ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ ЛИСЕНКО – керівник СТОВ «Нива»

 

14 лютого 1991 року у Зорівці відбулися бурхливі колгоспні збори революційного характеру. Головою місцевого господарства люди обрали Василя

Григоровича Лисенка. Йому тоді не було ще й 27-ми. Тільки рік збіг відтоді, як закінчив Українську сільськогосподарську академію і почав працювати у зорівському «Комуністі» інженером. А тут ось тобі ціле господарство бери і керуй! Аргументами на його користь було те, що Василь з діда-прадіда — сільський, виріс на цій землі, любить її і шанує. Зорівчани вірили, що він їх не підведе. Скептики сумнівались: чи зможе? Він взявся за справу завзято. І тепер — з відстані двох десятиліть, ніхто не скаже, що дарма обрали тоді Василя Григоровича Лисенка головою.

Сьогодні у 320 зорівських дворах та у 106 чернещанських господах проживає 1060 селян. Серед них 169 молодих людей, 68 малюків віком до 5 років, 285 чоловіків та 243 жінок працездатного віку, 144 учнів і студентів, 363 пенсіонерів. Утримують на своїх подвір’ях жителі Зорівки та Чернещини 132 рогаті худобини, з яких -111 корів, 192 свині, 90 кіз, 5 коників, сотні голів домашньої птиці, а на сільські ставки щовесни прилітають лебеді. У селі працює школа, де наповнені всі класи і предмети читають тільки фахівці. З 13 випускників минулого року восьмеро здобувають вищу освіту на державній формі навчання, а решта теж опановують спеціальності в навчальних закладах різних типів. Вирує життя у місцевому дитячому садку «Яблунька». Сільський голова Юрій Гунько та директор школи Юрій Шепель, заглядаючи у перспективу, порахували, що у найближчі п’ять років перші класи у Зорівці будуть гарантовано. Про здоров’я своїх односельців дбають працівники фельдшерсько-акушерського в Зорівці та фельдшерського в Чернещині пунктів. А про дозвілля — будинок культури, у якому на відміну від дуже багатьох сільських осередків культури тепло! Тут проводять репетиції ансамблі «Надвечір’я» та «Зорівчанка», драматичний колектив, організовуються мистецькі заходи і свята, а охочі можуть перевірити свою вправність у метанні дротиків — одну із стін як емблема прикрашає мішень для дартсу. Думає сільська влада й про те, щоб обігріти приміщення бібліотеки. Фізкультурники планують свої виступи на зональній грі традиційних районних змагань «Найспортивніше село», а футбольна команда зорівчан чекає старту нового сезону. Постійно на зв’язку і тримає під контролем криміногенну ситуацію дільничний інспектор Олександр Луговський. Він радить жителям підопічної території бути обачними, не впускати в свої двори і будинки незнайомців, а ще не залишатись байдужими, коли помітять щось незвичне на покинутих дворищах. Взимку розчищаються від снігу сільські дороги,  навесні озеленюються території,   прибираються кладовища і обеліски, влітку викошуються знахабнілі бур’яни…

У свята і в будні правиться служба Божа у нещодавно відродженій Свято-Миколаївській церкві.

Бюджет Зорівської сільської ради не багатший за інші. Як звітував на сходці перед громадою сільський голова Юрій Гунько, фактично 86 відсотків його видатків спрямовано на захищені статті — оплату праці, нарахування розрахунки за енергоносії; на розвиток залишаються копійки А щаслива ЗОРЯ над Зорівкою у великій мірі світить тому, що кошти у соціальну інфраструктуру вкладає сільгосптовариство «Нива», очолюване Василем Лисенком.

175 людей мають стабільну і, можна сказати, високооплачува-ну роботу. Адже середній заробіток у «Ниві» за минулий рік склав 3041 гривню на місяць (зростання у порівнянні з попереднім періодом — близько 1000 грн.). Річна оплата праці операторів на фермах чи механізаторів обраховується 57 000 — 55 000 — 49000 гривень. Це означає, що майже двісті сільських родин живуть у достатку. Вчасно розраховується агропідприємство з тими, у кого орендує земельні паї — пшеницею, ячменем, соняшником, кукурудзою, цукром, готівкою та різними послугами.

Організоване харчування у тракторній бригаді. Забезпечується підвіз школярів, дбає «Нива» про їхні обіди і про ремонти в приміщеннях. Фінансово підтримується матеріальна база будинку культури. Утримання сільського водогону, ремонт доріг, реконструкція закладів охорони здоров’я — жодна з цих ділянок сільської інфраструктури не залишилась без уваги сільгосптовариства і його керівника.

Уже стали давньою традицією виплати батькам новонароджених зорівчан та матеріальна підтримка ветеранів. Левову частину грошей покладено на спорудження сільської церкви оберегу духовності.

Василь Григорович не любить говорити про себе, а от про справи господарства звітує перед людьми охоче, розкриває всі цифри — скільки зароблено, скільки витрачено, що вже виконано і що заплановано. Минуле спекотне літо позначилось на результатах рослинницької галузі. Середня урожайність зернових культур склала 37 ц/га — для Зорівки це не показник. Дещо знизилась продуктивність праці. Але резерви попередніх років і потужний розвиток тваринництва — як молочного, так і м’ясного напрямку — дозволили «Ниві» втримати на високому рівні планку заробітків і всіх видів допомог. Сплачено майже 41 мільйони гривень різних видів податків і внесків до  суспільних фондів. Більше мільйона гривень витрачено на соціальні програми.

— Будемо робити все, щоб Зорівка і Чернещина розвивались, — запевнив учасників зборів громади, що відбулися в селі 14 лютого, Василь Григорович. — І за оренду паїв платитимемо не менше, як інші: 4,5 відсотка — це однозначно. У найближчих планах провести ремонти в тваринницьких приміщеннях, перекрити комору, придбати навантажувач, трактор, культиватор та ще дещо з техніки, почистити річку і вивезти мул на поля, побудувати дзвіницю.

— Ваша філософія проста — працювати якнайкраще, — цю істину зрозуміли зорівські школярі і згадали її на невеличкому творчому вечорі, влаштованому на честь 20-ліття головування Василя Григоровича Лисенка у «Ниві». Усі знають, що у цього чоловіка бездоганна репутація у ділових колах, його, як умілого організатора, цінують колеги-аграрії, усі, хто з ним мав честь спілкуватися, розуміють, що йому у спадок дісталося восьме диво світу доброта, тому поміж інших він вирізняється людяністю.

Сільський голова Юрій Гунько згадував, як у 90-ті, коли повсюди вже не платили зарплату, у Зорівці дивувалися як таке може бути? Зізнався, що не міг уявити, як можна газифікувати село без державної допомоги. А тепер голубе паливо — це буденність, воно є у кожній оселі.

Було приємно, що на початку двохтисячних зорівські школярі вже працювали на комп’ютерах і не відчували себе далекими від цивілізації -комп’ютерний клас для них придбало сільгосптовариство «Нива».

Щирі побажання керівникові зорівського господарства адресували учасники художньої самодіяльності та учні Зорівської школи. Ліричними словами, жартівливими куплетами, гарними піснями віншували вони Господаря. Бажали гарного засіву на його 21-ту весну у «Ниві», повернення лебедів на чисті плеса зорівських вод, благовісного переспіву величальних дзвонів над церквою, яку він збудував.

Надія КОВАЛЕНКО,

 «Вісник Золотоніщини», 18 лютого 2011 року

 

Наш Василь Григорович народився і виріс у трудовій колгоспній сім’ї — батько працював механізатором, мама — у ланці. У школі одержував високі оцінки з фізики, математики, хімії. Досі пам’ятаю, як він швидко і точно робив обрахунки під час лабораторних робіт і фізичного  практикуму.

Коли в 1991 році наш випускник очолив зорівське господарство, він зробив для села неоціненну річ: зумів зберегти дух колективізму. Не розтринькав тієї бази, яку надбали — його попередники, не відрікся від соціальних об’єктів, які перейшли на утримання сільської ради, викупив майнові паї; газифікував село. Дуже багато означала для зорівчан і чернещан і завжди приваблювала їх його людяність. Нині «Нива» — на хорошому рахунку, входить у число найміцніших господарств Черкащини. Коштом Василя Григоровича видано книгу «Під щасливою зорею». Щасливими почуваються люди в нашому селі. І дякують йому за це.

Михайло ХОМЕНКО, голова ветеранської організації.

 

Василь Григорович Лисенко — не просто гарний керівник, він — Людина з великої літери. Вдень і вночі, у горі і в радості — завжди з людьми. Вислухає, підтримає, допоможе! Він соромиться гарних слів і не любить похвали, уникає телекамер і фотоапаратів, та краще за все про нього говорять виробничі показники і рівень заробітної плати працівників. А ще — далеко не повний перелік того, що робить СТОВ «Нива» для Зорівської школи:

  • бере на себе всі турботи з підвезення школярів на спортивні змагання, конкурси, предметні олімпіади;
  • щороку виділяє кошти на ремонт та підготовку до нового навчального року;
  • у 2010-му — капітально відремонтовано підлогу у шкільній майстерні та каналізаційну систему;
  • газифіковано шкільну котельню;
  • допомагає у придбанні меблів та технічних засобів навчання, комп’ютерів;
  • завдяки йому обіди для школярів коштують 10 коп., а для вчителів — 50 коп;
  • щороку кожен учень на Новий рік отримує подарунок від СТОВ «Нива»;
  • спортивний зал поповнюється м’ячами, іншим спортінвентарем;
  • значну суму виділяє товариство і на щорічну передплату методичної літератури для вчителів;
  • щоліта педагоги отримують матеріальну допомогу зерном пшениці та ячменю.

Щиро зичимо Василеві Григоровичу та його родині здоров’я, щастя, тепла і радості у домівці.

Нехай щедро колоситься зорівська нива!

Педагогічний колектив Зорівської школи.

 

Погода