Працювали – плідно, святкували – пишно, гуляли —весело…

 

25 липня мешканці Драбівець, Сеньківців та Маркизівки були напрочуд і святкові, мали піднесений настрій і цікаві плани на вечір. Адже відзначали черговий день народження свого села. Цього дня можна було дізнатися багато нового про Драбівецьку: землю. За словами сільського голови Олександра Герасименка, останній рік для населеного пункту не пройшов марно.

У Драбівцях сталися такі події: відкрили пам’ятник на могилі загиблих воїнів, спорудили чудову капличку біля криниці, відновили автобусну зупинку на трасі Золотоноша — Драбів, зробили проект реконструкції опалення сільського будинку культури, запрацювала свиноферма і у результаті цього з’явилися нові робочі місця. Важливо, що драбівецькі спортсмени зайняли друге місце у районних змаганнях „Найспортивніше село», а головне — у селі народилося 9 нових жителів це найкращий результат за останні роки!

Головний здобуток кожного села — його люди. Краще познайомитися із мешканцями названих сіл можна було у будинку культури на урочистостях, адже сценарій був так добре складений, що охоплював усі сторони і аспекти життя односельчан. На святі вітали: жителів, гостей, ветеранів війни і праці, народних умільців, молодят та пари, які відсвяткували золоте весілля,  багатодітних матерів, новонароджених, робітниць ланок, трудівників ферм та водіїв і механізаторів, і учителів, листонош, учасників художньої самодіяльності, організаторів спортивних змагань та найкращих господарів. Майже всі отримали з рук і сільського голови подарунки.

З поповненням привітали батьків — Сергія та Вікторію Баранників, і Володимира та Віталіну і Мандриків, Олександра і та Валентину Мархоцьких, Андрія та Ганну Скориків, Сергія та Віту Вернигорів, Миколу та Світлану Кирильчуків, Людмилу Кроху, Тетяну Трояновську та Інну Зарубу.

Вшанували старожилів, вік яких за 90 років: Федору Кирилівну Федоренко, Марфу Андріївну Мархоцьку, Марфу Гаврилівну Мандрику, Улиту Филимонівну Гичку та Олексія Павловича Передерія. Доречно згадали людей, які за вагомий вклад у розвиток різних галузей, нагороджені орденами та медалями: Уляну Федотівну Тісменко, Параску Іванівна Гринько, Миколу Івановича Шарапу, Анатолія Семеновича Баранника, Івана Леонтійовича Пономаренка.

Шану і повагу віддали педагогічному колективу Драбівецького НВК на чолі з директором Тетяною Єремєєвою. Не оминули увагою і матерів, які відважилися народити і виховувати трьох і більше дітей — Ірину Соколенко, Ганну Скорик, Інну Зарубу та родину Назаренків, у яких четверо прийомних дітей.

На весільний рушник у цьому році стали: Катерина Жайворонок та Володимир Березенко, Сергій Владика та Оксана Баранник, Микола Кирильчук та Світлана Балута. А яскравим прикладом щасливого життя у парі стало золоте подружжя Передеріїв. Олексій Петрович та Анастасія Василівна випили шампанського та ще й поцілувалися, згадуючи роки молодості.

Привітали зі святом організаторів спортивних змагань та футбольних матчів Олексія Шарапу та Михайла Хлипу, а також усіх спортсменів, які виборювали престиж рідного села.

Драбівці тонуть у зелені та квітах завдяки вправним господарям, найкращі з них — Іван Ткаченко, Адам Сидорчук, Віра Омеляненко та Павло Баранник.

Окреме слово подяки висловили настоятелю Свято-Троїцької церкви ієрею Віталію. Він зумів об’єднати навколо себе людей, завдяки його енергії у селі відновлено криницю з цілющою водою.

Зал прикрашала виставка славних вишивальниць, роботи яких знаходяться далеко за кордоном, скромних жінок із золотими руками та зіркими очима Євдокії Іванівни Соколенко та Ганни Михайлівни Соболь.

Чудовий настрій глядачам створювали талановиті артисти — учасники художньої самодіяльності. Творити і любити добро закликала голосиста Людмила Мархоцька, яка виконала багато хороших пісень. Зал позитивно сприймав виступи Миколи Карого та колективу „Горлиця», народної мудрості вчили сестри Валентина Бульда та Віра Клочко. Перший раз вийшла на сцену елегантна Валентина Волошина і відразу полонила своїм співом і артистизмом публіку. Не треба запрошувати столичних співаків і гастролерів, коли виступає тріо у складі Ірини Соколенко, Світлани Новоселецької та Людмили Загребельної. Підростає юна зірочка Бог дана Присівко.  І справжній шквал схвалення й підтримки викликав дует Світлани Новоселецької та Євгенія    Нечипоренка. Своїми оригінальними номерами здивував і оглушив Андрій Горобець — майстер художнього свисту, а чуттєва і емоційна поетеса Віра Засенко настроїла на ліричний лад своїми віршами. Ці таланти можна сміливо забирати у районний будинок культури для виступу на великій сцені. Концерт, мабуть, не вдався б без підтримки вишуканих і творчих ведучих сестер Оксани і Світлани Фуртів та чудового організатора і художнього керівника Володимира Загребельного.

На завершення свята глядачі аплодували артистам стоячи, і взагалі у залі панувала тісна родинна атмосфера. Гуртом всі подякували щедрим спонсорам дійства: представнику Партії Регіонів підприємцю Володимиру Мархоцькому, який дуже підтримує своє рідне село і багато робить для його розвитку, директору Драбівецького відділку ТОВ „Баришевська зернова компанія» Миколі Гріньку, ТОВ «Золотоніська парфюмерна компанія» с. Маркизівка і сільській раді. Згодом свято продовжилося на вулиці зі смачною кашею та ароматною юшкою, конкурса ми та розвагами. За що ми любимо Драбівці. Погляд різних поколінь:

Аліна Охріменко, учениця 8 класу та Олена Криворучко, учениця 6 класу:

—          Ми любимо своє село за; прекрасні краєвиди, свіже повітря та цілющу воду у джерелі. Подобається, що усі у селі і знайомі, чужі приїжджають рідко, до всіх треба вітатися. Впевнені, що коли виростемо, і обов’язково залишимось жити і у рідному селі і не проміняємо і його на сумнівні радості великого міста.

Микола Петрович Дикий,  голова ветеранської організації:

—          Це село наше рідне, за те і любимо. Воно відрізняється надзвичайно роботящими людьми, патріотами. Завдяки їхній праці у Драбівцях побудовано прекрасні будинки, дороги, школу, амбулаторію… Словом, хороше село. Всі здобутки ми передаємо у руки майбутнім поколінням з надією, що вони їх збережуть і примножать. Але тут хочеться додати, що раніше наше село щороку поповнювалося як мінімум п’ятьма новими будинками, збудованими за рахунок держави. У світлі просторі помешкання „під ключ» з ванною, водою і електрикою із задоволенням в’їжджали родини механізаторів і доярок. А тепер не те що держава, людина сама собі нічого побудувати не може. На теперішню зарплату і тисячі цеглин не купиш. Це нормально? Тож побажаю рідному селу створення нових робочих місць, збільшення кількості молоді та процвітання.

Ольга ЧУКМАРОВА

«Вісник Золотоніщини»,30 липня 2010 року

 

Погода