Не лише пам’ятка архітектури

В одному з  рідкісної краси куточків Золотоніщини  розмістився Красногірський Спасо-Преображенський монастир. Його забудову становлять 2 церкви, келії для монашок та господарські споруди. Він виник, найімовірніше, у першій половині 17 століття. Перша обитель була облаштована у надійно захищеному самою природою місці — на своєрідному острові: з одного

боку його ніби оперізувала річка з поетичною назвою Золотоношка, а з іншого — відгороджувало від зовнішнього світу непрохідне болото. Спочатку монастир був чоловічим, а з 1790 року — жіночим. Послушниці провадили господарство: обробляли землю, вирощували свійських тварин, тримали пасіку та сад, разом з жителями навколишніх сіл Антипівки та Бакаївки мололи борошно на водяних млинах та вітряках.
У 19 столітті монастир став помітним культурно-освітнім осередком, він мав свій архів та бібліотеку, якими користувалися ченці та прочани, що відвідували обитель. Зокрема, тут останні роки прожив професор Харківського університету Н. Борисяк, який працював в архіві й досліджував навколишні землі. Його поховано 1882 року на території монастиря. При обителі діяло єпархіальне жіноче училище, перший випуск котрого відбувся 1877 року.
Архітектурна перлина монастиря — церква Преображення Господнього, перший камінь якої заклав переяславський єпископ Гервасій 1767 року.
А завершилося будівництво у липні 1771 року. Головний храм, що розмістився на узвишші обителі, став її архітектурною домінантою.
Преображенська церква є архітектурною пам’яткою українського бароко, якому властиві динамічність композиції, стриманий і водночас вишуканий декор. Урочистості культовій споруді надають три куполи зеленого кольору з позолоченими зірками та чотири виступи, завершені хрестами. Авторові цієї унікальної споруди — талановитому будівничому І. Григоровичеві-Барському — вдалося спроектувати й побудувати церкву на складному рельєфі, органічно вписавши її в навколишній ландшафт, до того ж так, що величні куполи церкви добре видно здалеку.
Останніми роками проведено масштабні роботи щодо реставрації та реконструкції культових і побутових приміщень обителі. Тепер увесь комплекс Красногірського Спасо-Преображенського монастиря, зокрема будівлі Спасо-Преображенського собору, Покровської церкви та муровані келії, внесено до Державного реєстру національного культурного надбання як пам’ятку архітектури.
Нині обитель переживає своє друге народження. Завдяки невтомним рукам його мешканок розвивається монастирське господарство, яке складається з присадибних ділянок, пасіки, пекарні. Смиренні черниці-трудівниці стверджують, що людина звеличується не тільки молитвою, а й праведною працею.
Побувавши у цьому осередку сучасного православ’я, не лише відчуваємо велич і силу людської віри, а й черпаємо натхнення з його духовної криниці.
З історією Красногірської обителі тісно пов’язане ім’я святителя Софронія, єпископа Іркутського — відомого православного подвижника і проповідника 18 століття. Саме цей монастир став першим місцем молитви і чернечих подвигів цього великого угодника Божого і православного місіонера. До речі, завдяки фінансовій допомозі єпископа Софронія в обителі зведено і Спасо-Преображенський собор. Після його відходу у вічність, цього праведника вважають небесним заступником і покровителем Красногірської обителі. Монастирське джерело, що б’є на березі Золотоношки, названо іменем святителя. Кожен, хто опинився в цій святині, може відчути не лише велич і силу нинішнього православного чернецтва, а й глибину його духовного коріння. Саме в таких духовних оазах сучасна людина краще пізнає і світ, і його Творця. І саме з цих духовних джерел ми можемо безперервно черпати сили та енергію, щоб гідно нести свій життєвий хрест.
У роки Великої Вітчизняної війни Преображенський храм зазнав сильних руйнувань. Після війни собор не вдалося відновити відразу: радянська влада не дозволила навіть перекрити дах. У такому жалюгідному стані храм простояв аж до кінця 1980-х років, аж поки його передали Церкві. Тепер ця архітектурна перлина знову прикрашає не лише територію обителі, а й усю околицю. Другий храм монастиря — Покровський — збудували у 19 столітті. Нещодавно в церкві провели реставраційні роботи, відтак ззовні скромна споруда набула урочисто-святкового вигляду.

 

Погода