Солдатському подвигу вклонялися на святі пам’яті в Новодмитрівці

Спільне свято для тих односельців, котрі не з книжок знають, що таке війна, провели минулого тижня в Новодмитрівці.

Працівники сільського будинку культури, шкільної бібліотеки та колектив школи приурочили його до Дня захисника Вітчизни та 23-річчя закінчення для наших солдат афганської війни. Завідувачка шкільної бібліотеки Ірина Марсакова та одинадцятикласниця Анна Телятник, які вели святкове дійство, супроводжували його теплими рядками з віршованих творів. Вони підкреслювали, що це добра можливість ушанувати всіх солдат, які воювали в різних війнах і не осоромили честі воїна, були вірними обов’язку та підставляли плече бойовим побратимам у важку хвилину. Були названі поіменно всі учасники воєн з усіх трьох сіл сільради — Новодмитрівки, Мелесівки, Дібрівки. Тих, хто зміг прийти на свято, привітали теплими словами і червоними гвоздиками. Володимир Заруба з Новодмитрівки. Він добре пам’ятає і Кабул, і інші міста Афганістану, не забув важкі воєнні дороги в горах, які долала його бойова машина у 1984-1986 роках.  Односельчанин Володимира Леонід Броварник служив у Афганістані двічі. За першим разом йому врізався в пам’ять Шинданд з його пейзажами, такими несхожими на наші міста. Тут він прослужив від 1980 до 1983 року. Додому вернувся всього на чотири роки. А тоді знову військовий обов’язок змусив прапорщика розвідроти Леоніда Броварника воювати на чужій війні ще довго — з 1987 по 1989 рік, коли ця війна для нас, врешті, за кінчилась.

Юрій Вчорашній також із Новодмитрівки. Він пам’ятає, яким був Афганістан у 1981 — 1983 роках. Він водив свою вантажівку під обстрілом тих, на чию землю прийшов. Він рятував своїх побратимів, доставляючи їм боєприпаси. Юрій Миколайович не забув жодного з тих страшних днів, бо таке не забувається. Майор у відставці Володимир Мироненко міг би написати про свою участь у війнах за межами своєї держави книгу, і то була б вражаюча й важка правда. Володимир Олексійович пройшов не тільки афганську війну. Обов’язок солдата змусив його перейти і кордон з Чехословаччиною та виконати там свою бойову місію. А офіцерові запасу Андрієві Куцю довелося служити в Німеччині. Не з розповідей він знає і Африку — служив у Мозамбіку. Виконував свій обов’язок і у Чехословаччині. Скрізь із ним ділила долю військового дружина Галина Олександрівна. Усіх згаданих вище та багатьох інших колишніх фронтовиків стосувалися слова подяки і благословення, які прозвучали у виступах настоятеля місцевої церкви отця Андрія Помазанка, сільського голови Михайла Назаренка, директора місцевої школи Олександра Тукала, голови новодмитрівського ветеранського осередку Катерини Ричкової. Згадували минуле і самі колишні воїни. Від щирого серця старалися, аби це свято вдалося, і вже згадувана вище Ірина Марсакова, і директор будинку культури Валентина Падалка разом з учасниками художньої самодіяльності, і учні Новодмитрівської школи. Звучали пісні на воєнну тематику у виконанні фольклорного ансамблю, дуетів і солістів, вірші та театралізовані сцени підготували діти. У мовчазній хвилюючій тиші горіли свічки пам’яті — як вияв скорботи за тими солдатами, які вже пішли за межу життя. Ця тепла зустріч не залишила байдужим нікого з тих, хто взяв у ній участь, і закінчилась спільним обідом, під час якого знову звучали слова і пісні пам’яті.

Ніна ВЛАСЕНКО

«Вісник Золотоніщини», 24.02.2012

 

Погода