Найбільша ганьба нашого суспільства — сирітство при живих батьках

Про дитячі долі, які потребують захисту, — наша розмова із начальником служби у справах дітей РДА Ніною Засенко.

— На державному рівні велика увага приділяється збереженню біологічної родини для дітей. Цим переймається і служба у справах дітей.

— На сьогодні в службі перебуває на обліку 119 дітей, які проживають у 56 функціонально неспроможних сім’ях. 6 із них — такі, які опинилися у складних життєвих обставинах. Це діти, які в недалекому майбутньому стануть соціальними сиротами. Відносно двох батьків уже готуються документи про позбавлення їх батьківських прав. Наша служба, захищаючи права дітей, порушує питання про позбавлення батьків батьківських прав та вилучення дітей з негативного середовища. Позбавлення — це крайній захід, якому має передувати робота з сім’єю, яка стала неблагополучною з тих чи інших причин, і в першу чергу вплив громади. Ми зі свого боку вживаємо заходів до батьків, які ухиляються від виконання своїх обов’язків. На розгляд комісії з питань захисту дітей при райдержадміністрації протягом року підготовлено та внесено 46 питань, пов’язаних з вихованням дітей у сім’ях. Стосовно 39 батьків до Золотоніського МВ УМВС направлено матеріали про притягнення їх до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків. Але не завжди профілактична робота дає позитивні наслідки. У 2011 році соціальними сиротами стали 7 дітей.

— Що слід розуміти під поняттям соціальне сирітство?

— Соціальне сирітство — це соціальне явище, поява якого обумовлена наявністю в суспільстві дітей, які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав, відбування ними покарання в місцях позбавлення волі або визнання їх недієздатними, безвісно відсутніми. Тобто — це сироти при живих батьках.

— Яка ситуація у нашому районі?

— На Золотоніщині гостро стоїть питання високого рівня соціального сирітства. Неспроможність та небажання батьків утримувати дітей зумовлюють ріст цього показника. У службі у справах дітей на обліку перебуває 111 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які осиротіли на території району. Лише 20 з них — біологічні сироти. Дуже прикро, але у нас спостерігається епідемія соціального сирітства, і цей показник становить 1,5% від загальної кількості дітей при допустимому 1%.

— Що є підставою для порушення питання про позбавлення батьків батьківських прав?

— Перш за все це усунення їх від виконання батьківських обов’язків, через що їхні діти залишаються бездоглядними, не забезпеченими одягом, взуттям по сезону, а також зловживання алкоголем. Ми спостерігаємо тенденцію, коли діти стають засобом для існування батьків, котрі живуть за рахунок державних допомог, які отримують на дітей.

— Ви маєте на увазі кошти, які виплачують при народженні дитини?

— Не лише їх. З прикрістю констатуємо, що не лише матері, які перебувають у декретній та відпустці для догляду за дитиною, але й батьки не поспішають працювати. Із 56 неблагополучних сімей, про які ми вже говорили, лише у шести родинах один з батьків працює. 19 із цих сімей є багатодітними, отримують пільги — 50% на сплату комунальних послуг. Більшість жінок не оформляють офіційно своїх стосунків з батьком дитини та отримують допомогу як матері-одиначки.

— Чи можете Ви навести приклади нецільового використання коштів, які батьки отримують на дітей?

— Держава виплачує допомогу для того, щоб батьки могли забезпечити належне утримання та розвиток новонародженого маляти, дитини–напівсироти або ж дитини–інваліда. На жаль, ми виявляємо безліч фактів

нецільового використання отриманих коштів. Так, під час чергового відвідування дітей у неблагополучній сім’ї, з’ясували, що, отримуючи державну допомогу при народженні четвертої дитини, батьки не придбали для неї ні візочка, ні ліжечка, ні одягу. Натомість купили телевізор, відеоплеєр та гору касет і книг з порнографією. В іншій сім’ї батьки просто пропивають отримані гроші. Маємо факти, коли дитина проживає у бабусі та дідуся, а її батько отримує державну допомогу на дитину–інваліда та по догляду за дитиною і витрачає їх на власні потреби. При цьому переконаний, що він належним чином виконує свої батьківські обов’язки.

— А чи були у Вашій практиці випадки, коли батьки, яких позбавили батьківських прав, повернули своїх дітей?

— Як правило більшість батьків, яких позбавляють батьківських прав, в суді або під час вилучення дітей, б’ючи себе в груди, запевняють дітей і всіх, що повернуть у найближчий час. Але швидко забувають про свої обіцянки та й про самих дітей. За 11 років моєї роботи на посаді начальника служби трапився лише один випадок, коли жителька с. Гельмязів звернулась до суду з заявою про надання побачення з дітьми, відносно яких була позбавлена батьківських прав, а потім і про поновлення її в батьківських правах. Ще одна жителька с. Чапаєвка, в якої була відібрана дитина без позбавлення батьківських прав, у судовому порядку повернула собі сина. Тобто лише 4 дітей повернулись у свої біологічні сім’ї, хоча в середньому щороку сиротіє 15-20 дітей.

— Яка подальша доля дітей, що осиротіли?

— У психології існує поняття захищеності. Тільки та дитина, у якої сформоване відчуття захищеності, може нормально розвиватися, навчитися розрізняти власні почуття і почуття інших, логічно мислити, розвивати соціальні зв’язки, довіряти оточенню, ставати впевненою в собі, проявляти любов і ніжність до оточуючих. Дітям, позбавленим турботи близької людини, загрожує вироблення страху, породженого невпевненістю в собі, комплексу неповноцінності, наслідком якого є агресія. Тому ми намагаємося підібрати кожній осиротілій дитині родину, яка б взяла її на виховання, оточила увагою, теплом та любов’ю, яких вона не отримала в біологічній сім’ї. 93 дітей вже виховуються в родинах. Розвитку сімейних форм виховання приділяється значна увага. У сім’ях опікунів на території району підростає 56 дітей. Також на Золотоніщині функціонує 5 прийомних сімей та 3 дитячі будинки сімейного типу, де виховується 37 дітей. Торік одну прийомну сім’ю перепрофільовано в дитячий будинок сімейного типу, створено нову прийомну родину, яка взяла на виховання дитину, а вже цьогоріч на її базі створено дитячий будинок сімейного типу, де знайшли свою родину ще 4 дітей, позбавлених батьківського піклування.

— Окрім влаштування під опіку, в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, служба у справах дітей займається питанням усиновлення та контролем за станом дотримання прав усиновлених дітей.

— Так, усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування. Сьогодні на території району в 35 сім’ях проживає 40 усиновлених дітей. Одна сім’я виховує двох усиновлених дітей. А родина Горяченків є унікальною, адже вони — єдина сім’я на Черкащині, яка усиновила 5 дітей, і єдина в Україні, яка усиновила одночасно 4 братиків та сестричок. На обліку як кандидатів в усиновителі у службі протягом року перебувало 5 подружніх пар. Їм надавалась допомога у підборі дітей. Дві пари усиновили дітей.

— Які завдання Ви ставите перед собою на нинішній рік?

— Основними завданнями на 2012 рік є недопущення порушення прав дітей, їх соціальний захист, запобігання дитячій бездоглядності та зниження рівня соціального сирітства. Ми спрямовуватимемо свою роботу на координацію зусиль усіх служб, громад та небайдужих людей з метою збереження права дітей на виховання в біологічній сім’ї. Найбільше шансів зберегти родину для дитини — це виявляти неблагополуччя на ранніх його стадіях. А для цього всім нам потрібно, перш за все, не бути сторонніми спостерігачами. У той же час працюватимемо над розв’язанням проблем кожної конкретної дитини, яка потрапить у поле зору служби, захищаючи її інтереси і права, та вживати заходів щодо охоплення осиротілих дітей сімейними формами виховання.

 

Розмову вела Алевтина НАДЕМСЬКА

«Вісник Золотоніщини», 16.03.2012 р.

Погода