Ковтунівський навчально-виховний комплекс

1.Загальні положення

1.1. Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти в розроблено розроблено згідно звимогами ст. 41 Закону України «Про освіту», ст. 42 Закону України «Про повну загальну середню освіту» та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України направленими на реалізацію Концепції Нової української школи, Статуту закладу та інших нормативних документів.

1.2. Терміни та їх визначення, що вживаються в Положенні:

– Поло́ження – локально-правовий акт, що визначає основні правила організації, описує мету, структуру, взаємні обов’язки групи людей чи організацій, які об’єдналися для досягнення спільної мети.

– Стратегія – довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті.

– Процедура – офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення чого-небудь.

– Механізм – комплексний процес, спосіб організації.

– Критерії – вимоги для визначення або оцінки людини, предмета, явища (або: ознака, на підставі якої виробляється оцінка);

– Правило – вимога для виконання якихось умов всіма учасниками якої-небудь дії.

– Інструмент – засіб, спосіб для досягнення чогось.

– Моніторинг та самооцінювання якості освіти – система послідовних і систематичних заходів, що здійснюються з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти (інших суб’єктах освітньої діяльності), встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

– Інклюзивне освітнє середовище – сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей;

– Академічна доброчесність – сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень;

– Академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

– Фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі;

– Списування – виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;

– Обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої діяльності чи організації освітнього процесу;

– Хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;

– Необ’єктивне оцінювання – свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти, несвоєчасні записи в класних журналах результатів оцінювання.

1.3. Колегіальним органом управління Ковтунівського НВК, який визначає, затверджує систему, стратегію та процедури внутрішнього забезпечення якості освіти є педагогічна рада.

1.4. Внутрішня система забезпечення якості освіти в закладі включає:

– стратегію та процедури забезпечення якості освіти;

– критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;

– критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників;

– оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;

– забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;

– створення в закладі за потреби інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;

– систему та механізми забезпечення академічної доброчесності.

2. Зміст та процедури внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

2.1. Система забезпечення якості в закладі освіти ґрунтується на таких принципах:

1) Орієнтація на місію. Вектор всієї діяльності закладу на реалізацію його місії та суспільства в цілому.

2) Дитиноцентризм. Головним суб’єктом, на якого спрямована освітня діяльність школи, є дитина.

3) Залучення всіх учасників освітнього процесу. Постійна участь усіх учасників освітнього процесу у вирішенні проблем поліпшення якості освіти.

4) Безпека і відповідальність. Створення безпечного середовища для здобувачів освіти з запобіганням і протидії насильству.

5) Довіра. Автономія закладу освіти, яка передбачає самостійність у виборі форм і методів навчання, визначення стратегії і напрямів розвитку закладу освіти, які відповідають нормативно-правовим документам, Державним стандартам загальної середньої освіти.

6) Відкритість. Система освітньої діяльності у закладі освіти не є замкнутою, вона формується за принципом відкритості інформації на всіх етапах забезпечення якості та прозорості процедур системи забезпечення якості освітньої діяльності.

7) Гнучкість і адаптивність. Система освітньої діяльності змінюється під впливом сучасних тенденцій розвитку суспільства.

8) Вдосконалення якості освіти. Безперервне удосконалення всіх процедур і процесів освітньої діяльності в напрямку поліпшення їх якості.

9) Управління якістю. Побудова дієвої системи управління якістю освіти в закладі.

10) Мотивація. Створення системи мотивації поліпшення якості освіти в закладі для всіх учасників освітнього процесу.

11) Цілісність системи управління якістю. Усі компоненти діяльності закладу освіти взаємопов’язані, це створює взаємозалежність між ними. Якість освіти залежить від оптимального добору педагогічних кадрів, мотивуючого освітнього середовища, використання освітніх технологій, спрямованих на оволодіння ключовими компетентностями, сприятливої для творчої роботи психологічної атмосфери.

12) Науковий підхід.

13) Професіоналізм. Розбудова внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти – це постійний процес, за допомогою якого відбувається вдосконалення освітньої діяльності, підтримується дієвість закладу, забезпечується відповідність змінам у освітній сфері, створюються нові можливості тощо.

14) Використання сучасних технологій освіти.

15) Створення ІТ-підтримки управління якістю освіти.

16) Моніторинг якості освіти. Створення ефективної системи внутрішнього моніторингу якості освіти.

2.2. Механізм функціонування системи забезпечення якості освіти включає послідовну підготовку та практичну реалізацію наступних етапів управління:

– планування (аналіз сучасного стану освітньої діяльності та освітнього процесу; визначення сильних сторін і проблем у розвитку; визначення пріоритетних цілей та розробка планів їх реалізації); організацію (переформатування/створення організаційної структури для досягнення поставлених цілей; визначення, розподіл та розмежування повноважень із метою координування та взаємодії у процесі виконання завдань);

– контроль (розробка процедур вимірювання та зіставлення отриманих результатів зі стандартами);

– коригування (визначення та реалізація необхідних дій та заходів, націлених на стимулювання процесу досягнення максимальної відповідності стандартам).

2.3. Система контролю якості освітнього процесу в закладі включає:

• самооцінку ефективності діяльності із забезпечення якості;
• контроль якості результатів навчання та об’єктивності оцінювання;
• контроль якості реалізації навчальних (освітніх) програм.

2.4. Критеріями ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти є:

1. Досягнення здобувачів освіти, показники результатів їх навчання.

2. Відповідність показників успішності здобувачів освіти результатам їх навчання на кожному рівні повної загальної середньої освіти під час державної підсумкової атестації, зовнішнього незалежного оцінювання.

3. Якісний склад та ефективність роботи педагогічних працівників.

4. Показник наявності освітніх, методичних і матеріально-технічних ресурсів для забезпечення якісного освітнього процесу.

2.5. Завдання внутрішньої системи забезпечення якості освіти:

– оновлення методичної бази освітньої діяльності;

– контроль за виконанням навчальних планів та освітньої програми, якістю знань, умінь і навичок учнів, розробка рекомендацій щодо їх покращення;

– моніторинг та оптимізація соціально-психологічного середовища закладу освіти;

– створення необхідних умов для підвищення фахового кваліфікаційного рівня педагогічних працівників.

2.6. Моніторинг якості освіти

Моніторинг якості освіти може бути внутрішній та зовнішній. Внутрішній моніторинг якості освіти проводиться закладом освіти, зовнішній – іншими суб’єктами освітньої діяльності.

Завдання моніторингу:

– Здійснення систематичного контролю за освітнім процесом у закладі.

– Створення власної системи неперервного і тривалого спостереження, оцінювання стану освітнього процесу.

– Аналіз чинників впливу на результативність успішності, підтримка високої мотивації навчання.

– Створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку та самореалізації здобувачів освіти і педагогів.

– Прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й тенденцій розвитку освітнього процесу в закладі.

Предмет моніторингу.

Предметом моніторингу є якість освітнього процесу в закладі, що включає:

− стратегію та процедури забезпечення якості освіти;

− систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;

− критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;

− критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників;

− критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;

− забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;

− створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища,

універсального дизайну та розумного пристосування.

Об’єкти моніторингу.

Об’єктом моніторингу є система організації освітнього процесу в закладі, що включає кілька рівнів:

− освітнє середовище;

− систему оцінювання освітньої діяльності здобувачів освіти;

− систему педагогічної діяльності;

− систему управлінської діяльності

Суб’єкти моніторингу.

Суб’єктами моніторингу виступають: керівник закладу, Служба внутрішнього моніторингу якості освіти, органи самоврядування (педагогічні працівники, здобувачі освіти та їх батьки), засновник, органи, що здійснюють управління у сфері освіти, громадськість.

Кожний суб’єкт моніторингу реалізує специфічні для нього завдання.

Форми та методи моніторингу.

Основними формами моніторингу є:

– самооцінювання власної діяльності педагогами, здобувачами освіти, адміністрацією;

– внутрішня оцінка діяльності адміністрацією, керівниками методичних об’єднань (проведення контрольних робіт, участь у І та ІІ, ІІІ етапі Всеукраїнських предметних олімпіад, відвідування уроків);

Критерії моніторингу:

– об’єктивність (створення рівних умов для всіх учасників освітнього процесу);

– систематичність (згідно алгоритму дій, етапів та в певній послідовності);

– відповідність завдань змісту досліджуваного матеріалу, чіткість оцінювання, шляхи перевірки результатів;

– надійність (повторний контроль іншими суб’єктами);

– гуманізм (в умовах довіри, поваги до особистості).

Підсумки моніторингу:

– Підсумки моніторингу узагальнюються у схемах, діаграмах, висвітлюються в аналітично-інформаційних матеріалах.

– Дані моніторингу можуть використовуватись для обговорення на засіданнях методичних об’єднань, нарадах при директорі, педагогічних радах.

– За результатами моніторингу розробляються рекомендації, приймаються управлінські рішення щодо планування та корекції роботи.

2.7. Очікувані результати

У результаті запровадження внутрішньої системи забезпечення якості освіти передбачається реалізація місії закладу шляхом надання споживачам якісних освітніх послуг згідно з національними і світовими вимогами до закладів освіти такого типу, постійний розвиток і саморозвиток всіх учасників освітнього процесу в межах концепції освіти.

3. Освітнє середовище закладу освіти

3.1. У законодавстві загальні вимоги, які забезпечують безпечне освітнє середовище закладу регулює Закон «Про освіту» (ст. 53, 54, 55), Закон «Про загальну середню освіту» (ст. 7, 9, 10).

3.2. Основні складові освітнього середовища.

1) Безпечні та комфортні умови освітньої діяльності:

— стан будівлі, приміщень, подвір’я, універсальний дизайн;

— допоміжні приміщення;

— норми наповнюваності класів, груп;

— стан навчального обладнання та його відповідність освітній

діяльності;

— дотримання вимог безпеки життєдіяльності;

— забезпечення умов для здорового харчування;

— безпечний Інтернет;

— медіаграмотність.

2) Освітнє середовище вільне від будь-яких форм насильства та дискримінації:

— психологічна та фізична безпека учасників освітнього процесу;

— адаптація учнів;

— протидія булінгу, дотримання правил поведінки;

— наскрізний соціально-психологічний супровід учасників освітнього процесу;

3) Інклюзивне, розвивальне та мотивуюче до навчання освітнє середовище:

— створення умов для учасників освітнього процесу з особливими потребами;

— постійний зв’язок з родинами здобувачів освіти;

— створення умов для саморозвитку учнів;

— мотивація учнів до оволодіння ключовими компетенціями;

— доступ учнів до різних джерел інформації, можливості здобувати освіту за різними формами, забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії окремим здобувачам освіти.

3.3. Створення безпеки спрямоване на виконання таких завдань:

− забезпечення комфортних і безпечних умов освітнього процесу;

− створення належних умов для харчування;

− формування у здобувачів освіти компетентностей, важливих для успішної соціалізації особистості;

− впровадження демократичної культури, захист прав усіх учасників освітнього процесу і формування демократичних цінностей;

− запобігання та протидія таким негативним явищам, як насильство, кібербулінг, булінг тощо;

− формування в учасників освітнього процесу навичок безпечної поведінки в Інтернеті;

− формування у дітей і підлітків життєвих навичок (психосоціальних компетентностей), які сприяють соціальній злагодженості, відновленню психологічної рівноваги;

− запобігання та протидія торгівлі людьми;

− формування у школярів таких життєвих навичок, як спілкування, прийняття рішень, критичне мислення, управління емоціями, стресами та конфліктними ситуаціями, формування цінностей та набуття відповідних компетентностей;

− формування морально-етичних, соціальних, громадянських ціннісних орієнтирів, виховання національно свідомої, духовно багатої, фізично досконалої особистості;

− профілактика девіантної поведінки, правопорушень та злочинності серед неповнолітніх;

− профілактика залежностей та шкідливих звичок, пропаганда здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я як найвищої соціальної цінності;

− формування творчого середовища, залучення учнів у позаурочний час до спорту, творчості, мистецтва, інших громадських заходів з метою позитивної самореалізації, соціалізації;

− налагодження співпраці педагогічного колективу, учнів і батьків на засадах педагогіки партнерства.

3.4. На кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес організовується в безпечному освітньому середовищі та здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб (ст.10 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Особам з особливими освітніми потребами надаються права рівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення, що враховують індивідуальні потреби таких осіб.

3.5. Для моніторингу та самооцінювання освітнього середовища закладу освіти використовується «Форма самооцінювання освітнього середовища закладу   освіти» (Додаток 1).
4. Критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти

4.1. Оцінювання результатів навчання учнів у закладі урегульовано такими документами: Закон України «Про повну загальну середню освіту» (стаття 17); Порядок переведення учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти до наступного класу, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України 14.07.2015 №2 762 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України 4 від 08.05.2019 N° 621), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2015 за № 924/27369; Інструкція з ведення класного журналу 5-11(12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 № 496, Методичних рекомендацій щодо заповнення Класного журналу учнів початкових класів, затверджених наказом МОН від 07.12.2018 № 1362 (із змінами, внесеними згідно з наказом МОН від 09.01.2020 № 21, № 1096 від 02.09.2020), наказу МОН «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти» від 13.07.2021 №813.

4.2. Вимоги та критерії оцінювання.

4.2.1. Оцінювання в початковій школі здійснюється на засадах компетентнісного підходу та передбачає партнерську взаємодію вчителя, учнів та їхніх батьків або інших законних представників.

Однією з ключових рис в оцінюванні є підхід до вираження оцінки. На заміну узагальненій бальній оцінці навчальних досягнень учнів з предмета/курсу використовується вербальна оцінка окремих результатів навчання учня/учениці з предмета вивчення, інтегрованого курсу, яка окрім оцінювального судження про досягнення може ще називати і рівень результату навчання. Так запроваджується поняття вербальної оцінки (оцінювальне судження) та рівневої оцінки (оцінювальне судження із зазначенням рівня результату). Вербальну і рівневу оцінку можна виражати як усно, так і письмово. Рівень результату навчання рекомендовано визначати з урахуванням динаміки його досягнення та позначати буквами – «початковий» (П), «середній» (С), «достатній» (Д), «високий» (В). Результати оцінювання особистісних надбань учнів у 1-4 класах рекомендовано виражати вербальною оцінкою, об’єктивних результатів навчання у 1-2 класах – вербальною оцінкою, у 3-4 класах – рівневою оцінкою.

Орієнтовна рамка оцінювання результатів навчання учнів 1-4 класів дозволяє забезпечити об’єктивність і точність результату оцінювання і покликана допомогти формувати оцінювальні судження та визначати рівень результату навчання.

Оцінка є конфіденційною інформацією, доступною лише для учня/учениці та його/її батьків (або осіб, що їх замінюють). Відповідно до Державного стандарту початкової освіти, отримання даних, їх аналіз та формулювання суджень про результати навчання учнів здійснюють у процесі:

• формувального оцінювання, мета якого – відстеження особистісного розвитку учнів й опанування навчального досвіду;
• підсумкового оцінювання, мета якого – співвіднести навчальні досягнення учнів з обов’язковими/очікуваними результатами навчання, визначеними Держстандартом або освітньою програмою.

Формувальне оцінювання розпочинається з перших днів навчання у школі і триває постійно. Для ефективності формувального оцінювання буде дотримано алгоритм діяльності вчителя під час його організації:

1. Повідомлення об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей;
2. Визначення разом з учнями критеріїв оцінювання;
3. Формування суб’єктної позиції учнів у процесі оцінювання;
4. Створення умов для формування вміння учнів аналізувати власну навчальну діяльність (рефлексія);
5. Коригування спільно з учнями підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання.

Об’єктом підсумкового оцінювання є результати навчання учнів за рік. Під час такого оцінювання рекомендовано зіставляти навчальні досягнення учнів з очікуваними результатами навчання, визначеними в освітніх програмах закладів з урахуванням Орієнтовної рамки оцінювання.

Основою для підсумкового оцінювання можуть бути результати виконання тематичних діагностувальних робіт, записи оцінювальних суджень про результати навчання, зафіксовані на носіях зворотного зв’язку з батьками, спостереження вчителя у процесі формувального оцінювання. Підсумкову оцінку за рік рекомендовано визначати з урахуванням динаміки досягнення того чи іншого результату навчання.

4.2.2. Оцінювання навчальних досягнень учнів основної та старшої школи здійснюється за 12-бальною шкалою (відповідно до наказу МОН України від 21.08.2013 № 1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»).

Відповідно до ступеня оволодіння знаннями і способами діяльності виокремлюються чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Оцінювання здійснюється у процесі повсякденного вивчення результатів навчальної роботи учнів, а також за результатами перевірки навчальних досягнень учнів: усної (індивідуальне, групове, фронтальне опитування), письмової (самостійна робота, контрольна робота, тематична контрольна робота, тестування, та ін.) та Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів  у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 року №329. Критерії, що розробляються вчителями спільно з учнями для оцінювання різних видів завдань, для різних занять або навчальних тем розміщуються в навчальних кабінетах або ж оголошуються перед початком виконанням робіт. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з усіх предметів розміщені на офіційному сайті закладу.

Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і  первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок. Формами поточного оцінювання є індивідуальне та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками, схемами; зарисовки біологічних об’єктів; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів. Інформація, отримана  на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:

– усунення безсистемності в оцінюванні;

– підвищення об’єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;

– індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;

– систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;

– концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю й тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; умовами оцінювання. У процесі вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити декілька проміжних тематичних оцінювань. І, навпаки, якщо на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад, 2-3 навчальні години, вони можуть об’єднуватися для проведення тематичного оцінювання. При виставленні тематичної оцінки враховуються всі види навчальної діяльності, що підлягали оцінюванню протягом вивчення теми. При цьому проведення окремої тематичної атестації при здійсненні відповідного оцінювання не передбачається

Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік – на основі семестрових оцінок. Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки. Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок. При цьому мають враховуватися динаміка особистих навчальних досягнень учня (учениці) з предмета протягом семестру, важливість теми, тривалість її вивчення, складність змісту тощо. Річне оцінювання здійснюється на підставі семестрових або скоригованих семестрових оцінок. Річна оцінка не обов’язково є середнім арифметичним від оцінок за І та ІІ семестри. При виставленні річної оцінки мають враховуватися: динаміка особистих навчальних досягнень учня (учениці) з предмета протягом року; важливість тем, які вивчались у І та ІІ семестрах, тривалість їх вивчення та складність змісту; рівень узагальнення й уміння застосовувати набуті протягом навчального року знання тощо. Наголошуємо, що відповідно до чинних нормативних актів і семестрова і річна оцінки можуть підлягати коригуванню. Коригування семестрової оцінки проводиться згідно з пунктом 3.2. Інструкції з ведення класного журналу 5-11(12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 № 496. Коригування річної оцінки проводиться згідно з пунктами 9-10 Порядку переведення учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти до наступного класу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 14.07 2015 № 762 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 08 травня 2019 року № 621).

4.3. Способи отримання інформації за результатами моніторингових досліджень, що стосуються системи оцінювання навчальних досягнень учнів:

− порівняльний аналіз між результатами ДПА та підсумковим оцінюванням учителя з предмету (курсу) – є одним із чинників визначення надійності системи оцінювання навчальних досягнень учнів;

− порівняльний аналіз середнього балу навчальних досягнень учнів з окремих предметів – дає можливість коригування оцінювання навчальних досягнень учнів.

4.4. За результатами проведення моніторингів навчальних досягнень учнів у закладі освіти готується звіт та наказ, у якому підводяться підсумки проведення моніторингових досліджень.

4.5. Результати моніторингу можуть бути розглянуті на засіданнях педагогічної ради, нарад при директору та методичних об’єднань вчителів.

4.6. Результати моніторингу використовуються під час самооцінювання освітньої діяльності закладу освіти, при складанні річного плану роботи, у процесі розроблення стратегії розвитку закладу освіти, у процесі планування науково-методичної роботи закладу освіти, для визначення напрямів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, для визначення індивідуальної освітньої траєкторії учня.

4.7. Для моніторингу системи оцінювання здобувачів освіти використовується «Форма самооцінювання системи оцінювання здобувачів освіти» (Додаток 2).

5. Критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників

5.1. Вимоги до педагогічних працівників закладу встановлюються у відповідності до розділу VІ Закону України «Про повну загальну освіту».

5.2. Якість педагогічного складу регулюється прозорими процедурами відбору, призначення та звільнення з посади, кваліфікаційними вимогами та вимогами до професійної компетентності, системою підвищення кваліфікації.

5.3. Відповідність фаховості вчителя навчальній дисципліні визначається відповідністю його спеціальності згідно з документами про вищу освіту або досвідом практичної роботи за відповідним фахом та проходженням відповідного підвищення кваліфікації.

5.4. Основними критеріями оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників є:

— освітній рівень педагогічних працівників;

— результати атестації;

— систематичність підвищення кваліфікації;

— наявність педагогічних звань, почесних нагород;

— наявність авторських програм, посібників, методичних

рекомендацій, статей тощо;

— участь в проєктній діяльності;

— участь у дослідно-експериментальній роботі;

— результати освітньої діяльності;

— результати сертифікації

— участь у короткострокових формах підвищення кваліфікації: тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо;

— публікації в педагогічних періодичних виданнях та на освітянських сайтах;

— участь у експертній роботі;

— участь у міжнародних освітніх програмах.

5.5. Планування педагогічними працівниками своєї діяльності.

Календарний (календарно-тематичний) план є основним робочим документом, який визначає педагогічну діяльність вчителя та допомагає досягти очікуваних результатів навчання. Календарне планування розробляється вчителем самостійно. У кінці навчального року вчителі самостійно або на засіданнях методичних об’єднань проводять аналіз реалізації календарно-тематичного планування та визначають напрямки вирішення проблем, які виникали у ході використання календарного планування протягом навчального року.

У процесі вивчення роботи педагога щодо ведення календарно-тематичних планів звертається увага на наступне:

— відповідність плану Державному стандарту загальної середньої освіти;

— відповідність очікуваним результатам навчально-пізнавальної діяльності учнів згідно навчальних програм з предметів (курсів);

— відповідність структури і обсягу календарно-тематичного плану освітній програмі закладу освіти, навчальному плану;

— забезпечення компетентнісного підходу у викладанні.

5.6. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до статті 59 Закону України “Про освіту”.

Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може бути меншою за 150 годин, з яких певна кількість годин має бути обов’язково спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за такими видами:

– довгострокове підвищення кваліфікації: курси;

– короткострокове підвищення кваліфікації: семінари, семінари-практикуми, тренінги, конференції, «круглі столи» тощо.

Щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників затверджує педагогічна рада закладу.

5.6. Показником ефективності та результативності діяльності педагогічних працівників є їх атестація та сертифікація.

5.7. Педагогіка партнерства.

Найважливішим напрямом, який забезпечує педагогіку партнерства у закладі, є особистісно орієнтована технологія навчання. Особистісно-орієнтоване навчання спрямоване на вирішення завдань розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися.

Особистісно орієнтований підхід неможливий без постійної взаємодії, діалогу, неупередженого ставлення до учнів.

Методологічні завдання для забезпечення особистісно орієнтованого підходу в освітньому процесі:

— забезпечити можливість учню вільно висловлювати свою думку;

— розвивати в учнів уміння аргументовано конструювати свою відповідь;

— забезпечити партнерські стосунки між вчителем і дитиною.

5.8. Співпраця з батьками з питань організації освітнього процесу.

Педагогічні працівники мають у повному обсязі інформувати батьків про важливі аспекти освітнього процесу в закладі через доступні канали комунікації. Важливою для батьків є інформація про критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

5.9. Педагогічні працівники під час провадження педагогічної та наукової (творчої) діяльності мають дотримуватись академічної доброчесності відповідно до Положення про академічну доброчесніть, яке є окремим документом закладу освіти.

5.10. Моніторинг та самооцінювання педагогічної діяльності вчителя.

Для моніторингу роботи вчителя використовується «Форма спостереження за навчальним заняттям» (Додаток 3), «Форма самооцінювання системи педагогічної діяльності» (Додаток 4) та критерії оцінювання педагогічної діяльності педагогічного працівника.

6. Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти.

6.1 Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти визначаються на основі положень наказу Міністерства освіти і науки України від 09.01.2019 № 17 «Про затвердження Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти».

Управління процесом забезпечення якості освіти регламентується внутрішніми нормативно-правовими документами (статут, положення, рішення, накази тощо), що визначають зміст внутрішньої системи забезпечення якості освіти та механізми її забезпечення.

6.2. Наявність стратегії розвитку та системи планування діяльності закладу, моніторинг виконання поставлених цілей і завдань. Для досягнення високої якості освітньої діяльності у закладі розробляється та оприлюднюється стратегія розвитку, яка визначає напрямки ефективних змін та підвищення якості освітньої системи на певний період.

6.3. Спрямування управлінських рішень керівництва на досягнення стратегічних та поточних цілей закладу освіти. З цією метою заклад розробляє та виконує узгоджені між собою плани різного терміну реалізації та спрямування (річний та тижневий). До розроблення річного плану роботи долучаються представники від педагогічного колективу, учнівства та батьків.

6.4. Аналіз планів відповідно до структури системи внутрішнього забезпечення якості освіти. Результатом аналізу такого планування стають відповідні управлінські рішення.

6.5. Заходи із підвищення якості освітньої діяльності. Такі заходи здійснюються на підставі даних про поточний стан та динаміки результатів освітньої діяльності. Для цього здійснюється моніторинг певних компонентів освітнього процесу: ефективність управлінської діяльності, навчальних досягнень учнів, соціально-психологічного клімату тощо.

Моніторинг проводиться шляхом вивчення документів, аналізу навчальних досягнень, опитування учасників освітнього процесу, спостереження, розгляду звернень громадян, комунікації на інтерактивних платформах тощо.

6.6. Здійснення у закладі освіти самооцінювання якості освітньої діяльності на основі стратегії (політики) і процедур забезпечення якості освіти. Результат самооцінювання відображається у річному звіті. Річний звіт схвалюється педагогічною радою та оприлюднюється на сайті навчального закладу.

6.7. Керівництво закладу освіти планує та здійснює заходи щодо утримання у належному стані будівель, приміщень, обладнання.

6.8. Формування відносин довіри, прозорості, дотримання етичних норм. Досягнення мети діяльності закладу можливе за умови створення сприятливого психологічного клімату, атмосфери довіри між учасниками освітнього процесу, комфортних умов для здобувачів освіти.

6.9. Учасники освітнього процесу можуть впливати на прийняття управлінських рішень через участь у нарадах, обговоренні, внесенні пропозицій і т.д.

6.10. Керівництво закладу здійснює процеси управління та організації освітньої діяльності в умовах інформаційної відкритості та комунікації з учасниками освітнього процесу і громадою через оприлюднення інформації на сайті закладу. Спілкування між учасниками освітнього процесу може відбуватися із використанням сучасних технологій.

6.11. У закладі розроблено та оприлюднено Положення про академічну доброчесність, з учасниками освітнього процесу проводиться робота щодо дотримання його вимог. Ключовим чинником формування відповідального ставлення до цих питань має стати нульова толерантність усіх учасників освітнього процесу до фактів порушення норм академічної доброчесності.

6.12. Ефективність кадрової політики та забезпечення можливостей для професійного розвитку педагогічних працівників. Комплектація закладу освіти кваліфікованими педагогічними працівниками та іншими працівниками є одним з найважливіших завдань керівництва для забезпечення якісної освітньої діяльності та високої якості освіти.

Керівник закладу освіти формує штат закладу, залучаючи кваліфікованих педагогічних та інших працівників відповідно до штатного розпису та освітньої програми. Кваліфікаційні вимоги до вчителів можуть різнитися залежно від поглибленого вивчення окремих предметів, профільної спрямованості класів та закладу в цілому. Керівництво закладу за допомогою системи матеріального та морального заохочення мотивує педагогічних працівників до підвищення якості освітньої діяльності, саморозвитку, здійснення інноваційної освітньої діяльності. У закладі створюються умови для постійного професійного розвитку педагогічних працівників та підтримки власної професійної траєкторії. Керівництво заохочує та підтримує методичну роботу педагогічних працівників, їхню участь у професійних конкурсах, конференціях, курсах підвищення кваліфікації у різних формах, публікацію матеріалів за темами професійної діяльності та сприяє їх сертифікації.

6.13. Організація освітнього процесу на засадах людиноцентризму, прийняття управлінських рішень на основі конструктивної співпраці учасників освітнього процесу, взаємодія закладу освіти з місцевою громадою. Головний принцип освітнього процесу – людиноцентризм – реалізується через виконання освітньої програми закладу освіти, яка розробляється відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти, має враховувати потреби та інтереси учнів, спроможності закладу.

Документи, які реалізують принцип людиноцентризму:

— Статут закладу містить опис основних принципів освітнього процесу, визначає ключові права та обов’язки всіх його учасників.

— Освітня програма дозволяє реалізувати право на освіту через практичну діяльність всіх учасників освітнього процесу саме у процесі навчання. Ця програма розробляється відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти, враховує потреби та інтереси учнів, спроможність закладу освіти.

— Правила поведінки визначають, як саме мають реалізовуватися стосунки між учасниками освітнього процесу, щоб освітнє середовище було вільним від будь-якого насильства та формувало атмосферу конструктивного спілкування та співпраці.

— Правила внутрішнього розпорядку визначають оптимальні умови для комунікації учасників освітнього процесу та їхні права і обов’язки.

6.14. Використання різноманітних форм і технологій організації освітнього процесу, форм та методів роботи під час проведення навчальних занять забезпечує оволодіння учнями ключових компетентностей.

6.15. У освітньому закладі створюються умови для реалізації прав і обов’язків учасників освітнього процесу.

6.16. Режим роботи закладу та розклад занять враховують вікові особливості здобувачів освіти, відповідають їхнім індивідуальним можливостям та інтересам, сприяють формуванню індивідуальних освітніх траєкторій та забезпечують можливості для гнучкого використання різноманітних організаційних форм навчання і викладання.

6.17. Процедури комплектації класів, зарахування, відрахування, переведення та випуску здобувачів освіти мають здійснюватися відповідно до встановленого порядку. Заклад оприлюднює інформацію про проектну потужність закладу, територію обслуговування, правила прийому.

6.18. У закладі вживаються заходи щодо забезпечення належного стану приміщень і обладнання, вивчаються потреби учнів та педагогічних працівників, готуються і доводяться до відома засновника запити для задоволення потреб закладу.

6.19. Керівництво освітнього закладу сприяє виявленню громадської активності та ініціативи учасників освітнього процесу, їх участі в житті місцевої громади.

6.20. Педагогічна рада розглядає на своїх засіданнях питання освітнього процесу, зокрема забезпечення якості освітньої діяльності.

6.21. Управлінські рішення приймаються з урахуванням пропозицій учасників освітнього процесу.

6.22. Моніторинг та самооцінювання системи управлінської діяльності Для моніторингу та самооцінювання управлінської діяльності закладу освіти використовується «Форма самооцінювання системи управлінської діяльності закладу освіти» (Додаток 6).