі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ.

(Пісня „До колодязя стежина»)

 

2. Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають, нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої?

 

1. Під високим небом збережемо тебе такою, якою ти була. Щоб бачили всі, щоб знали наші нащадки, під якими дахами ми народжувалися і виростали і, набравшись сил, ішли від отчого порога перетворювати світи. Нехай же стоїть під суворим небом історії наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.

(Пісня «Пісня моя, від землі мого роду»).

 

1. В мого роду — сто доріг.

Сто століть у мого роду.

Вичовганий старий поріг

Старій бабі в нагороду.

Сива стежка в сто доріг

Розлітається од хати,

Сто вітрів мій вік запріг

Сиву хату розхитати.

Сто скажених сивих бід

Та й душило ж роду вроду,

Та не висхне з роду рід

Ні в погоду, ні в негоду.

Роде рідний! Не спинить

Нашу жилаву породу!

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу.

 

2. Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом ?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Отож: зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

(Пісня «Музика рідного дому»).

1. Ми хочем радо привітати

Бабусь з дідусями, сестер, братів

Ну і, звичайно, наших любих

І дорогих усім батьків.

Давайте хоч би на хвилину

Забудем клопоти усі

І об’єднаємось в міцну родину

І заспіваємо забуті вже пісні.

(Пісня «Зупинить хочу мить»).

2. Шановні гості! Особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати всіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі — найкращі, найлагідніші, і найкрасивіші, найніжніші та ще багато-пребагато, най-най-най.

Дай, бабусю, поцілую,

Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

 

1. Дорогі наші бабусі, сьогодні ми хочемо подякувати Вам за Вашу ніжність і тепло, за ваші прекрасні спрацьовані руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди, а якщо потрібно, виконувати і навіть важку роботу.

 

2. Ми вдячні Вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом ще сьогодні, за лагідну посмішку і щирі, хоч часом засмучені очі. Для вас звучить пісня «Заспівай, моя бабусю».

 

1. Є багато різних закликів: бережіть жінок, бережіть мир. А мені сьогодні хочеться на весь світ заявити „бережіть бабусь», бо вони та срібна ниточка, котра зв’язує берег нашого дитинства з берегом дитинства наших батьків.

Чому так багато довкола тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки у бабусі сонця і тепла

Скільки в неї радості, щедрого добра!

У душі бабусі — почуттів глибінь,

А в очах бабусі — неба ніжна синь

У руках невтомних — праця без кінця,

А в устах ласкавих — мова мудреця.

Як же не любити бабцю дорогу?

Я перед бабусею завжди у боргу.

(Пісня „Наша бабуся» або „Задумала бабусенька»

Привітання бабусям від учнів 1-4 класів.

 

1. Наші діди теж бувало

з гірки падали чимало

їх бабусі гнали в дім

і штанці латали їм.

 

2. А сьогодні вже вони

он які поважні

тільки й думають, як нам

дати зауваження.

 

3.Дорогий дідусю!

В день цей урочистий

ти прийми від мене

вірш цей голосистий.

Ще й тобі рідненький

Розкажу я казку,

Подарую квіти

й найніжнішу ласку.

 

4.Мій дідусь старенький

як голуб сивенький

по садочку ходить

і мене малого онученька водить

по садочку ходить

яблучка знаходить.

Ще й дає горіхи

Дідусь любий, милий,

Як голубчик сивий

З ним багато втіхи.

 

5.Добре дідові — у нього

є сокира й пилка є

молотки, гвинти, гвіздочки,

та мені він не дає.

Бо мала рука ще в мене,

А сокира заважка…

Треба каже почекати

поки виросте рука.

Каже — я ще невеликий

І не вмію ще пилять,

А сокирою, він каже,

Можу пальця відрубать.

 

6.А мій дідусь колись весною

маленькі яблуньки садив

розрісся сад, умивсь росою

з плодами віти розпустив.

Тепер дідусь погожим літом

У гості мене вигляда.

І яблуневим білим цвітом

Його сміється борода.

 

7.Спасибі за все ми говоримо знову

За вашу ласку і любов

І вся вкраїнська дітвора

Вам зичить щастя і добра.

Щастя, здоров’я, золота міхи,

А ще крім того, в домі потіхи.

Хай радість у вашому домі вирує,

А внуки за працю і щирість шанують.

 

9.Хай радість і сонце

заглянуть в віконце,

відкриють двері

для щастя й тепла.

Хай сила прибуде,

здоров’я зміцніє

на щедрі, на довгі,

на многі літа.

 

1.Від гніву і сорому світ шаленів

Життя вивергало приховану драму

Покинуті діти живих матерів

Співали про сонце, про небу і маму.

 

2. І лунко і дзвінко розносився спів,

І сумно і гірко було відчувати

Що жоден з маленьких отих співаків

Не знав і не знатиме, що таке — мати.

 

1.Ми, діти, не обділені батьківською любов’ю і увагою. Отже, сьогодні ми зібралися для того, щоб подякувати всім вам за вашу любов і ласку, за тепло ваших сердець, за тепло ваших сердець, за недоспані ночі, за все, що можна скласти в одне слово — турбота.

 

2. Мати й батько — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживлюють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.

А тепер вітання щирі

Ми шлемо своїм батькам,

Щоб у злагоді і мирі

Літ ще сто прожити Вам.

Хай Господь дарує з неба

Вам щасливії літа,

Щоб наповнювало завжди

Чашу радощів життя.

Всі ми знаєм, що в серці батька і й мами

Ми назавжди лишимось дітьми…

Та сьогодні, все ж погодьтесь з нами,

Перед вами ивсе ще дітлахи.

І ніхто не в силі зупинити

Невгамовний плин років.

То ж вітання щирі шлють вам ваші діти

Для своїх таких ще молодих батьків.

Всі ми хочемо Вас бачити такими

Радісними щирими і гомінкими

Хай наповнюється радістю життя

На многії і благії літа.

(Пісня «Берега-берега»).

 

1. Головною берегинею родини була для нас мати. Її називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас  від народження до глибокої старості — рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.

 

2. З’являється на світ дитятко — і лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її немовлятку. Минають роки. Підростають діти. Та не меншає материнська турбота про них.

Кажуть, що на світі

Сонце найясніше.

Та всміхається мама —

і стає світліше.

 

Кажуть, що без сонця

Не розквітнуть квіти.

А хіба без мами

є щасливі діти?

 

Я до неї серцем

Любо пригорнуся.

Хай сіяє сонце,

Як моя матуся.

(Пісня «Вишивала матінка рушники»)

 

1. Ненька — всьому початок. Все прекрасне в людині — від променів сонця і від молока матері. Мати — берегиня роду, всього того, що передає він з покоління в покоління.

 

2. Мама, матуся, матінка. Чарівне ніжне, щире слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли наші найкращі днини. Це слово, співуче, мелодійне, як і та пісня, що минула з вуст любої матусі зранку і до світанку, з дитинства раннього до старості глибокої. В цій пісні і любов до сина і вболівання за його долю, і мудра настанова і розмова з дитиною.

 

(Пісня матері «Сину, сину…»).

 

(Сценка у вигляді галявини. Діти плетуть віночки і розмовляють.)

 

1. Моя наймиліша з усіх людей ненька,

Тиха, мов голубка, щира і маленька.

2. Нема в цілім світі всім вам признаюся,

Кращої, ріднішої, як моя матуся.

3. Я свою матусю так щиро кохаю,

Що і розказати не вмію, не знаю.

4. В кожного дитяти найдорожча мати,

Знає це сирітка, ронить сльози гірко.

5. Бідна та сирітка, що мами немає

Вона немов квітка, що сонця не знає.

6. Над мамину в світі немає опіки,

Материнське серце — це найкращі ліки.

7. Коли я хворенька, прийде моя ненька,

Тільки раз погляне, легше мені стане.

 

1. Шанування матері — один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добра, леліяла, любила.

 

2. І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. А власне на старості літ тільки цього і хочуть від нас. Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.

(Пісня «Мамо тобі низесенько вклонюсь»).

 

 

1. Споконвіку батько вважався господарем сім’ї. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини.

 

2. Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність.

 

1. Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.

(Пісня «Батькове жито»)

 

1. Кожен батько вчить своїх дітей любити: рідний край — місце де народились, вчить любити рідну домівку, село, рідну Україну.

Прилинь, прилинь до рідного села

Приїдь, приїдь, тебе чекає хата.

Тут вишня соловейком зацвіла

І в нього будуть солов’ята.

Прилинь, хоч в гості до Зелених свят,

Візьми дітей, нехай дитина знає,

Що і вночі маленьких солов’ят

Своєї мови батько научає.

Прилинь додому в солов’їний день

Хай зрозуміє тут твоя дитина:

До дідових і бабиних пісень

Подібна дуже мова солов’їна.

 

Не скупіться на теплі слова,

У світі так мало тепла

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

 

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни їм слово сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

 

(Пісня «Мамо я приїду» зачекай»).

 

1. Без матері немає роду,

Як без води нема життя.

В неволі я пізнав свободу,

Дитино, назавжди затям.

2. Без роду племені лиш вітер

Сьогодні — тут, а завтра — там

В його єстві немає віри,

Немає правди на вустах.

3. Нема без батька батьківщини,

Нема історії без нас.

Одне життя в одній краплині,

В одній секунді — цілий час.

4. В одній травинці — ціле свято,

У чеснім серці правди стяг,

Лиш тих рід буде пам’ятати,

Хто жив, як рід, собі затям.

5. Рід великий, край багатий,

Лине пісня з поля.

Будеш долю віншувати

Щоб вродила доля.

6.Щоб дала нам щастя, долю

І живлющу воду,

Нема роду переводу,

І не буде зроду.

(Пісня «Хай вам щастить у вашій родині»)

 

Один комментарий на “Сценарій родинного свята”

Погода