«Якби у кожному селі так збиралися і спілкувалися»

Ювілейне засідання драбівецького жіночого клубу «Ярославна», організоване 1 листопада у залі для урочистих подій, що в Маркизівці, було присвячене творчості та пам’яті українського генія – Тараса Григоровича Шевченка. Приводом для цього спомину стало 150-ліття з часу перепоховання Кобзаря, що є знаковою подією нинішнього року. Тризна на Шевченковій могилі, його довгий шлях в Україну, упокоєння на Чернечій горі – всі ці події засвічувалися у фотознімках на мультимедійному екрані під коментар ведучих-сільського голови Олександра Герасименка та господині вечора, засновниці і берегині клубу «Ярославна» Віри Засенко. У глибокому задуму поринули всі слухачі, коли вона читала Шевченкову «Катерину». Не менш схвилювала аудиторію Настя Герасименко, яка, щиро переживаючи, переповідала долю «Лілеї», а її мама Ольга Іванівна по-акторськи майстерно декламуючи «Утоплену», змусила жінок плакати. Кобзареві слова про особисті трагедії українок розтривожили душі й серця. Емоційну хвилю ще вище підняли пісні драбівецьких горлиць: сестер Віри та Валентини Мороз, Галини Соболь, Віри Максименко, Поліни Дубченко, Марії Нечипоренко, які могутнім багатоголоссям розкривали всі чари давніх народних творів і Кобзаревих дум.

За задумом авторів цього вечора Шевченко постав не тільки поетом, ліриком, оспівувачем жіночих доль, а й талановитим художником: через цифровий проектор горталися його малюнки, портрети і бачення власного образу. Галерею художніх творів гармонійно доповнювали вишиті хрестиком яскраві рушники Галини Михайлівни Соболь, які як обереги знайшли своє місце в інтер’єрі клубу.

Цю зустріч іменували ювілейною, бо «Ярославні» виповнилося десять років. Згадували теми сільських жіночих зібрань, на яких йшла мова про творчість особистості Олександра Пушкіна і Миколи Гоголя, про роль українських жінок у світовій і національній історії, про заочні подорожі до Ермітажу, Третьяковської чи Дрезденської художніх галерей, де представлені шедеври образотворчого мистецтва, про історичні романи Ліни Костенко і пісні нашої землячки Марусі Чурай. Для натруджених і заклопотаних буднями драбівецьких- маркизівських-сеньківецьких ярославн-горлиць ці інтелектуально-пізнавальні вечорниці були справжніми святами, тут відкривався простір для довірливого спілкування, для поезії, музики, пісні.

Щоразу неодмінно накривалися багаті столи. Бо ж щедрі і хазяйновиті сільські жінки дуже гостинні, вміють хліб пекти, з домашніх продуктів готувати довершені кулінарні шедеври, знають як подавати і як частувати. І цього разу поєднали неповторний смак традиційних українських страв із домашніх печей із вишуканістю заморських делікатесів, стиль старосвітського пригощання з манерами сучасних рестораторів та кондитерів. Молитовною подякою Господові за хліб щоденний благословив вечерю настоятель місцевої церкви отець Віталій Булавицький. Разом з дружиною Оленкою (тільки так називають її у «Ярославні») засвідчив свою любов до української пісні, виконавши дуетом один із давніх народних творів. Загалом, всі учасники зібрання вміють гарно співати, але рівняються на старійшин «Горлиці». А жінка-душа «Ярославни» Віра Засенко серед багатьох своїх талантів має ще й дар розповісти про своїх подруг-колег так яскраво і захоплено, що їх впізнаєш і відразу проймаєшся до них добрими почуттями. Ба такі вони й є, як каже віра Ларіонівна: красиві в будь-якому віці, талановиті, найкращі в світі мами й дружини, бабусі і прабабусі, господині, майстрині, трудівниці, все вміють і можуть.

— Якби у кожному селі так збиралися, спілкувалися, співали, то наша б Україна горя не знала, — дякуючи за можливість повернутися у дитинство, згадати давні традиції і звичаї, зазначила голова районної державної адміністрації Оксана Криницька, яка разом зі своєю командою – заступниками Миколою Іщенком, Оксаною Головатою та Світланою Хвиль стала гостею ювілейної зустрічі у клубі «Ярославна».

Надія КОВАЛЕНКО.

«Вісник Золотоніщини», 4.11.2011

Погода