Слово про маму
ПРОВЕСНЯНА БАЛАДА
Бути зими охоронцем
Холод вже більше не міг —
І, опромінений сонцем,
Плавиться сірий сніг.
Стала рілля у полі
Схожа на крила бусла.
Мліють дерева голі
Од лоскотунків тепла.
Птаства весільні перезви
Поміж верхів’ями чуть,
А біловиді берези
Кров свою людям здають…
Скоро під небом високим
Маревом степ задимить
І ластівки чорним шовком
Мережити будуть блакить.
Будуть квіток метелики
Пурхати в літа ногах,
І табунами веселки
Попаски йтимуть в лугах…
Тягнеться зелен-руками
Юнь з-під старої трави…
Мамо, тут все
дише Вами,
А тільки, мамо,
де ж Ви?
Сонце весні знов привітно
Свят-рушнички вистеля,
І так знайомо, так рідно
Мамою
пахне рілля…
* * *
Літо за літом минає…
Мамо, невже Вас немає?!
Мамо, присніться мені
Та поговорим хоч в сні.
Скажете, де Ви спинились,
Як Ваша хата нова.
Ви вже там з батьком зустрілись?
Ви вже тепер не вдова?