Запорука успіху – міцна родина

Про фермерське господарство «Ромашка», що у с. Домантове, неодноразово писали на сторінках газет, у тому числі й нашої. Воно постачає якісні овочі до їдалень дитячих садочків, шкіл, лікарень, тісно співпрацює з переробними підприємствами. У різні часи вони були різними, і не лише з нашої області, нині ж, наприклад, з солодкого перцю роблять смачні консерви аж на Тальнівщині. Щоб викохати свіжі томати, цибулю, моркву, буряк чи капусту, як посміхається господиня цього «борщового набору» Надія Кім, її велика родина працює з весни до глибокої осені. І тут важлива кожна деталь, кожна дрібничка, хоч таких у справі її життя – немає. Бо для отримання гарного врожаю потрібні не лише знання і досвід, а й сортове насіння, сучасні засоби захисту рослин та використання нових технологій, техніки.

Сімнадцять років тому Надія Федорівна разом із чоловіком Леонтієм Олексійовичем та чотирма дітьми приїхали з Казахстану до України. У Домантовому орендували свої перші 25 га землі. Разом пройшли через перші успіхи і невдачі, але вистояли, навчилися багато чому. Уся родина Леонтія Кіма працювала на землі, тому тонкощі цієї справи не були для нього секретом, але ж вирощені овочі потрібно було продати, що не завжди вдавалося. «Серце кров’ю обливалося, – говорить Надія Федорівна, – коли доводилося тоді переорювати незібрані площі. Тут стали у нагоді природна кмітливість, товариськість та організаційні здібності жінки-фермера. Ще у школі вона очолювала дитячий колектив – була старостою класу, потім партійним керівником. Скрізь виручало уміння спілкуватися з людьми. От і на новому місці швидко зав’язувалися корисні і цікаві знайомства. З часом Надія Кім стала хорошим менеджером та й освіта бухгалтера-економіста згодилася. Сьогодні потужним фермерським господарством керує середній син родини Кімів – Федір, а Надія Федорівна – його заступник, але її досвід, авторитет – безперечні. Вона – перший порадник, справжня бізнес-леді. Сучасну вродливу жінку за кермом «солідного» чоловічого поза шляховика можна побачити як у районі, так і в обласному центрі, ще де інде. Вона домовляється з партнерами, вирішує складні організаційні та виробничі питання. Але і вдома, на полі, вона – незамінний керівник виробничого процесу. Скрізь устигає, не шкодуючи власних сил та здоровя. Навіть рідні, хвилюючись за маму та дружину, інколи сварять її за невгамовність, роботу без вихідних і нормального відпочинку.

На «бригаді», де зважують та продають вирощені овочі, зараз людно. Ось і у той день, коли ми завітали до фермерів, тут можна було зустріти чи не половину жителів Золотоніщини. Керівництво Кропивнянського дитячого будинку домовлялося про співпрацю (фото 1), бо давно вже директор закладу Тетяна Філіпова чула про якість і доступність вирощеної у Домантовому продукції. А завідуюча їдальнею ТОВ «Красногірське» Ніна Калина та водій антипівського господарства Олександр Безпальчий приїхали сюди не вперше, бо вже п’ять років купують овочі лише тут. Ніна Анатоліївна зауважила, що найбільше її задовольняє мобільність обслуговування: «Потрібно лише зателефонувати попередню і приїхати забрати продукцію. Нехай навіть невелика черга, щоб завантажити автомобіль, як оце зараз, але ж підсобні працівники зроблять це дуже швидко і що не менш важливо, ввічливо».

«Чи задоволені умовами роботи?» – ми поцікавилися у різноробочих Віталія Леонтьєва та Сергія Огиренка, які саме завантажували до чергової машини сітки з цибулею (фото 2). Чоловіки зізналися, що працюють у ФГ «Ромашка» не так вже й давно, але задоволені, що мають місце роботи і зарплату. Звичайно ж, вантажити сітки їм нелегко, але є впевненість, що зароблене отримають вчасно, а це сьогодні – вагомий плюс.

Щоб потенційні клієнти не простоювали у черзі, овочі підвозять із поля на тракторі Віталій Моісеєв та Віктор Омельченко (фото 3). Вони виконують і чимало іншої роботи, адже її тут вистачає усім – і членам родини, і найманим працівникам. У кожного – свої обов’язки. Є навіть своєрідний розподіл, хто відповідає за вирощування тієї чи іншої категорії овочів. Спеціалісти у господарстві сьогодні, переважно, теж свої. Так, старший син Євген – тракторист і меліоратор. Добре відомо, що овочі без поливу у наших умовах доброго врожаю не дають, тому у ФГ «Ромашка» діють і традиційний дощувальний, і більш сучасний – крапельний види зрошування грунту під рослинами. Усім цим доволі складним господарством і опікується Євген. Донька Рая та її чоловік Олександр Чабаненко займаються збутом вирощеного, а ще Олександр, інженер за фахом, обслуговує чималий парк техніки фермерського господарства. Спочатку, коли у 2002 році офіційно зареєстрували ФГ «Ромашку», власної техніки – не було. Використовували найману та ручну працю тих, хто хотів підзаробити для дому цибулі чи інших овочів. Нині тут є кілька власних тракторів та автомобілів, подрібнювачі рослинних решток та чимало різноманітної техніки і пристосувань для вирощування овочевої продукції.

Постійно поруч із братами наймолодший син Денис. Він змалечку пройшов усі польові університети, як і інші, добре знає усі тонкощі родинної справи. Через незадовільний стан здоровя, сьогодні більше порадами допомагає працьовитим нащадкам їхній батько – Леонтій Олексійович.

Неупинно крутиться колесо часу. Ще дітьми приїхали молодші представники родини на Золотоніщину, а нині вже у них підростає малеча. Найстарший онук Надії Федорівни – Альберт – навчається у виші. Він – майбутній математик. Ангеліна, Руслан, Вікторія, Антон – школярі, Каміла ходить до дитячого садочка. Моложаву Надію Федорівну важко назвати бабусею, але з кожним дитям у її житті додається тепла і радощів. Кожному з найрідніших вона знаходить що сказати, для кожного у неї є час. Найбільше, звісно ж, для семимісячної Злати. А ще, хоч знайти «віконечка» між діловими зустрічами надто складно, Надія Федорівна любить чаклувати біля плети. Знає й рідну чоловікові корейську кухню, і узбецьку, бо там народилася, там її родина прожила чималий відрізок часу, і, звичай ж, українську. Ще під час війни її батьки потрапили в евакуацію до південної республіки, але в душі вони завжди залишалися українцями, жителями Маріуполя, берегли своє коріння, традиції. Нині родина Кімів – інтернаціональна. Є у ній і росіяни і французи, корейці та українці. Кожен з них додає щось своє – цікаве і неординарне. А ще вони – єдиний міцний кулак, рушійною силою якого є берегиня і ділова жінка, закожана у квіти і посаджений власноруч сад – Надія Федорівна Кім.

Любов МІНІНА.

«ВЗ»,14.10.2011 р.

Погода