Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Нестримно проходять роки. Минуле віддаляється від нас все далі й далі. Ось і Ковтунівська середня школа досягла умовного пенсійного віку. 1 вересня їй виповнюється 60 років.

Перечитуючи пожовклі від часу папери, мимоволі жалкуєш, що зовсім недавно була можливість говорити із багатьма свідками подій, що відбувалися далекого 1952 року, коли місцева семирічка була реорганізована в середню школу і стала базовою для жителів навколишніх сіл. На жаль, на сьогодні такі спогади тепер поодинокі, оскільки багато людей, які заклали фундамент закладу, що почав випускати у самостійне життя з атестатом зрілості, відійшли у Вічність.

Непросто зараз відшукати архівні документи щодо реорганізації закладу, оскільки проходила вона за два роки до створення Черкаської області. Але достовірно відомо, що це була ініціатива сільської громади, яка прагнула мати середню школу.  До цього часу за атестатом доводилось добиратись на навчання в Золотоношу чи Великий Хутір.

Ковтунам відразу пощастило: школу очолив талановитий  організатор – Клименко Володимир Федорович. Багато проблем постало перед новоствореною середньою школою. Не вистачало унаочнення та обладнання для старших класів, але протягом одного навчального року всі ці питання було вирішено.

 Директор почав свою роботу з кадрів. Він в був єдиним, хто мав вищу педагогічну освіту. Через рік  майже всі вчителі школи стали заочниками вузів .

Про Ковтунівську середню школу почули далеко за межами району насамперед завдяки вміло організованій позашкільній роботі. Великих успіхів досяг драматичний гурток та шкільний хор, в діяльності яких брали участь не лише учні, а й дорослі жителі села. Учасники художньої самодіяльності з великим успіхом взяли участь в перших фестивалях молоді Черкащини.

Сім років Клименко В.Ф очолював нашу школу, яка за цей час перетворилася на справжній осередок культури на селі. Жодного свята не відбувалося без заходів, організованих школою. Глядачами були жителі навколишніх сіл.

Велика увага приділялась трудовому вихованню. У 1956 році школа була представлена на  сільськогосподарській виставці в Москві.

Перший випуск учнів Ковтунівської середньої школи відбувся в 1955 році. 38 юнаків та дівчат із Ковтунів, Мицалівки, Антипівки, Сеньківець, Драбівець, Скориківки одержали атестати про середню освіту.

 В травні 1959 року Володимир Федорович був призначений на посаду завідуючого Золотоніським відділом народної освіти. Багато форм роботи, започаткованих ним у нашій школі, вийшли тепер на районний рівень. За часів Клименка освіта Золотоніщини здобула визнання не лише в області, а і на республіканському та всесоюзному рівнях.

Після зміни керівництва школа не втратила своїх позицій в районі. Учні брали активну участь у районних заходах і показували хороші результати. До успіхів у художній самодіяльності тепер добавились спортивні перемоги. Та і в навчанні школа не пасла задніх.

У 1964 році в Ковтунах введено в експлуатацію нове приміщення школи, розраховане на 320 учнів. Згодом територію села прикрасило чудове приміщення дитячого садка «Берізка». Обидві будівлі були збудовані завдяки місцевому колгоспу.

Зміцнення матеріальної бази дало вагомі результати. Як наслідок у 1974 році в республіканському огляд-конкурсі дошкільних дитячих установ дитячий садок посів почесне ІІІ місце. Завідуюча дитсадком Берегова Г.М. та голова колгоспу Мельник І.Ю. були нагороджені грамотами Міністерства освіти УРСР.

Силами учнів та вчителів було створену кролеферму, взято на відгодівлю молодняк ВРХ. Учнівські класи вирощували цукровий буряк. Одержані кошти від реалізації сировини використовували на потреби дітей, що дали змогу організувати екскурсійні поїздки в Москву, Ленінград, Волгоград, Севастополь, Крим, Карпати та організувати випускні вечори без залучення батьківських коштів. Досвід роботи школи з виробничого навчання вивчався Черкаським обласним інститутом вдосконалення вчителів, а у 1991 році був представлений на ВДНГ СРСР.

Із 1991 року в зв’язку з утворенням в Подільському та Драбівцях середніх шкіл в закладі навчаються лише діти, які проживають на території Ковтунівської сільської ради.

Говорячи про школу, не можна не згадати тих, хто відіграв особливо велику роль в її історії. Понад 30 років працювали в нашій школі Василенко Надія Луківна, Легкоступ Микола Макарович, Свояк Галина Петрівна, Лазоренко Іван Петрович, Скорик Іван Васильович, Скорик Олександра Андріївна, Теницька Варвара Іванівна, Горбань Віра Семенівна, Теницький Олександр Дмитрович, Козловська Оксана Іванівна, Курило Ганна Павлівна, Дзюбло Андрій Іванович та багато інших талановитих вчителів, яких уже немає серед нас.

Слова особливої вдячності висловлюємо ветеранам педагогічної праці Свояк Галині Серафимівні, Скорик Вірі Степанівні, Козловській Тамарі Іванівні, Зубенко Паші Григорівні. Їх внесок в досягнення школи також надзвичайно великий.

Ковтунівська середня школа стала вдалою стартовою площадкою для багатьох чудових педагогів. Ми горді тим, що після початку своєї трудової діяльності в нашій школі, Олексієнко Володимир Іванович згодом став директором Золотоніської школи №6, Рогуль Григорій Дмитрович – директором Золотоніської школи №2, Малиш Борис Олександрович, директором Денезької середньої школи.

Із колишніх працівників останніх поколінь відмітимо Строкань Ольгу Миколаївну, яка нині очолює відділ освіти Золотоніської міської ради,  Носенка Юрія Олексійовича – директора Золотоніської середньої школи №3, Скорик Тетяну Леонідівну – директора Скориківської школи, талановиту вчительку Коваленко Любов Григорівну – вчителя-методиста Черкаської школи №19.

Школа гордиться своїми випускниками. Понад 1500 учнів школи одержали документи про освіту, здобуту в Ковтунівській середній школі. Серед них є досить відомі люди: Луценко (Артюшенко) Марія Михайлівна, доктор сільськогосподарських наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2000 року, заслужений працівник сільського господарства України, Ластівка Іван Олексійович, кандидат фізико-математичних наук, завідувач кафедрою «Вищої математики» Національного авіаційного університету, Барчан Олександр Миколайович, голова ради директорів великої будівельної компанії в Росії, почесний будівельник Росії, Галат Дмитро Володимирович, директор Черкаського політехнічного технікуму, Баранник Володимир Васильович, вчитель Литвинецької школи Канівського району, лауреат Премії Верховної Ради України 2011 року.

Усіх і не злічити. Бо стільки їх навколо нас: простих і скромних, зате роботящих, звеличених у праці і тих, кого не помітили нагородами чи високими посадами. Всім їм віддаємо належне за те, що дбали про свою країну, про наше село, про нашу школу.

Роки становлення Незалежності нашої держави були для нас досить складними. Місцевий колгосп розпався одним із перших в районі. В ході реформування соціальна сфера понесла надзвичайні збитки. У інших селах це пройшло без бунтів і менших втрат, оскільки врахували досвід першопрохідців.

Сьогодні говорити про те, що в нас не вистачає коштів на утримання закладу, вважаємо за недоцільне. Їх є стільки, скільки держава може відпустити невеличкій сільській школі. Ми добре розуміємо труднощі, в яких опинилась вся наша Україна.

Але ми раді, що з нами сільська громада на чолі із сільським головою  Святославом  Строканем.

Вагомою є допомога товариств і підприємств, які здійснюють господарську діяльність в наших селах. Зокрема минулого навчального року від них поступило понад 11 тисяч гривень.

Ми вдячні товариствам «Силікат-1» і «Спільне», приватному підприємству «Золотоніська птахофабрика», селянським фермерським господарствам «Веселка» і «Настасія», фермерському господарству Заболотного Василя, від яких допомога була найбільшою.

Нам приємно, що школу пам’ятають випускники. Від них також надходить вагома допомога: родина Строканів – Ольга Петрівна, випускниця 1987 року та Святослав Іванович, випускник 1983 року, Барчан Олександр Миколайович, випускник 1979 року, подарували школі перші комп’ютери .

Ми вдячні всім за кожну гривню, бо з миру по нитці, а скільки уже добра разом зуміли примножити в непростий для держави час.

Чимало зроблено за останні роки: побудовано теплогенераторну, поміняно старі дерев’яні вікна на теплі сучасні, поновлено систему постачання води. Ці зміни відбулися завдяки турботі влади села та району. Слід відмітити важливу деталь: у нашому закладі давно вже не надіються, що хтось прийде і зробить. Майже всі зазначені вище роботи (придбавались лише матеріали) зроблені руками працівників. Це в значній мірі зекономило державні кошти.

Незважаючи на скрутність становища, школа не втратила своїх позицій. Учні школи неодноразово добиваються високих показників на районних та обласних олімпіадах, конкурсах та змаганнях, успішно продовжують навчатись і працювати.

Станом на 1 вересня 2012 року в закладі 11 класів, у них 78 учнів та одна дошкільна група чисельністю 15 осіб. Чисельність трудового колективу – 26 осіб, з них 16 педпрацівників.

 “Вісник Золотоніщини”, 1.09.2012, 8.09.2012

Іван Малий, директор Ковтунівського НВК