Слово про маму
ПРОЩАЮЧИСЬ
Ще одна ніч небо відчинить Вітчизні,
ще один раз ріки вляжуться горілиць,
не засклеплять повік, допоки не щезне
з їхніх зіниць найзабарніша із зірниць.
Ще одна ніч. Мати скопала картоплю,
сон свій хрестить і в сні, не здоймивши хрести,
цілує Божому сину потомлені стопи,
щоби слід її сина на землі не простиг.
Ще одна ніч. Дочку присипляє книжка,
розступилися стіни — крильцятком її рука.
Налітайся досхочу у снах у сріблястому зблиску
і Маленького Принца серед зір відшукай.
Ще одна ніч. Вікно зачинила дружина —
ці квіти нестерпні, нестерпні, нестерп…
ні, ці квіти ожили вночі й затужили
у свій половецький, у скіфський свій степ.
Ще одна ніч — не перша і не остання,
найсолодшого сну Батьківщино свята.
Кохані мої, на добраніч, а я вже світаю,
бо я вже світаю в далеких світах.