Сторінками «Кобзаря»

«Реве та стогне Дніпр широкий…»

Як много літ назад,

А ти, мій світе, – одержимий

І йде на брата брат.

«Караюсь, мучуся, але не каюсь…»

Не кожен чує крізь віки.

Свитину справді ізнімають

Твої, Вкраїно, земляки.

“Чигирине, Чигирине, все на світі гине…”

Це сьогодні, це про нас,

Кличе з вічності Шевченко

Грішних, люди, нас.

«Схаменіться, будьте люди…»

Зупиняв нас Чорновіл.

Та брудні потоки крові

Змили його правий гнів.

«Великий льох» — ідеї дві.

Одна лиш «церква-домовина»

Прости нас, грішників, земля,

Прости, єдина Україно.

«І мертвим, і живим…» гряде,

А ми не чуємо, наш батьку,

Як сотні літ в ярмі бредем

Без вольності, добра і статку.

«І небо невмите, і заспані хвилі…»

Давило, як камінь тяжкий,

Краї України, далекі і милі,

І вік твій, прекрасно-важкий.

«Давидові псалми…» — переспіви віку,

То праведні долю кують,

А нам і сьогодні в часи незалежні

Ні діять, ні жить не дають.

«За сонцем хмаронька пливе…»

Не даймо темній ходу!

Це буде Божа благодать

Шевченку в нагороду.

Косминіна Поліна Василівна,

учитель української мови та літератури Драбівецького НВК,

випускниця 1970 року Ковтунівської середньої школи

 

Погода