Ковтунівський навчально-виховний комплекс

Сільська громада

Нещодавно до районної адміністрації завітало ініціативна група з с. Ковтуни. Вимога в них була одна – добитися справедливості. Справа в тім, що вже тривалий час люди не отримують виплат за землю, яку здали в оренду. Голова районної адміністрації Олександр Лісовий особисто зустрівся із активістами в залі засідань.

Читати далі »

Підготувала вчитель географії Авраменко Т.М.

Україна, село Ковтуни Золотоніського району Черкаської області, центр сільської ради ( Ковтунівська сільська рада ).

Населення – 501 чоловік (на 2001 рік).

Географічні координати     49°45′41″пн.ш.; 32°03′49″сх.д

Середня висота над рівнем моря – 120 м

Поштовий індекс     19732

Телефонний код    +380 4737

Село Ковтуни, центр однойменної сільської ради, лежить за 15 км на північ від райцентру біля р. Золотоношка на погорбленій місцевості, та за 14 км від залізничної станції Золотоноша.

У газеті «Сільські вісті» від 25 грудня 2015 року № 135 (19330) вміщено замітку «Вітаємо переможців», де відмічено вдалий виступ ковтунівських шахістів на всеукраїнському конкурсі.

Читати далі »

Після зустрічі з Анатолієм Дерев’янком, який розповідав нам про хлопців та дівчат, які воюють на Сході України, я чимдуж поспішав додому. Хотілося найскоріше розповісти мамі про мужність наших героїв та виразити свої враження у вірші.

Читати далі »

Де б і коли б не зустрів ветерана війни чи праці, хочеться йому доземно вклонитися. За долю його многотрудну. В окрузі своїй майже всіх побратимів по війні та праці знаю. А про оцих — Михайла Козловського із Ковтунів, Максима Вакулу із Скориківки (їх уже немає серед нас) та Василя Воловика, що в моїх Драбівцях живе, — особливо. На їх долю ратну випало чи не найважче: колиску революції, блокадний Ленінград від ворога відстоювати, і відстояли!

Мало «блокадників» уже лишилось живих у нашому районі. Та пам’ять про їх подвиг не згасне в серці народу нашого, як не згасне вона і про всіх звичайних рядових трудівників Великої Вітчизняної, Про одного з яких, бодай коротко, хочеться розказати сьогодні, про захисника столиці України — Києва.

Читати далі »

Оксана Нетудихатка

Була Велика Вітчизняна.

Ніч темна і густющий ліс.

Мій дід із самого світання

Бійця пораненого ніс. Читати далі »

Оксана Нетудихатка

Палає Україна… Йде війна…

На Сході точаться бої гарячі.

Вона не вмерла! Ні! Вона жива!

Лише слізьми гіркими тихо плаче.

За тих, хто вчора грав ще у квача,

Ганяв із іграшковим автоматом,

Футболив у дворі м’яча,

Сьогодні ж є захисником-солдатом.

Так, вона викохала відданих синів,

Що підуть і на смерть заради неї,

Вітчизна плаче, Схід горить в огні, –

Та вона горда, що ви є у неї.

І хай же «брат» став ворогом для нас,

І хай же ним хоч сам нечистий править,

Вкраїна вистоїть у нелегкий цей час!

Державу нашу на коліна не поставлять!!!

«Вісник Золотоніщини», 01.08.2014

Оксана Нетудихатка

Шлемо привіт з маленького села,

Вам, воїни, захисники Вкраїни!

Щоб скоро вже скінчилася війна

І кожен повернувся до родини.

Ми знаєм, що при зорях ви спите,

Все автомат стискаючи руками,

Вас спрага й голод мучать, та проте

Лиш сняться рідні очі тата й мами.

Ми молимось за кожного із вас,

Тримають кулачки дитячі руки,

Щоб вже закінчився тяжкий цей час –

Безглуздої війни, біди та муки!

Немає значення: чи Захід, а чи Схід,

Чи Південь, Північ, або Центр країни,

Ми з діда-прадіда один козацький рід!

Одна сім’я – Єдина Україна!

І незабаром вже щаслива та пора!

Повстане із руїн наша держава!

Дай, Боже, сили вам, здоров’я і добра,

Нас ображать ніхто немає права!

Ковтуни, Ковтуни, Ковтуни,

Те село, де блукав я стежками,

Там, де слались квітучі лани,

Мов рушник вишивався руками.

Ковтуни ви мої, Ковтуни,

Таке миле село, добрі люди,

І в полях зашумлять ясени,

Голос птаха розноситься всюди.

Я люблю вас, мої Ковтуни,

Те село, де блукав я стежками,

Я приїхав – мене обійми,

Вітром теплим, рясними дощами.

А.Солоп

У цьому на власному досвіді переконався житель с. Мицалівка, який завдав 9-річному хлопчику ударів.

Читати далі »