Слово про маму
ДО МАТЕРІ
Спішу в село, спішу до мами…
Марія Павленко
“Мама,
мама,
мама…” –
перший скрик дитяти.
“Де ти, рідна нене?” –
свищуть поїзди.
Коли йдеш в дорогу
з маминої хати,
ніжне слово “мама”
матері скажи.
Не встидайсь, що сльози
затремтять на віях,
і не бійсь, що в горлі
згусток защемить,
хоч до свого щастя
мчатимеш в надіях, –
пригорни до себе
матір хоч на мить.
Поцілуй ті руки,
що згойдали долю,
з твоїх плечей зняли
ваготи біди,
не спіши з порога. –
не чини їй болю,
постій коло хвіртки,
а відтак – іди.
І виймай з валізки
вишиту сорочку
не лише у свята, –
в будні гіркоти,
як в душі задзвонить:
“Рідний мій синочку!…”,
то не гай хвилини, –
до неї лети.
І коли не зможуть літаки літати,
і як попсуються навіть поїзди,
пам’ятай щоденно: коли кличе мати,
син не має права вчуть,
та не прийти.