Слово про маму
КАЛЕНДАР ДЛЯ МАТЕРІ
І справді, ця земля округла, наче глобус.
Здається, матір ось проводив на автобус,
Гадав, що з димаря в нас дома в’ється дим
І мерехтять сніги під сонцем золотим.
Як мерехтять сніги, неначе із слюди!
Душа твоя снує, снує туди-сюди.
І сняться по ночах дороги провінційні,
І каркають в ушах ворони пристанційні.
Дороги заплелись одна в одну сьогодні,
Дороги ті, яких ми розплести не годні.
– Скажіть, скажіть мені, поети Василі,
Де ми сьогодні всі – у місті чи в селі?
Чи можна відділить турботу цю від болю?
Чи не нагадує земля вам бараболю
Дрібненьку – навесні, грубішу – восени?
А чи приблудні ми, чи блідні ми сини?
Дивіться, он стоїть самотня на зупинці,
В жакеті плисовім, в недорогій хустинці.
Чия ж то мати з дальнього села
Через сніги приїхала, прийшла?
Чи по тонкому йшла вона льоду
Заметами? Стоїть. Не відведу
Очей своїх. У кошику – калина.
– Невже це, мамо, ви? Моя, єдина…
Відчула – хворий син.Зібралась на автобус.
І справді, ця земля округла, наче глобус.
А дні – немов листки в старім календарі,
Де між червоних дат чекають матері.