Районний захід «Хоробрі серця»

18 лютого в Золотоноші відбувся районний патріотичний захід «Хоробрі серця», приурочений пам’яті Небесної сотні. У заході взяли участь учні та вчителі із 17 навчальних закладів району, працівники методичного кабінету та районної бібліотеки. Наш заклад представляли учениця 8 класу Тимошенко Тетяна, педагог-організатор Озірна І.М. та вчитель української мови і літератури Симоненко О.П.  За доброю традицією учасники зібралися в парку біля пам’ятного знака Героям Небесної Сотні, де поклали квіти та запалили свічки.

Читець 1.(Подільський НВК)

Наталя Лавлєнцова

Небесна Сотня –

То в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідна,

Свою дитину.

Пташиним співом,

Шелестом трави.

Блакитним небом,

Злотим колоссям.

Останній раз,

Як мати, пригорни

Чоло високе

В обрамку волосся.

Небесній Сотні

Шана й молитви,

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

(Слайд про небесну сотню)

Ведуча 1. (Софіївський НВК):

Нині люди у різних куточках України і світу згадують героїв Майдану. Початком відліку нової історії України став листопад 2013 року, коли 21 лютого невелика група киян, в основному це були журналісти, в самому серці столиці вийшли на Майдан, відстоюючи свої європейські погляди. Їх порив здавався наївним і безглуздим. «Маленька Європа» біля монументу Незалежності вистояла 9 днів. Вона наповнилась палатками, запалала багаттям, самоорганізувалась. Нове життя в неї вдихнули вільнолюбиві студенти, головні мешканці табору під стелою.

Найкривавішими були 18-20 лютого 2014 року.

Читець 2. (Кропивнянська ЗОШ)

Назар Гузій

Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

 

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

 

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

 

Ведучий 1. (Софіївський НВК)

Революція Гідності – так сьогодні називаємо ми ті криваві події, які назавжди залишаються у серці кожного українця. Масові арешти, катування, каліцтва, залякування протестуючих і, нарешті, смерть 106 героїв Небесної сотні, 1582 постраждалих і 166 зниклих безвісти і це ще не останні цифри – ціна за волю і незалежність України.

Ведуча 2 (Софіївський НВК)

Вічна пам’ять Небесній Сотні!

 

  1. Аксенін Василь
  2. Арутюнян Георгій
  3. Бадера Олександр
  4. Байдовський Сергій
  5. Балюк Олександр
  6. Бачинський Ігор
  7. Бльок (Тур) Іван Іванович
  8. Бойків Володимир
  9. Бондарев Сергій
  10. Бондарчук Сергій
  11. Братушко Олексій
  12. Брезденюк Валерій
  13. Бура Ольга
  14. Вайда Богдан
  15. Варениця Роман
  16. Васильцов Віталій
  17. Вербицький Юрій
  18. Веремій В’ячеслав
  19. Веремій В’ячеслав
  20. Войтович Назар
  21. Ворона В’ячеслав
  22. Гаджа Петро
  23. Голоднюк Устим
  24. Городнюк Іван
  25. Горошишин Максим
  26. Гриневич Едуард
  27. Гурик Роман
  28. Дворянець Антоніна
  29. Дворянець Антоніна
  30. Дзявульський Микола
  31. Дигдалович Андрій
  32. Дідич Сергій
  33. Дмитрів Ігор
  34. Жаловага Анатолій
  35. Жаловага Анатолій
  36. Жановачий Андрій
  37. Жеребний Володимир
  38. Жизневський Михайло
  39. Зайко Яків
  40. Захаров Володимир
  41. Зубенко Владислав
  42. Ільків Богдан.
  43. Калиняк Богдан
  44. Капінос Олександр
  45. Кемський Сергій
  46. Кіпіані Давид
  47. Кіщук Володимир
  48. Корнеєв Анатолій
  49. Корчак Андрій
  50. Костенко Ігор
  51. Костишин Михайло
  52. Котляр Євген
  53. Коцюба Віталій
  54. Креман Іван
  55. Кульчицький Володимир
  56. Лінійчук Олег
  57. Максимов Дмитро
  58. Мельничук Володимир
  59. ММовчан Андрій
  60. Мойсей Василь
  61. Наконечний Іван
  62. Наумов Володимир
  63. Нігоян Сергій
  64. Опанасюк Валерій
  65. Павлюк Володимир
  66. Пагор Дмитро
  67. Пантелєєв Іван
  68. Паньків Микола-Олег
  69. Паращук Юрій
  70. Пасхалін Юрій
  71. Пехенько Ігор
  72. Плеханов Олександр
  73. Полянський Леонід
  74. Прохорський Василь
  75. Прохорчук Віктор
  76. Саєнко Андрій
  77. Семесюк Микола
  78. Сеник Роман
  79. Сердюк Ігор
  80. Сміленко Віктор
  81. Смолинський Віталій
  82. Сольчаник Богдан
  83. Тарасюк Іван
  84. Тарасюк Іван
  85. Ткачук Ігор
  86. Точин Роман
  87. Ушневич Олег
  88. Храпаченко Олександр
  89. Хурція Зураб
  90. Царьок Олександр
  91. Цепун Андрій
  92. Чаплінський Володимир
  93. Черненко Андрій
  94. Чернець Віктор
  95. Чернявський Дмитро
  96. Чміленко Віктор
  97. Шаповал Сергій
  98. Швець Віктор
  99. Шеремет Василь
  100. Шеремета Людмила
  101. Шилінг Йосип
  102. Шимко Максим
  103. Щербанюк Олександр

 

 

Вічна пам’ять загиблим героям! Слава Україні! Героям слава!

Оголошується хвилина мовчання..

Читець 3. (Чапаєвська ЗОШ І-ІІІст.)

Людина Максималюк

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко,хоч Майдан ридав..

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

 

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду — сотник ,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

 

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

 

Читець 4. (Новодмитрівська ЗОШ)

Пливуть гроби по морю, як човни —

По морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

 

Так ніби в жилах замерзає кров,

А потім б’є у скроні голос крові

За тим, хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним Героєм…

 

Ведучий 1. (Софіївський НВК)

Запрошуємо до слова учасницю тих подій, нині Голову ради Майдану, Артеменко Любов Дмитрівну.

 

Читець 5 (Драбівецький НВК)

Галина Гайвась

Небесна сотня, Ангели святі

Вас саме так ми маєм називати

Вмивається країна вся слізьми

Вам ж в небесах дозволено літати

Чому ж Вас мало, так тоді було

І так далеко було плече брата

І кулі ті що цілили в чоло

Від снайпера, що був за ката

Що думав він коли Вас убивав

Куди ж поділася його душа проклята ???

Чому ж не бачив він братів своїх

Ввижалася йому лише оплата…

Прокляті долари чи то рублі,

Але ж це цінності всі другорядні

Убита сотня ангелів святих,

І в цьому горі всі ми безпорадні…

 

Читець 6 (Скориківська ЗОШ)

Ти бачив як Ангели в Небо летіли?

Так-так, саме в Небо, а не навпаки…

Від пострілів влади отак відлітали

До Бога назавжди вкраїнські сини.

 

Їх кров залишилась не там на Майдані,

А на руках всіх провладних катів,

А сльози батьків потечуть ніби ріки

На всі покоління до «сьомих колін».

 

Сьогодні не в силі і сильні змовчати

Бо кожного серце від болю кричить

Коли на Майдані відспівують СОТНЮ

Що в вічність у славі до Бога летить.

Ведуча 2. (Софіївський НВК)

До слова запрошуються вчителів Подільського НВК, Софіївського НВК, Деньгівського НВК, Чапаєвської ЗОШ, Кропивнянської ЗОШ, Новодмитрівської ЗОШ, Драбівського НВК, Скориківської ЗОШ з промовою. (Майдан в моїй душі) Промова до 3 хвилин.

Читець 7 (Деньгівський НВК, Хвиль Анастасія)

Торкає серце мамина тривога.

Ведучий 1. До слова запрошується вихованці зразкових літературних студій «Вікторія» (Пальмірська ЗОШ) та «Пролісок» (Гельмязівська ЗОШ).

Читець 8. (Коробівський НВК)

Олександр Олеяр

 

Майдан – і Ти повинен бути там,

До святості і доля доторкнутись!

Багаття, що горять і вдень, і в ніч,

То є серця братів і сестер наших

Бадьорість наша і завзятий клич.

Співаємо, за руки міцно взявшись…

Наш праведний, славетний Гімн,

Що красить гідність рідної держави

І несе Майдану добру славу на увесь світ…

 

Ведучий 2.(Софіївський НВК)

23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався ти, що у буремні 90-ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами про війну знали лише з літератури, кінофільмів та розповідей очевидців.

Сьогодні майже кожна родина так чи інакше зіткнулася з реаліями війни, а вислів «Слава Україні – Героям слава» бентежить дущу кожного. Він про небайдужих українців, героїв майдану та хлопців, що зі зброєю в руках захищають східний кордон України, лікарів які повертають поранених з того світу, волонтерів на плечах яких тримається наша армія. Це віддання шани найкращим, котрі у найважчий для нашої країни час не злякатися, а стати на захист своєї Батьківщини.

 

Читець 9.

Оксана Максимишин-Корабель

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач,так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Читець 10. (Вознесенська ЗОШ)

Ольга Бойко

Рідна ненько, Україно,

Що ж то коїться, скажи?

Що за лютий ворог нині

Хазяйнує на землі?

 

Там, на Сході, люди гинуть

І старі і молоді,

Дітлахи малі поволі

Виживають у війні.

 

Там зруйновані будинки,

Людські душі у пітьмі.

Там щодня літають «гради»

Зранку, вдень і уночі.

 

Луганчани й донеччани —

Наш український народ

Не дамо тебе ми скривдить

Двоголовому орлу.

 

Скільки наші українці

Паничам годили скрізь,

Піднялась з колін матуся

Самостійно стала жить.

 

І в залежність до Росії

Україна не піде,

Бо народ в країні вільний

Він свободу береже!

 

І наступить та хвилина —

Ми відстоїмо Донбас!

І заквітне Україна

Зачаровуючи нас!

 

 

Читець 10 (Б.Слобідський НВК, Анастасія Кутьяр)

А їй було всього лиш 23

А ви зламали їй тендітні крила

Ти цю війну із карти пам’яті зітри

Доки вона нас всіх не захопила

А ми пов’яжемо на руки рушники

І прапор український замість шалі

У нашім серці Україна навіки.

Та лиш по ній засіяні печалі.

Ми одягнемо джинси й вишиванку.

В балончиках в нас фарба синьо-жовта,

Ми розмаюємо дерева в кожнім парку,

І кожен стовп, і кожнії ворота.

І підемо ми за нашу Україну,

І будем йти. І доки серце б’ється,

Ми не дамо перетворитись їй в руїну

Бо навіки вона в нашім серці.

Ведуча 2.(Софіївський НВК)

Від самого слова війна віє смерею, холодом стражданням, розрухую та горем. Через 70 років українську землю знову топче ворожий чобіт. На захист країни піднялися кращі з кращих, мужні, витривалі чоловіки і ще зовсім юні хлопці, які переконані «Якщо не я – то хто?».

Свій священний обов’язок захисту Вітчизни виконують наші земляки6 жителі села Подільське Влад Груша, Микола Полішко, Віталій Сіренко. На передовій зорів чани Сергій Федоренко 1991р.н. та Сергій Хоменко, воюють в Донецькій області. Серед героїв, які перебувають в зоні АТО два брати з Гладківщини Віта та Володя Гетьмани, які зовсім недавно закінчили школу, Вітя у 2009 році, володя у 2012 році. 20-ти річний Владислав Сидоренко із Синьооківки, що служить у 95-й житомирській бригаді. Ігор ДахноЮ житель с.Піщане, попри юний вік, у складі Держприкордонної служби України сміливо боронить східні рубежі нашої держави від агресора.

Володимир Вальчук із Коробівки з перших днів революції був на Майдані і донині боронить кордони неньки України. Під час Майдану Володя служив у патрульно-постовій службі. Потім потрапив у гарячі точки східних регіонів.

Ведучий 1. (Софіївський НВК)

Двадцятирічний Андрій Сухомудренко був футболістом у команді села Зорівка, а зараз став учасником АТО. Він дуже рідко приїжджає додому. Коли йому дають відпустку, старається весь час побути з рідними, друзями, грає у футбол за рідну борівську команду. Зараз воює на Луганщині.

33 річний молодий чоловік із Скориківки – Петро Петрович Галат брав активну участь в АТО. Він мобілізований до лав української Армії, побував у Донецькій і Луганській областях, вивчав їхні міста і села, а найкраще околиці і лісосмуги, бо довелося побувати в гарячих точках, воювати в кривавих боях, шукати прихистку для себе і товаришів.

Вячеслав Гага у свої 22 роки добре знає ціну людському життю. Він учасник боїв у Словянську, воїн АТО, досвідчений десантник. Бачив смерть, рятував життя. Виконував складні військові завдання.

Максим Моргуненко із Кропивни закінчив школу, потім профтехучилище, служив у Житомирській аеромобільній десантній бригаді. У червні Максим вже брав участь у бойових діях в Артемівську, потім у Миколаєві.

Ведучий 2. (Софіївський НВК)

Микола Миколайович Коваленко із Дмитрівки незважаючи на юний вік вже добре знається на премудростях військової справи. Зараз він перебуває у 5 км від Луганська. У Дмитрівці виростили й виховали ще одного хлопця, непроста доля якого кинула на війну. Це Вадим Ліщенко, який служив у місті Біла-Церква. До кінця служби залишилось 1,5 місяці, коли Вадима і його товаришів відправили в зону АТО у Луганську область.

Олександр Кива з села Плешкані здійснює регулярні рейси в Донецьку та Луганську області, доставляючи пальне та боєприпаси.

Станіслав гариш з Домантова потрапив в зону АТО під Луганськ. Захищаючи східні рубежі нашої країни Станіслав отримав звання лейтенанта, став командиром взводу.

Ведучий 1 (Софіївський НВК)

Сергій Віталійович Крайній – молодий, красивий золотоніський хлопець. Проте його звичайне життя – школа, ліцей, армія, робота, кохання – зруйнувала війна, яка раптово увірвалась на нашу землю. Спочатку Сергій потрапив у навчальний підрозділ на Яворівський полігон Львівської області, пізніше його взвод перекинули в Донецьку область. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами гімну, це стало станом душі. І хочеться сказати цим героям «Поверніться живими».

КЛІП «Поверніться живими».

Ведучий 1

В результаті бойових дій в Україні загинули 4356 людей (і це лише офіційні дані про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити). Кількість поранених вояків в зоні АТО щодень зростає. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії відділи життя за кожного з нас!

Ведучий 2. (показ фото)

Не обійшла біда і Золотоніщину. 14 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу міста Маріуполь загтнув 31 – річний житель Львівка Золотоніського району Сергій Єпіфанов. В липні, в останні години перемир’я між Україною та сепаратистами на Луганщині загинув 36-річний житель міста Золотоноша, уродженець села Хрущівка Валентин Чурута, який служив у батальйоні «Айдар».

7 жовтня Золотоніщина прощалася зі справжнім патріотом, воїном і зразковим сином рідної Батьківщини у с.Піщане – 23-річним бійцем спеціального батальйону патрульної служби міліції Русланом Шереметом.

У Миколаєві відбулась церемонія прощання з майором 79 місцевої аеромобільної бригади Євгеном Півнем, 1972 року народження, уродженцем міста Золотоноша, який загинув при обороні Донецького аеропорту від терористів. Він ціною власного життя забезпечив відхід своїх бойових товаришів з небезпечної зони.

36-річний Максим Харченко загинув під Іловайськом ще наприкінці серпня під час обстрілу так званого гуманітарного коридору для українських військових. Проте лище через три місяці тіло Максима нарешті ідентифікували: його впізнали по пластині у нозі. Хлопець був професійним снайпером, учасником багатьох миротворчих операцій на різних континентах світу.

Ведуча 1.

Вшануймо пам’ять загиблих за свободу і незалежність України. (Звучить уривок пісні «Пливе кача…»)

Ведуча 2.

Сьогодні не можливо не згадати людей, які не беруть безпосередню участь у бойових діях, але саме завдяки їм – волонтерам, армія забезпечена бронежилетами і касками, приладами нічного бачення, одягом і їжею та всім найнеобхіднішим. Завдяки волонтерам бійці відчувають себе не покинутими на передовій, а розуміють, що за ними вся країна.

Ведучий 1. До слова запрошуються вчителі Вознесенської ЗОШ, Б.Слобідського НВК, Богуславецького НВК, Крупського НВК, Антипівського НВК, Ковтунівського НВК, Синьооківського НВК.

Ведучий 2.

Нашу Батьківщину – Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише «безіменні могили»

Читець 12.

Не розчаровуйсь в Україні,

А зрозумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині,

У себе спершу запитай Не розчаровуйсь в Україні!

Вона свята, а грішні ми.

В її недолі тільки винні

Її ж бо доньки і сини.

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

 

Не розчаровуйсь в Україні!

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини     |

В садах достатку і добра!

 

 

 

Читець 13. (Антипівський НВК) Промовляючи слова тримає свічку.

Лідія Бульчак

ЗА УКРАЇНУ

 

Богородице Діво Свята,

Не дай Україні страждати,

Дай сили розуму і мудрості

Ту війну страшну подолати.

Щоденно наші кров проливають

На полі бою за державу свою,

Пресвятая Діво Маріє,

Молю: захисти державу мою.

Отче Небесний, просимо й Тебе:

Відведи від України ворога геть,

Нехай бандити в Росії ганяють,

А в нашому краю хай не стріляють…

В молитвах щоденних просимо: допоможи

Нашу Україну милу, рідну спасти.

 

Читець 14 (Ковтунівський НВК) Промовляючи слова тримає свічку.

Ярослав Дзісяк

МОЛИТВА

 

Загиблих душі, Господи, прийми,

і збережи захисників землі своєї.

З мечем лукавого прийшли не ми,

і чорнота чоло жіноче знову вкриє.

 

Загиблих душі, ангели, візьміть,

і дайте силу перемоги нашій зброї.

Ми на своїй землі вже стільки літ,

а це… криваво Україну й долі кроїть.

 

А ми молімося за мир, проте

й за влучність потрапляння наших стрілен,

просвітлення, що темрява краде,

бо правда: сталь і дух — то зброя нероздільна!

 

Читець 15. (Синьооківський НВК) Промовляючи слова тримає свічку.

Анеля Дубова

Я донька Вкраїни і я тим горджуся.

За неї щоденно я Богу молюся:

— О, Боже єдиний, о, Боже всесильний!

Пошли Україні, могутній і вільній,

Доброго ладу в сім’ї і країні,

Щоб завжди були ми могутні і вільні.

Щоб ниви зерном завжди колосились,

Калинові віти у вікна просились.

Щоб смути в родинах не було ніколи,

Щоб діти щасливі ходили до школи.

Щоб нові міста у нас будувались,

Щоби реактори більш не зривались.

Щоб більш не було ні війн, ні майданів,

Щоб на руках не носили кайданів.

 

Щоб наші сини не воювали,

Щоби їх не вбивали.

Щоб матері горя ніколи не знали,

Щоби вони слізьми не вмивались.

Щоб чорні хустки не давили їм плечі.

Молитву до Бога складаю щовечір.

Погода