Василь Симоненко
Мій родовід

Вельможі пихаті і гордіМій родовід

Плетуть родоводів в’язь:

В одного — прапрадід став лордом,

В іншого — прадід князь.

Баньки уп’явши в минуле,

Гордо ця знать рече:

Про нас хрестоносці чули…

В нас Рюрика кров тече…

Мій предок вогнем і залізом

Титул собі добув… ,

А мій тисяч сорок зарізав,

За це і в пошані був…

Нічого собі родоводи!

Та киньте свій ґвалт і крик:

Я із древнішого роду,

Бо я — полтавський мужик.

Ви скорчите кисло пику,

Коли повідомлю вас,

Що предок мій споконвіку

Хліб сіяв і свині пас.

Щоб жерли ви булки й сало,

Віками пер соху-плуг.

Хіба ж для історії мало

Оцих видатних заслуг?!

Я вами гордую, панове,

Бо я — знатніший од вас.

Звиняйте за грубе слово —

Я з вами свиней не пас

 

Погода