Герой-артилерист Яків Андрущенко

 

Нинішній рік оголошений роком ветеранів Великої Вітчизняної війни, тому й згадуємо нині наших Героїв-земляків. Серед них і Герой Радянського Союзу артилерист Яків Трохимович Андрущенко. У цьому році йому б сповнилося 90 славних літ.



Народився він 20 вересня 1920 року у невеличкій придніпровській Матвіївці. У рідному селі закінчив початкову школу, а у 1936-му – Шабельниківську семирічку. Під час канікул, як і всі селянські хлопці, допомагав рідним у колгоспі – возив на поле воду. А як підріс, то й косив лобогрійкою. Старанний був і працьовитий, бо удався в батька. Успішно склав екзамени при вступі у Золотоніський сільськогосподарський технікум. І у 1940-му році, після його закінчення, одержав свідоцтво про присвоєння звання агронома. Працювати б йому та працювати на широких колгоспних ланах, та у світі вже вирувало полум’я світової війни.

Яків Андрущенко став курсантом Краснодарського стрілково-мінометного училища. Не минуло й року, як почалася Велика Вітчизняна війна. Юнак пройшов прискорений курс навчання і очолив мінометний взвод у військах Приволжського військового округу. А після розгрому німців під Москвою у березні 1942 року, лейтенант Андрущенко вже командував мінометною батареєю у військах Північно-Західного фронту. У районі Дем’янська, де наші війська оточили 16-ту німецьку армію, йшли тяжкі бої. Батарея Андрущенка підтримувала піхоту, яка обороняла важливу висоту біля села Козлове. Гітлерівці кілька разів намагалися взяти її штурмом, але влучний мінометний вогонь розсіював ворожу піхоту і вона відкочувалася назад. У цих боях Яків одержав перше тяжке поранення, а за бойовий подвиг був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Кілька місяців лікувався у госпіталі і перебував у резерві, навчаючись на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації командних кадрів.

Згодом старший лейтенант Андрущенко, командир батареї 57-го артилерійського полку, 49-ї армії, брав участь у наступальних боях Західного фронту. Не зважаючи на друге поранення, ступив на землі братньої Білорусі і закріпився на берегах болотистої Проні.

Тільки влітку 1944 року тут продовжився наступ наших військ. Яків Трохимович був уже у званні капітана і командував 2-м дивізіоном 57-го полку. Вранці 23-го червня могутній шквал артилерійського і авіаційного вогню раптово звалився на оборону противника. Наша піхота швидко переправилась через Ресту і Басю і наблизилась до Дніпра. Дивізіон Андрущенка прицільним вогнем прикривав переправу, знищував кулеметні гнізда ворога, придушував вогонь батареї противника. За вміле керівництво боєм і забезпечення переправи через Дніпро Андрущенка нагородили орденом Олександра Невського.

У Могильові нашими військами було оточене велике угрупування ворога. 28 червня 1944 року капітан Андрущенко одержав наказ: будь-якою ціною затримати і не допустити проходу по шосе Могильов-Мінськ німців, які вирвались з оточення і прямували колонами на Захід. Здійснивши обхідний марш, дивізіон зайняв вогневі позиції по обидва боки дороги. Розпочався жорстокий бій з переважаючими силами ворога. Гармати Андрущенка прямою наводкою знищували піхоту і бронетехніку противника. І він не пройшов до Мінська. Від цього бою у Якова зосталася пам’ять: ворожа куля прошила йому ліву щоку і залишила свій слід. А Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 серпня 1944 року командиру дивізіону 57-го артилерійського полку 9 5-ї стрілецької дивізії 49-ї армії 2-го Білоруського фронту капітану Якову Трохимовичу Андрущенку було присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна. На той час йому ще не сповнилося й 24-х років.

Відважний артилерист пройшов з боями від берегів Волги до фашистського лігва у Берліні. Після війни служив у складі окупаційних військ у Німеччині. Майже тридцять років віддав службі у лавах Радянської Армії. Полковник Андрущенко був нагороджений ще багатьма орденами і медалями. Так молодий агроном став кадровим військовим.

У Золотоніському краєзнавчому музеї ім. Михайла Пономаренка серед документів героя є фото, на якому підполковник Андрущенко у 1967-му році спостерігає за навчаннями на полігоні Одеського військового округу. Після служби в армії він ще понад 30 років працював у народному господарстві і перебував на заслуженому відпочинку, проживаючи у Черкасах. Помер Яків Трохимович Андрущенко у 2005-му році.

У Дмитрівській школі та в сільському музеї зберігаються деякі матеріали і документи про великого земляка. Нещодавно у школі проходила учнівська творча естафета « Шляхами подвигів Героїв», адже у цьому селі їх проживало двоє, а ще й – три Герої Соціалістичної Праці. Слава про таких людей житиме у віках!

Володимир ОРДА,

ветеран війни і праці.

«Вісник Золотоніщини», 23.04.2010 р.

 

Погода