Слово про маму
МАТИ
Роби й роби! Затерпла спина,
І вже не чую рук.
О Боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Прийде спокійна нічка…
Настала ніч, усякий ліг,
Заснула вся родина.
А мати аж валиться з ніг:
Не спить чогось дитина…
Роби й роби! Затерпла спина,
І вже не чую рук.
О Боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Прийде свята неділя…
Прийшов святий недільний день –
Усякий спочиває.
Вона ж на клаптику стерень
Худібку доглядає.
Роби й роби! Затерпла спина,
І вже не чую рук.
О Боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Пожди: зима настане…
Прийшла зима. На теплім ложі
Так любо спочивати;
Лишень вона ніяк не може
Від веретена встати…
Роби й роби! Затерпла спина,
І вже не чую рук.
О Боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Як ляжеш в темнім гробі…
Спочила мати. Тихо згас
Вогонь, що грів всю хату.
А діти плачуть: хто про нас,
Сиріток, буде дбати?