Слово про маму
РОЗБУДИ МЕНЕ, МАМО
Вир щоденних турбот нас невпинно кружляє,
Десь далеко тепер моє рідне село.
А у мами в саду цвітом вишня буяє,
І дитинство у снах, як в старому кіно.
Розбуди мене, мамо, на зорі, на світанку,
Сину серце зігрій теплим дотиком рук.
Заспівай мені, мамо, давню ту колисанку,
Щоб тривоги й печалі хоч на хвильку забуть.
Розлетілися діти по світах, по далеких,
По життєвих дорогах пісня мами веде.
Та з незнаних шляхів сива мати-лелека
Дні і ночі пташат в гості з вирію жде.
Розбуди мене, мамо, на зорі, на світанку,
Сину серце зігрій теплим дотиком рук.
Заспівай мені, мамо, давню ту колисанку,
Щоб тривоги й печалі хоч на хвильку забуть.
Ти прости мені, мамо, за недоспані ночі,
Що не встиг відшукати найніжніші слова…
Низько долі своїй я вклонитися хочу,
Доки матінка є, доки мама жива.
Розбуди мене, мамо, на зорі, на світанку,
Сину серце зігрій теплим дотиком рук.
Заспівай мені, мамо, давню ту колисанку,
Щоб тривоги й печалі хоч на хвильку забуть.