Пам’ятаємо Катерину Полатайло

3 червня у районному будинку культури згадували Катерину Олексіївну Полатайло – тут провели вечір пам’яті «Жити, значить горіти вогнем».

Минуло 25 років відтоді, коли у розквіті сил, на 46-му році пішла у вічність ця легендарна для Золотоніщини та Чорнобаївщини жінка. Народилася вона у Новоукраїнці Чорнобаївського району. Там же її поховали. Коротким, але надзвичайно насиченим було життя цієї людини. У 1959 році Катерина Полатайло закінчила Хомутецький зоологічний технікум, працювала зоотехніком колгоспу «Шлях до комунізму». За десять років її обрали головою цього ж господарства. Згодом, без відриву від виробництва, Катерина Олексіївна закінчила Українську сільськогосподарську академію та Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1965 році її обрали депутатом Черкаської обласної ради, наступного – делегатом ХV з’їзду ВЛКСМ, ще за три роки – делегатом ІІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників. У 1970 році – депутатом Верховної Ради СРСР. За звитяжну працю, активну життєву позицію та плідну громадську роботу Катерині Полатайло було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. У 1981- му – обрано першим секретарем Золотніського райкому компартії України. Серед нагород Катерини Олексіївни – Золота Зірка Героя, два ордени Леніна, ордени Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора, Почесний Знак ЦК ВЛКСМ та ряд медалей. Її ім’ям названо одну із вулиць нашого міста.

Щоб вшанувати видатну жінку зібралося чимало жителів Златокраю. Завітали і її земляки з Чорнобаївського району, ті, хто працював з Катериною Олексіївною та її рідні – невістка Ніна Борисівна, онуки Сергій і Михайло, і наймолодші з роду Полатайлів – правнуки Саша та Наталочка. Дорослі згадували про те, якими запам’ятали бабусю і тата – сина Катерини Олексіївни – Олександра. Він продовжив справу мами після її смерті, став одним з найкращих у області молодих керівників колгоспу, але, на жаль, також надто рано пішов із життя. Рідні дякували за допомогу і підтримку, зокрема, й за те, що були виділені кошти на благоустрій могили та капітальний ремонт пам’ятника Катерині Полатайло.

Чимало теплих слів віднайшли для її близьких голови Золотоніської райдержадміністрації Оксана Криницька та районної ради Микола Собченко. Міський голова Віталій Войцехівський говорив про те, що жителі Золотоноші і досі сприймають діяльність Катерину Полатайло як окрему епоху і говорять: «Це було до Полатайло», «Це було після Катерини». Пліч-о-пліч працювала, навчалася з Катериною Олексіївною заступник голови Чорнобаївської РДА Євдокія Ляпкало. Як про умілого партійного керівника говорив про Катерину Полатайло доктор історичних наук, почесний гість зібрання Анатолій Чабан. Дев’ять років був парторгом у господарстві, яким керувала видатна жінка, Віталій Полях. Материнську турботу Катерини Олексіївни донині згадує керівник сільгосптовариства на Чонобаївщині Валентина Гонтар, а про те, як вона уміла захищати свою позицію і підтримувала молодь – розповів Герой України, керівник СТОВ «АФ «Маяк» Микола Васильченко.

Вона не вміла працювати абияк і вимагала цього від інших, брала все на себе і не терпіла лінивих  та брехливих, а найбільше – п’яниць. Їм завжди діставалося «на горіхи». Ранок керівника починався о четвертій годині – у полі або на фермі, а кінець робочого дня затягувався далеко за північ. Коли відпочивала? Тоді, коли працювала. Навіть очоливши район, не змінила своїх звичок. У автомобілі першого секретаря райкому партії завжди знаходилися гумові чоботи – без них тоді не можна було зайти на ферму. Працювати з Катериною Полатайло було складно, адже ніхто не міг передбачити, коли і на якій фермі вона з’явиться на ранковому доїнні, на яке поле завітає, та для своїх підлеглих, колег вона була ідеалом, кумиром і наставником. Навіть через стільки років, розповідаючи про Катерину Олексіївну, Валентина Гонтар зізналася: «Я її нічим не підвела – не зробила для Новоукраїнки нічого поганого…» А скільки корисного було зроблено Катериною для міста і району: реконструкція центральних вулиць Золотоноші і запровадження санітарних п’ятниць, розвиток житлового будівництва та відкриття нових дитячих установ, будинків культури, магазинів тощо. Завдяки Катерині Полатайло почали збирати кошти на будівництво Меморіального парку. На жаль, їй не судилося побачити його у теперішньому вигляді. Та оновлений центр міста, красивий парк – усе це не лише візитка міста, а й пам’ять про Катерину Олексіївну.

Спогади про неї вдало доповнювали виступи дітей та артистів, зокрема тріо бандуристок з Черкас «Вербена», лунали улюблені пісні Катерини Олексіївни й вірш про неї Івана Дробного «Спасибі, Катерино». Демонструвався документальний фільм про Катерину Полатайло «Пісня на два голоси» за участю народної артистки України Ніни Матвієнко, знятий у 1983 році.

Любов МІНІНА.

«Вісник Золотоніщини», 10.06.2011 р.

Погода