Ковтунівський навчально-виховний комплекс

1 лютого

Цього дня вшановується пам’ять ченця IV ст. Макарія Великого, життя якого пройшло в Єгипті, де він уславився аскетизмом і богословськими працями. Помер у 391 р.

Ясний, сонячний Макарів день знаменував ранню весну. Якщо ж була завірюха — то на всю Масляну. У давнину казали: «Який Макар, такий і товар». «Якщо погода ясна, то і весна буде красна», тобто рання й тепла.

Також цей день називали Громовицею, бо саме сьогодні в природі можлива була гроза.

 

2 лютого

День на честь Євфимія Великого, ченця V ст., який вважається отцем Палестинських пустельників. Святий Євфимій заснував лавру, в якій ввів суворі правила, мав дар цілителя і чудотворця. Помер у 473 р.

У народі цей день називали «Єфимкині заметілі», які передбачали погоду найближчого часу. Якщо 2 лютого мете, то вся Масляна неділя буде заметільною. У народі побутує думка, що коли на Юхима сонячно, то весна має бути погожою, а якщо хмарно, слід чекати пізніх заметілей.

 

3 лютого

Цього дня вшановується пам’ять преподобного Максима Сповідника, видатного візантійського філософа, богослова і церковно-політичного діяча. Народився він близько 580 р. Був секретарем імператора, потім прийняв чернецтво. Його вчення, що Ісус має дві волі — людську і божественну, утвердилось у православ’ї, і Максима згодом назвали сповідником віри. В центрі його філософських інтересів стоїть проблема людини й її високого призначення. Максим Сповідник — автор афоризмів про духовне кохання та багатьох інших творів. На початку 662 р. його судили, піддали бичуванню, потім відрізали язика і праву руку. В тому ж році він помер на шляху в кавказьке заслання.

У давнину була така приказка: «Якщо місяць заковзав, у хмару білий ріг встромив — буде добре жито і борошно в сито» — молодий місяць у хмарах вказував на хороший урожай. А ось ясне небо передвіщало недорід. Яскраво-червоний захід 3 січня прогнозував морозний ясний завтрашній день; а ясна погода — ранню весну. Якщо вдень сонце світить яскраво, то влітку на фруктових деревах плоди червиві будуть, а якщо воно за хмари ховається — чисті та великі.

 

4 лютого

4 лютого відзначається день пам’ яті апостола Тимофія, улюбленого учня і супутника апостола Павла. Саме Павло настановив Тимофія єпископом Ефеса — малоазійського торгового міста при Егейському морі. Близько 96 р. під час поганського свята Тимофій був побитий камінням розлюченими язичниками. В Україні цього святого називають Напівзимником, тому що близько дня його пам’яті (за старим стилем 22 січня) припадає половина зими. Морози цієї пори звуться Тимофіївськими. Після них спостерігається потепління.

У минулі часи цей день був оплотом заметілі, хурделиці та морозу: «Це не диво, що Афанасій-ломоніс (31 січня) морозив ніс, а ти почекай тимофіївських морозів». Саме мороз визначав майбутню погоду. Якщо спітніли віконниці та рами, слід чекати потепління. Якщо «сніжні візерунки» підіймаються угору склом — морозу тривати, а якщо похилилися — на відлигу. Також вірили, коли опівдні на Тимофія світить сонце — весна буде ранньою.

Багато снігу на Тимофія обіцяє щедрий врожай зернових.

Якщо схопиться хурделиця, то ввесь тиждень буде негожий; коли ж опівдні усміхнеться сонце, то закличе в гості ранню весну.

 

5 лютого

У минулі часи погоду цього дня передвіщали білки та птахи. Якщо під час морозу білка залишає гніздо і спускається з дерева, слід чекати відлиги. Якщо вранці наші предки виразно чули крик синиці, то варто готуватися до серйозних морозів.

 

 

6 лютого

Цього дня вшановується пам’ять преподобної Ксенії, котра жила в V ст. У сільськогосподарському побуті цей день інколи називають днем Аксенії-напівзимниці, оскільки за старим стилем минуло пів зими. Побутує також інша назва — Аксенія-напівхлібниця: вважається, що до нового врожаю залишилося пів строку.

Цей день вважали переломом зими, і за ним прогнозували погоду на майбутню весну: «Яка Ксенія — така й весна». «Якщо на Ксенію хороша погода — весна буде красна (хороша)». У давнину говорили: «На півзимницю дорогу перемітає — корм підмітає». Це означало, що зима затримається, і домашні тварини з’їдять всі заготовлені для них запаси.

 

7 лютого

7 лютого відзначається день пам’яті святителя Григорія Богослова, одного із засновників християнської церкви. Народився близько 330 р., був архієпископом Константинопольським. За глибокі знання в божественній науці його назвали Богословом. У його вченні про Богопізнання основне місце відведено розуму. Григорій Богослов є автором багатьох проповідей, написаних з використанням правил античної риторики. Помер у 389 р.

 У минулі часи за цим днем судили про майбутню зиму. Яким день буде зранку до обіду, такою буде і перша половина наступної зими, а погода з обіду до вечора вказувала на другу половину зими. Густий туман передвіщав мор худоби, а ясна погода — до сприятливого року.

 

8 лютого

8 лютого вшановується пам’ять преподобного Ксенофонта і дружини його Марії. У минулі часи передбачати погоду нашим пращурам допомагали миші: якщо на Ксенофонта вони вилазять з-під снігу, слід чекати відлиги. У давнину цього дня побоювалися заметілі, оскільки вона вказувала на поганий урожай майбутнього року: «Заметіль на хати — будуть погані харчі».

 

9 лютого

9 лютого відзначається перенесення мощів святителя Івана Златоуста, видатного візантійського богослова IV ст., із м. Коман в м. Константинополь.

Незважаючи на те, що цей місяць вважається найхолоднішим, цього дня бувала й відлига, але недовга. Тому в народі говорили: «Лютнева відлига нічого не варта». Цього дня в давнину спостерігали за хмарами: якщо вони йдуть проти вітру — на сніг. На снігопад також вказував дим з труби: якщо він стелився землею без вітру, слід чекати снігу.

 

10 лютого

Цього дня вшановується пам’ять преподобного Єфрема Сиріна, сирійського богослова, письменника і поета IV ст., який написав багато промов і гімнів з приводу церковних свят.

За повір’ям, на Єфрема рівно опівночі виходить з-під печі домовик, тому з давніх часів прийнято задобрювати його, залишаючи йому їжу — горщик каші.

У народі цей день називали Єфрем Вітродуй. Люди боялись вітру 10 лютого, оскільки він передвіщав сире, холодне літо. Тому і говорили: «Не до добра літнього Єфремів вітер». Ще до нас дійшли спостереження за снігом: якщо нічний сніг залишиться на гілках дерев, то й на землі не розтане.

 

11 лютого

11 лютого відзначається перенесення мощів священномученика Ігнатія Богоносця. У минулі часи цього дня наші предки слухали ліс: якщо він шумів – чекали відлиги. Вважається, що з 3 до 11 лютого проходять сім морозних ранків, коли мороз особливо лютує. Погода цього дня часто бувала мінливою, тому про неї говорили: «і теплом приголубить, і морозом віддубасить».

 

12 лютого

12 лютого відзначається Собор учителів і святителів Василя Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста.

Погоду цього дня передвіщав місяць: якщо цієї ночі він був червонуватий, варто чекати сильного вітру. А сильний вітер, у свою чергу, вказував на сиру погоду: «Вітер здійнявся — до сирого року». Якщо вітер дув з півночі, а хмар не було, готувались до великих холодів.

За народними повір’ями, у цей день не можна прясти, щоб не було наривів.

 

13 лютого

Цього дня вшановується пам’ять святителя Микити, затвірника Печерського. У народі святий Микита вшановується як охоронець від пожеж, блискавок і засухи. У давнину помітили: якщо вдень 13 лютого з’явиться іній, то снігу в ніч на 14-е не буде, а якщо сніг все ж випадав, готувались до відлиги. Якщо цього дня посилювався вітер, вважалось, що він буде ставати все сильнішим, поки не перетвориться на сніжний ураган. Заглядати рекомендувалося в грубку. Коли дрова шиплять та не розпалюються, бути теплу. Коли червоним палахкотять – бути ще холоду і морозів.

 

14 лютого

Цього дня вшановується пам’ять мученика Трифона, який постраждав за віру в 250 р. Народився в Малій Азії, мав дар зцілення хвороб. Через це його шанують як заступника від будь-якої халепи, особливо від злих чар.

Здавна сільські незаміжні дівчата цього дня молилися щодо наречених. Адже це була пора весіль. День називають Перезимником, оскільки закінчується зима. Звуть і Зорепадом, бо цієї пори спостерігаються спалахи зірок. Якщо їх багато, то весна далеко. Якщо вітряно, то літо буде мокрим. Якщо випадав сніг, це розцінювали як попередження про дощову весну. Якщо до кінця дня небо вкривалось туманним прошарком білих хмар, очікували незабаром хорошої погоди. Взагалі за погодою цього дня передвіщали погоду до кінця зими: «Який Трифон, такі й останні дні лютого».

У цей день дівчата мишей заговорювали, аби ті не бешкетували і новий урожай не псували. Ще дівчата зверталися до Святого Трифона, благаючи про хорошого нареченого.

 

15 лютого

15 лютого відзначається свято Стрітення Господнього, найпошанованіше свято в лютому. Його давніша назва – Зимобор чи Громовиця. Яка погода на Стрітення — такою весна буде. Якщо на Стрітення дорогу перемітає — весна буде пізньою і холодною. Якщо тепло — весна буде ранньою і теплою. «Якщо цього дня сніжок — весною буде дощик», тобто весна буде затяжною і дощовою. Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води — весна буде теплою і ранньою.

 

16 лютого

16 лютого вшановується пам’ять праведних Симеона-Богоприємця, Ганни-пророчиці та Власія Кесарійського. З цього дня у давнину розпочиналось лагодження — підготовка інструменту для весняного посіву. З цього приводу люди говорили: «На лагодження дід встає вдосвіта — лагодить збрую літню і бороду столітню». На Власія часто бувають великі калюжі. Але тепла погода цього дня рідкість, адже 16 лютого відоме власієвськими морозами.

 

17 лютого

Цього дня вшановується пам’ять преподобного Миколи Студеного, ігумена Студійського монастиря в Константинополі Миколая, котрий жив у IX ст. Друге ім’я святого утворене за співзвучністю з найменням обителі і погодними умовами: о цій порі нерідко буває значне похолодання. Відсьогодні починалися звірині (вовчі) весілля, тому святого Миколу Студійського називали «вовчим сватом». Цей день вважається одним із найхолодніших у лютому — стоять сильні морози, та йде сніг: «На Миколу Студеного снігу навалить гору». Ці морози називаються миколиними. В давнину 17 лютого звертали увагу на ялинкові гілки: якщо довгі сухі гілки згинаються — буде заметіль, а якщо випрямляються — на сприятливу погоду.

 

18 лютого

18 лютого відзначається день пам’яті святої Агафії. Її також називали «поминальницею», тому що в цей день було прийнято поминати померлих. Ще цю святу називали Корівницею, оскільки вона «корів оберігає від хвороб». У давнину помітили, якщо у цей день мороз, то весна буде привітною, а літо – сухим і спекотним.

 

19 лютого

19 лютого вшановується пам’ять преподобного Вуколи Смирнського, який був єпископом сирійського міста Смирни. Помер близько 100 р.

Цієї пори починається весняне отелення корів, а тому піклуються про його благополучний результат. У деяких місцевостях і зараз отелених корів окурюють чебрецем, щоб молоко було добрим, а молодняк — здоровим.

Морози цього дня обіцяють бурхливу весну і сухе спекотне літо. А на морози вказувала вода у криницях: якщо вона підіймається, то слід чекати морозної погоди. Також холоди передвіщав північний вітер і зозуля, яка кує на сухому дереві.

 

20 лютого

Цього дня вшановується пам’ять преподобного Луки Елладського. У давнину була смачна традиція пекти пиріжки з цибулею. А погоду передвіщало сонце і хмари: якщо сонце «заходить червоно» — буде холодне літо; хмари високо — на сприятливу погоду.

 

21 лютого

21 лютого відзначається день пам’яті пророка Захарії Серповидця, великомученика Теодора (Феодора) Стратилата. Якщо вночі прогриміло, можна було розраховувати на багатий урожай, великий приплід у тварин та часті дощі влітку. Давно підмітили, чим холодніша остання неділя лютого, тим теплішим буде березень.

Щоб серп не тупився і не ламався його свяченою водою кропили.

 

22 лютого

Вшановується пам’ять єпископа Панкратія Тавроменійського, який жив у І ст., і Панкратія Печерського (XIII ст.). Останній був ченцем Києво-Печерського монастиря, лікував хворих.

Оскільки до цього дня витрачалася значна частина хлібних припасів, то й виникла приказка: «Не всяк Панкрат на хліб багат». Цей день у народі називається Никифор-Панкрати. З цього дня сильний мороз найчастіше буває лише вночі. Наші предки говорили: «На Никифора ніч темна — тікає зима» — небо без зірок вказує на ранню весну. Була традиція на Никифора збирати різне насіння, виставляти його на три ранкові зорі на мороз і після відкладати зерна до посівної. Вважалося, що тоді рослини стійкіші до температурних коливань.

 

23 лютого

Цього дня вшановується пам’ять преподобного Прохора Печерського, який близько 1093 р. став ченцем Києво-Печерського монастиря. Вів дуже суворе життя: замість хліба вживав лободу (лебеду), тому був прозваний Лебедником. Коли в Києві настав голод, то за його прикладом кияни теж почали їсти лободу, а сам Прохор виготовляв з неї хліб і роздавав людям. Помер у 1107 р. У народі святого називали Прохір-Зимоох і казали: «До Прохора стара охала: «Ой, студено!», «Прийшов Прохір та Влас (24 лютого): «Невже скоро весна у нас?», «Прохір — на тепло повернув». У народі підмітили, якщо 23, 24, 25 лютого іній на деревах, то слід чекати дощ на Мокія Мокрого (24 травня), а це означає, що все літо буде «мокрим».

 

24 лютого

24 лютого відзначається день пам’яті святого Власія Севастійського. Святий Влас, як і Георгій, вважається захисником і покровителем домашніх тварин. Літні люди подейкували, що Влас у цей день пильно наглядає за тваринами, и тому чоловіки нагадували своїм жінкам: «Дивіться, молодиці, щоб завтра принесли раненько водиці з криниці!». Нею наповнювали пляшечки, вкидали туди шматочки воску зі страсної свічки і ставили на покуть, де вона мала стояти три дні. В цей час Влас освячував її. Потім частину води вливали в криницю, а рештою скроплювали тварин.

Крім того, ті господарі, в яких було чимало худоби, спеціально замовляли молитву, після цього з іконою і святводою ішли до стайні, щоб благословити тварин. Під час молебня освячували і свічку, якою лікували хворе горло.

До Власія були морози: різдвяні, водохресні, афанасієві, тимофіївські, миколині. Але власієві вважалися найміцнішими, і останніми. У народі говорили: «Проллє Власій олії на дорогу — зимі час забирати ноги», тому що цього дня часто бували відлиги.

 

25 лютого

25 лютого вшановується пам’ять святого Олексія, чудотворця. У народі 25 лютого називали днем Олексія Рибного, тому що якщо цього дня настає відлига — літом буде добре ловитися риба. З цього дня упродовж трьох днів виставляли на ранковий мороз зерно, яке призначалось для посіву, і говорили, що проморожене насіння дає кращий урожай. Якщо на Олексія небо зоряне, можна чекати хороший збір зернових. А сонячний день обіцяв великий врожай яблук.

 

26 лютого

26 лютого відзначається день пам’яті преподобного Мартініана, «приборкувача пристрастей». Якщо цього дня танув сніг, то весна обіцяла бути сприяливою, і навпаки, похмурий день передвіщав холодну і затяжну весну. Якщо ввечері місяць був червоним, то наступного дня очікували вітру, тепла і снігу.

 

27 лютого

27 лютого вшановується пам’ять святого рівноапостольного Кирила. У давнину цього дня повитухи приймали з гостинцями жінок, у яких вони приймали пологи. У минулі часи помітили, що хороша погода на Кирила — до міцних морозів.

 

28 лютого

Цього дня вшановується пам’ять апостола Онисима. За біблійними оповідями, цей святий походив із Фрігії, області у Малій Азії. Був рабом, утік від свого пана. В Римі його навернув до християнської віри апостол Павло. Потім Онисим був єпископом в Ефесі, а помер мученицькою смертю близько 109 р. В народі цей угодник вважається покровителем овець.

Якщо швидко танув сніг, то сінокіс обіцяв бути хорошим. У давнину говорили, що 28 лютого зима з весною починають боротьбу: «Кому йти вперед, а кому назад повертатися». Ще говорили: «Як у лютому гукнеш, так восени і відгукнеться». За погодою цього дня могли передвіщати погоду наступної осені.

(За матеріалами Інтернетвидань)