День села у Подільському

 

Хто з нас не знає, якою щедрою та урожайною буває осіння пора? А у Золотоніському краї вона багата ще й проведенням традиційного свята Дня села, бо коли ж іще його святкувати, як не восени, адже підсумки трудового літа вже підбито і можна зітхнути з полегшенням і трішки відпочити.

Так склалося, що у Подільському згаданих урочистостей чекали аж два роки, та 17 вересня над селом таки залунали пісні, біля будинку культури заграла музика і поплив святковий запах популярної у народі каші, без якої у нас тепер і свято не свято.

Розпочав дійство голова села Олексій Бахмач, який зробив історичний екскурс у минуле Подільського, розповів про його сьогодення. Чарівні подільчаночки на вишитому рушникові вручили головному ґазді села пишний та смачний коровай. Цей витвір пекарського мистецтва був на святі не єдиним, виготовила святкові паляниці господиня дитячого будинку сімейного типу Валентина Маковей.

На Дні народження Подільського було багато іменинників, адже саме вони створювали минуле і будують майбутнє села. Щиро вітали односельці подружжя Балут Олександра та Катерину, які прожили у злагоді та любові цілих 50 років. Для них звучала музика, під яку «наречений» запросив чарівну «наречену» на весільний вальс, згадавши щасливі роки спільного життя . Слова найкращих побажань приймали і «кандидати» у золоті ювіляри «срібні» подружні пари: Валентина і Василь Радченки, Любов і Василь Бараніченки, Валентина і Сергій Полішки, Ольга і Микола Строкані, Катерина і Костянтин Байбаки, Валентина та Василь Сандюки. Вітали і наймолодших подільчинят, майбутню надію великої сільської родини, які з’явилися на світ протягом двох останніх років Михайлика Булгакова, Лілю Руденко, Максимка Шульгу, Сніжанку Руденко, Настуню Соколову, Дашу Будюк, Настуню Веретільник, Настуню Кухаренко, Аню Джуру, Богдана Білоконя, Дашу Пипко, Маринку Полішко, Ростика Заболотнього, Максимка Сокирка, Юрчика Вакулу. Щирими словами віншували і місцевих старожилів 98-річну Олену Яківну Гнатюк, 88-річну Євгенію Захарівну Руденко і 87-річну Наталію Микитівну Бухановську. Теплі побажання довгих років життя і міцного здоров’я приймали ветерани війни і трудового фронту, діти війни. До підніжжя обеліска Слави лягли квіти, як символ невмирущої пам’яті прийдешніх поколінь, вічної скорботи за тими, хто загинув у роки війни.

«Чисто не там, де прибирають, а там, де не накидають» під таким девізом пройшов у Подільському конкурс на «Кращий двір». Його переможцями визнано Миколу та Світлану Жолобів, Любов Бузун, Надію Руденко, Наталію Руденко. Усі вони отримали грамоти від виконкому сільської ради. Такими ж відзнаками, а ще и преміями нагородили учасників художньої самодіяльності села, які співають в ансамблі «Подолянка»: Марію Різник, Зою Сіренко, Ольгу Радченко, Віру Кравченко, Ольгу Нечитайло, Світлану Радченко. Грамоти виконкому сільради і подарунки вручили місцевим вишивальницям Любові Гуліч, Наталії Руденко, Оксані Федині, Ользі Радченко, Катерині Михайленко, а у конкурсі «Довга коса — дівоча краса» перемогла школярка Юлія Глушко. Подарунки на святі отримали не лише названі тут, а й багато інших учасників заходу. У цьому велика заслуга його спонсорів, які надали організаторам грошову допомогу: адміністрації ПП «Золотоніська птахофабрика» та ТОВ «Агротрейд», приватних підприємців Олександра Гончаренка, Антона Овчаренка, Любові Сапсай, Ірини Савченко, Світлани Ненчин, Наталії Ілляшенко, Любові Нестеренко, Володимира Кравченка, а також Валентини Маковей і Василя Сапсая. Василь Іванович, до того ж, допоміг з музичним оформленням свята, виділив крупу на кашу. А каша ж була просто неймовірно смачна! Чаклували над її приготуванням вправні кашовари секретар сільської ради Раїса Пипко і землевпорядник Петро Дубров. Дякували жителі села і невтомним організаторам сільському голові Олексію Бахмачу, завідуючій будинком культури Марії Різник, художньому керівнику Віктору Луцику, друзям з Домантового, які приїхали на свято з чудовим концертом, а ще маленькому, дружному колективу місцевих артистів, який несе культуру «в народ».

Наше рідне село, наші радощі, біди й печалі, наше сподівання на кращі часи, наша золота минувшина і світле сьогодення, як хочеться, щоб твої люди жили щасливо, у добрі і злагоді, під мирним небом. Щоб хоч інколи у нашому селі були свята, про які ми потім згадуватимемо протягом усього року і тепло буде від тих спогадів у наших душах…

Ольга НЕЧИТАЙЛО, с. Подільське.

«Вісник Золотоніщини», 8 жовтня 2010 р.

 

Погода