Василю Григоровичу Плетіню – 60!

 

Адміністрація Ковтунівського навчально-виховного комплексу щиро вітає із ювілеєм Голову правління ВАТ “Черкасибудматеріали”, заслуженого будівельника України, головного спонсора нашого закладу Василя Григоровича ПЛЕТІНЯ.



Нехай старання Ваші і труди

(Бо Ви розраховуєте насамперед на власні сили)

Принесуть Вам успіх та вдячність від людей.


Живіть в добрі і радості завжди,

Та будьте все життя щасливі!

Хай обминають вас тривоги,

Хай Бог дасть щастя на путі,

Хай світла, радісна дорога

Щасливо стелиться в житті!

Тож не старійте і не знайте

В житті ні смутку, ані бід,

У серці молодість плекайте,

Живіть до ста щасливих літ!


P.S. Щоб наші читачі мали повніше уявлення про Василя Григоровича вміщуємо його інтерв’ю інформаційно-економічному бюлетеню «Нерухомість Черкащини», яке було опубліковано 6 червня 2002 року. З огляду на значний відрізок часу з моменту публікації цікаво співставити погляди нашого ювіляра із сьогоденням.

 

Розраховуємо тільки на власні сили

Відкрите акціонерне товариство “Черкасибудматеріали” створене у 1995 році, але відлік своєї історії воно веде з 1971 року. Саме тоді видав першу продукцію Черкаський завод стінових матеріалів, котрий пізніше став головним підприємством виробничого об’єднання “Черкасибудматеріали” – попередника нинішнього ВАТ. Але, за великим рахунком, це підприємство починалося набагато раніше – на початку минулого століття. Воно – ровесник цегельних заводів, що існували у дореволюційний час на Черкащині.

Останні 20 років його очолює заслужений будівельник України, а з 1995 року – Голова правління ВАТ “Черкасибудматеріали” Василь Григорович ПЛЕТІНЬ. Звісно, йому є що розповісти – об’єктивно, з глибоким знанням стану справ у будівельній галузі, якій віддано кілька десятиліть невтомної праці…

–  Василю Григоровичу, як сьогодні почуває себе підприємство, яким Ви керуєте?

–  Ті процеси, що відбуваються у будівельній галузі, зокрема у виробництві будівельних матеріалів, безпосередньо торкаються і нас. В економіці сталося багато змін, і я був би нещирим, якби сказав, що у нас все безхмарне і ми не маємо проблем. Навпаки, їх більше ніж достатньо, але без них було б нецікаво жити. Ще зовсім недавно, років сім тому, ми були найбільшим підприємством по виробництву силікатної цегли в Україні і основним виробником місцевих будівельних матеріалів у центральному регіоні.

Вдумайтесь у таку цифру: щодоби ми випускали по 600 тисяч штук цегли. Працювали настільки напружено, що не могли дозволити собі зробити перерву навіть у новорічну ніч – таким великим був попит на цю продукцію. Одна зміна закінчувала роботу о десятій годині вечора, інша починала працювати о другій ночі. Силікатну цеглу наші замовники могли отримати, вистоявши у черзі не одну годину і навіть добу.

Сьогодні ж обставини складаються так, що під реальні замовлення ми за добу випускаємо лише близько 15 відсотків від названої цифри і вважаємо це добрим результатом. Наведу ще й такий безрадісний приклад, як кількість робочих днів у травні цього року. Невже ми настільки багато живемо, щоб майже півмісяця відпочивати? Ми за два тижні випустили той обсяг цегли, який раніше робили за добу, – звісно, що будівельні роботи під час свят ніхто ніде не вів, все завмерло. Ось вам і показник, а звідси – й відповідна заробітна плата для наших працівників, і значно менші відрахування підприємства до бюджету. Але як би там не було, а на сьогоднішній день нам вдається гідно тримати черкаську марку серед 28 українських підприємств будівельної галузі. Наша силікатна цегла  – найдешевша  в Україні, однак якість в неї висока – серед аналогічної вітчизняної продукції вона на третій – четвертій позиції.

Кільки років тому, коли ми максимально завантажували лінії по виробництву цегли, за місяць переробляли близько 100 тисяч тонн піску, майже 450 вагонів вапнякового каменя. Уявіть, яка у нас була (і, між іншим, залишається й нині) автотранспортна база, парк гірничо-видобувної техніки. Хоч ці резерви ми сьогодні й не використовуємо у повній мірі, але вони у нас є, до того ж, надзвичайно великі. Незважаючи на ряд перепон економічного характеру, що стоять перед нашим акціонерним товариством, ми зберегли свої виробничі потужності, людський і технічний потенціал, і маємо всі підстави стверджувати, що на ринку виробництва будівельних матеріалів ми свого обличчя не втратили.

Наше господарство величезне і надзвичайно цікаве щодо виробничої структури. Ми, як-то кажуть, тримаємося на плаву у ринкових умовах – на відміну від багатьох підприємств – “колег”, які, здавалося б, були краще пристосовані до ринкових змін, але не витримали економічних випробувань і припинили своє існування. Очевидно, у них було більше проблем, ніж можливостей їх вирішити. Я маю на увазі Черкаси, але не краща ситуація і в області. З усіх підприємств, що випускають цеглу та інші будівельні матеріали, ритмічно працює хіба що Корсунь-Шевченківський цегельний завод, а решта завантажені на мізерну частку своєї потужності, або й зовсім перестали працювати.

Я вважаю, що найголовнішою причиною, через яку нам неможливо сьогодні нормально розвиватись і технічно оновлювати виробництво, є економічна ситуація в державі. Якщо у нас не купують у достатній кількості цеглу та інші будматеріали, то звідси й неплатежі до бюджету, низька заробітна плата, плинність кадрів, неможливість працювати над поліпшенням якості продукції. Це лихо нас теж не обійшло стороною.

– Яким є сьогодні асортимент вашої продукції?

–  Загалом він невеликий – ми випускаємо потовщену і стандартну силікатну цеглу, керамічну цеглу, будівельне вапно, будівельні розчини, сухі силікатні суміші. Виробляємо також дуже якісну суміш для кладки цегли, штукатурних та інших будівельних робіт.

–  Певно, скромний асортимент того, що виробляється акціонерним товариством, зумовлений якимись виробничими втратами?

–  Звичайно, про це важко говорити, але виробництво керамічної плитки і посуду, в тому числі декоративного, ми зупинили і законсервували кілька років тому. Зробили це вимушено, оскільки процес виготовлення був настільки енергозатратним, що при такій високій собівартості ці вироби вже не могли бути конкурентоспроможними. Можливо, з появою більш сучасних технологій, а не таких, коли посуд випалюється за допомогою електроенергії, цей підрозділ знову працюватиме нормально, і люди матимуть роботу. Якщо з’являться інвестори і захочуть вкласти кошти в дане виробництво – будь ласка. Але якщо їх і не буде, то це зовсім не означає, що ми чекатимемо, склавши руки, чиєїсь допомоги. Насамперед, ми розраховуємо тільки на власні сили.

–  Багато робітників, інженерно-технічних спеціалістів працюють з перших років заснування вашого підприємства. Яким чином вони підтримують свій фаховий рівень, адже виробничі технології все більше змінюються і вдосконалюються?

–  Я думаю, чогось абсолютно нового у цей процес ми ще не внесли, але зрозуміло одне: поки людина навчається і самовдосконалюється на своїй ділянці роботи, доти вона і буде фахівцем своєї справи, це безумовно. Додам до сказаного те, що наші провідні спеціалісти постійно відвідують профільні виставки, семінари, обмінюються досвідом. Отже, маємо всі можливості йти в ногу з часом.

–  А скільки людей працює у ВАТ “Черкасибудматеріали” сьогодні?

–  Не так багато, як би того хотілося – близько чотирьохсот. І тут далеко не все залежить від нашого бажання створити нові робочі місця і тих значних зусиль, що до цього докладаються.

–  Тут вже багато говорилося про вашу основну продукцію – силікатну цеглу. У мене є сумніви, що це неактуальний, несучасний з точки зору будівельної моди і фізичних властивостей матеріал, який поступається тим, що використовуються у високорозвииутнх країнах.

–  Це хибна точка зору. Я нещодавно побував у Німеччині, де почався справжній бум щодо відродження будівництва з силікатної цегли, тому що це матеріал, виготовлений із екологічно чистих компонентів – піску, вапна, води. Візьмемо для прикладу наше виробництво: пісок ми намиваємо земснарядами на Дніпрі, воду беремо з власних свердловин, а вапняковий камінь отримуємо з Докучаївського флюсодоломітового комбінату, що в Донецькій області.

Якісна силікатна цегла – це не вчорашній день будівельних матеріалів, а сьогоднішній і навіть завтрашній. Інша справа, що він сам по собі не забезпечує необхідної теплопровідності будівель. Але для цього вже є відповідні технології і отримати бажаний ефект неважко.

–  Чи вкладаєте ви прибутки, коли є така можливість, у оновлення основних виробничих фондів, придбання автотранспорту і нових технологій? Нас кільки інтенсивно ведеться цей процес?

–  Повинен сказати, що ми не маємо для цього великих коштів, до того ж, у межах 200 тисяч гривень щорічно мало б направлятись на виплату дивідендів нашим акціонерам. Але колектив підходить до цього питання з розумінням. На щорічних загальних зборах акціонерів приймалося таке рішення – не тільки отриманий прибуток, але й ті кошти, що призначались для виплати дивідендів, направлялися на вдосконалення технології виробництва, на придбання нової техніки. Це ж стосується і парку спеціалізованого автотранспорту – ми вибираємо, що нам потрібно придбати у першу чергу. Для нас залишається актуальним старе правило – розраховувати лише на себе, на власні сили.

Але чи достатньо цього? Я наведу простий приклад. Сьогодні один млин для подрібнення вапняку і піску коштує приблизно 300 тисяч гривень, баштовий кран, без якого не може обійтись наш будівельний підрозділ, – 450 тисяч, а таке специфічне обладнання, як автоклав для пропарювання цегли, -в межах мільйона гривень! А їх на заводі 21, і вони мають певні нормативні строки експлуатації. Скажіть, чи можна все це замінити, маючи більш ніж скромні фінансові можливості? Звичайно, що кількох сотень тисяч гривень на рік недостатньо. От і доводиться “відривати” з нашого бюджету на найбільш нагальні потреби.

Ми добре розуміємо, що за інших умов могли б працювати і значно економніше, і продуктивніше, тому що завод будувався в епоху енерговитратної економіки. Сьогодні це питання треба вирішувати по-новому, застосовувати нові технології. Але для цього знову-таки потрібні значні кошти.

–  Чи була у вашій практиці робота по залученню інвестицій для подальшого розвитку і забезпечення життєдіяльності підприємства ?

–  Це окрема історія, про яку варто розповісти, бо задум був добрий. Нам вдалося залучити українського інвестора з серйозними інвестиціями – ми планували побудувати на базі цеху по виробництву керамічної плитки завод сухих розчинних сумішей потужністю 66 тисяч тонн на рік, який би випускав шпаклівки, клеї, вирівнювачі підлог, клеї для плитки, розчини для цегляної кладки – все те, що у нас є у продажу, але імпортного виробництва. Отже, при нормальному стані речей цей завод вже давно мав би працювати у нас в Черкасах. Але реалії виявились зовсім іншими. Інвестор завіз на митну територію України необхідне обладнання на суму 2,6 мільйони доларів. І що ж потрібно було зробити згідно нашого законодавства? Заплатити 20 відсотків податку на додану вартість (а це 520 тисяч доларів) і 30 відсотків податку на прибуток (ще 780 тисяч доларів). Зауважу, що обладнання було лише завезене і не було змонтоване, воно не дало жодної копійки прибутку, а державну казну треба було наповнювати одразу ж. Ми з цим згодні, але не в такий спосіб це потрібно робити. В результаті обладнання по сьогоднішній день лежить на митному складі – ми просто не маємо фінансових можливостей його викупити. І що, від цього хтось виграв? Вже б давним-давно люди мали б робочі місця, Черкащина і Україна – добротні будівельні матеріали, а казна регулярно поповнювалася бюджетними відрахуваннями.

–   Із якого року триває ця “епопея”?

–  З 1997-го. Кілька років ми платили певні кошти, вели листування з іншими інстанціями і дуже хотіли вирішити цю справу позитивно. Думали, що врешті-решт будуть внесені якісь зміни у наше законодавство. Проте у минулому році ми змушені були відмовитись на користь держави від обладнання, що знаходилося на ліцензійному складі. Ось такий гіркий досвід ми отримали, спробувавши залучити інвестиції. Після цього я не дивуюся, що інвестори, як правило, не бажають працювати у подібному правовому полі. Наш інвестор втратив майже 3 мільйони доларів, ми теж витратили чималу суму на розмитнення, зберігання, транспортування обладнання. І що маємо у кінцевому підсумку? Крім витрат – нічого. Більше того, були виконані проектні роботи для будівництва майбутнього заводу. Вони виявилися  не потрібними, а ми витратили 250 тисяч гривень… Коротше кажучи, якщо інші підприємства мають позитивний досвід по роботі з інвестиціями, то у нас він поки що негативний.

–  Принцип “допоможи собі сам” залишається для вашого підприємства одним я найактуальніших ?

–  Звичайно. Частина нашої інфраструктури – аграрний підрозділ. Його створення було викликане тим, що ми намагались вирішити проблему нестачі обігових коштів. Коли існує суцільна бартеризація виробництва, як декілька років тому, то де взяти гроші для виплати заробітної плати? Тому, щоб не накопичувати борги по ній, для часткового їх погашення ми пропонували своїм працівникам продовольчі товари. Сьогодні маємо ціле господарство – 1500 гектарі землі. Хоч ми й будівельники, але, як початкуючі аграрії, у минулому році посіяли цукровий буряк і отримали 500 центнерів коренів з гектара. Тепер думаємо про переробку виробленої продукції, бо 1 гривня у ціні продукції після переробки повинна давати 5-6 гривень у кінцевому продукті.

Незважаючи на те, що зарплата у наших працівників порівняно невисока, ми її виплачуємо вчасно і за останнє десятиліття жодного разу навіть на день її не затримували, хоч як складно нам не було.

–  Чи вдалося вам вирватися з тенет бартеру, у яких більшість підприємств перебувала ще п’ять-сім років тому?

–  На жаль, цей процес триває й нині, але ми бачимо, що це – шлях у нікуди. Тому намагаємося від нього відійти, хоч це і не вдається в повній мірі. Загалом ми оптимістично дивимося в майбутнє, і сподіваємося, що настане час, коли люди почнуть більше заробляти, а значить, будівництво буде на підйомі і наша продукція матиме стабільний попит.

–  Наскільки мені відомо, ваша організацій досить успішно займається житловим будівництвом?

–     Так. Розуміючи, що виробництво силікатної і керамічної цегли та іншої продукції нашого підприємства буде різко зменшуватись, в 1995 році ми започаткували абсолютно нову для себе справу – житлове будівництво. На базі колишнього «Житлобуду-2» комбінату «Черкасиміськбуд» створили будівельний підрозділ ВАТ «Черкасибудмітеріали» – «Житлобуд-2». Вже можна підбити попередні підсумки за неповних сім років роботи у цьому напрямку. За ці:й час нашим підприємством збудовано близько тисячі квартир.

–     Про те, що, де і як ми будували, найкраще скажуть. споруджені нами будинки – творіння рук наших робітників. Перший наш будинок на розі вулиць Горького та Шевченка – оригінальна десятиповерхова будівля на 118 квартир. Другий будинок, зданий у 1997 році, знаходиться по вулиці Калініна, 57; третій – чотирнадцятиповерховий красень по вулиці Героїв Сталінграда, 38, також завершений і зданий в експлуатацію. Тільки цей будинок можна вважати добудовою, бо розпочинало його спорудження ВАТ «Темп», а всі інші будинки  ми зводили з «нуля» – рили котлован, ставили фундамент і здавали «під ключ». Завершено будівництво житлового будинку по пул. Різдвяній, 50, 218-квартирного житлового будинку по вулиці Гоголя, 221. Закінчується спорудження одинадцятиповерхівки на розі вулиць Пушкіна і Шевченка. Працюємо також над одним із довгобудів, який перед ними тривалий час “освоювали” інші організації, але так і не довели справу до кінця (на розі вулиць Б.Вишневецького і Гоголя). Тепер там росте чотирнадцятиповерховий красень, який ми плануємо ввести в експлуатацію до кінця року. Так що нам є до чого докласти рук. Ми розуміємо, що нашу продукцію – силікатну цеглу, силікатну масу, вапняні розчини, тощо економічно вигідніше продавати у готовому вигляді.

–      Ваше підприємство, по суті, забезпечує замкнутий будівельний цикл, починаючи з виробництва будматеріалів і закінчуючи продажем готового житла?

–      Так воно і є насправді. Раніше на будівництві працювало багато субпідрядних організацій, які виконували різні види робіт. Сьогодні ж практично всі роботи ми виконуємо самостійно. Можете оцінити й рівень євроремонту, який ми робимо у квартирах, – я вважаю, що ми нікому не поступаємося якістю цих та інших робіт. Наші кадри багато знають і вміють, мають великий практичний досвід і оптимально використовують його, будуючи сучасне, комфортне житло. Тільки дві операції для нас викопують субпідряду, і то лише через те, що вони пов’язані з наявністю відповідних ліцензій та допусків. Це проведення газових комунікацій і встановлення газового обладнання, а також специфічна робота по встановленню і пуску ліфтів. Решту робіт ми виконуємо власними силами, у тому числі – проведення каналізації, електрифікації і водопостачання, покрівельні роботи, телефонізація, прокладання телевізійних кабелів. А в квартирах – настилання підлоги, поклейка шпалер, встановлення підвісних стель. Робимо все, що замовляє власник квартири. Пропонуємо проект упорядкування житла, він вносить корективи на свій смак по оздобленню та інтер’єру. А все інше- справа часу і грошей.

–     Послугами яких проектних організацій ви користуєтеся?

–     Ми тісно співпрацюємо з проектним Інститутом “Черкасцивільпроект”, маючи в особі його керівників і співробітників висококваліфікованих помічників, колег. Працюємо ми надзвичайно дружно і цілеспрямовано, враховуючи думки і пропозиції один одного. Не забуваємо і про вимоги часу до наших об’єктів – проекти, за якими ми будуємо, неможливо порівняти з тими, за якими житло будувалося ще 10-15 років тому. Сьогодні у нас двокімнатні квартири площею 90 квадратних метрів мають зовсім інше планування. Це ж стосується і кухонь площею від 12 до 25 квадратних метрів і більше, якщо це окреме замовлення. Будуємо і дворівневі квартири, як, скажімо, у будинку по вулиці Гоголя, 221. Взагалі ж у нас можна замовити квартиру будь-яких розмірів.

–     Чи відповідають ваші пропозиції по житлу рівню платоспроможності покупців ?

–     Стосовно квартир підвищеної комфортності з індивідуальним плануванням і великою площею я думав: чи зможе їх хтось купити? І виявився ось який парадокс: найдорожчі квартири були куплені мало не в першу чергу, а відносно недорогі однокімнатні ще якийсь час залишались. Так що на кожний товар є свій покупець, і ми це цінуємо.

–     Я знаю, що у спеціалістів “Черкасцивільпроекту” дуже ретельний підхід до роботи. Зворотній зв’язок між ними і вами постійний?

–     Цього вимагає сама технологія будівництва. Є такий вид робіт, як авторський нагляд за об’єктом з боку проектної організації. В його процесі обов’язково виникають якісь виробничі питання, але всі вони мають своє вирішення і обов’язково нами враховуються. Співпрацею з проектним інститутом “Черкасцивільпроект” ми задоволені.

–     Чи доводилося вам співпрацювати  щодо продажу житла та нежитлових об’єктів з корпорацією “Біржа Нерухомості”?

–     Сподіваємося, що нам вдасться результативно попрацювати разом, тим більше, нам є що запропонувати. Маємо на продаж багато нових квартир, які розраховані на різні смаки та фінансові можливості клієнтів. Співпраця по реалізації житла, переконаний, обіцяє бути цікавою. Від неї виграють і ті, хто хоче підібрати для себе житло у нових будинках, власниками яких ми є. Можемо також запропонувати для торгів нашу ремонтно-будівельну дільницю і колишній цех по виробництву шлакоблоків, що в даний час не працює. Територія площею 2,5 гектара землі, на якій він знаходиться, надзвичайно приваблива для тих, хто хоче розвивати своє виробництво, власний бізнес і має для цього необхідні кошти. Згаданий об’єкт має зручне розташування (поряд із заводом “Хімреактив”), до нього підведені всі необхідні інженерні мережі – вода, каналізація, електрика, газ. Є також під’їзна залізнична колія,

–     На закінчення бесіди хотілося б почути від Вас, які перспективи має ВАТ “Черкасибудматеріали”.

–     – Ми живемо з надією на майбутнє. Головним для себе вважаємо збереження і розвиток нашого технічного, кадрового і соціального потенціалу. Намагаємося нормально працювати на ринку як цілісне підприємство, а не розтягнуте на окремі частини – як тепер прийнято говорити, реструктуризоване. Щоб вижити, треба напружено працювати – кожен день, повсякчас, що ми і робимо. Коли віддаєшся справі сповна, тоді будуть відповідні результати. Будівельна галузь переживає не найкращі часи, але нам здається, що ми цю ситуацію хоч трохи, проте в силах змінити.

Бесіду вів Юрій СЕРГІЄНКО

 

Погода