Учитель наїздом

В. ГАВРИШКЕВИЧ,

«Черкаський край»,24 березня 1993 року

Серед навчального року Ковтунівську середню школу охопив неабиякий переполох: 12 вчителів подали заяви на розрахунок, а це більша частина вчительського колективу. І опинилася школа перед загрозою зриву занять.

До цього призвело не що інше, як збіг деяких обставин. Страва в тому, що ці вчителі за півтора десятка кілометрів наїжджали з Золотоноші читати уроки. З відомих причин довелося зіткнутися з проблемою: як добратись на уроки і назад додому, оскільки з великими перебоями почали курсувати автобуси, та й ціна квитів добряче кусала кишеню А тут випала можливість мати робоче місце в райцентрі: Золотоноша стала містом обласного підпорядкування і утворились міські служби, серед яких і міськвно, куди й причалила в повному складі команда наїжджих у Ковтуни вчителів.

Тепер вони навчають вчителів міста, як треба вчити дітей, а дітвору в Ковтунах тепер нікому вчити. Якщо раніше директор школи І. В. Малий виглядав, чи приїдуть вчителі, то тепер має більший клопіт. З авралу сяк-так вийшли, розподіливши години між своїми предметниками, дехто із міських ще, погодився до кінця навчального року читати свої предмети.

Це, так би мовити, суто технічний бік події, не говорячи вже про педагогічний. А саме про віддачу вчителя наїздом, коли він прибуває в школу відчитати години, після чого у нього в голові не учень з його позашкільними проблемами, а задача як та чим добратися назад додому.

Про досвід району в підготовці своїх педагогічних кадрів відомо за його межами. Але ж усяка медаль має дві сторони. Так і тут. Скажімо, вступ до педагогічних вузів йде за рахунок абітурієнтів з райцентру, які по закінченні не знаходять робочого місця дома, а в сільську школу йти не бажають. Якщо й ідуть, то тільки на роботу наїздом.

Ця проблема постала не тільки в Ковтунах – просто тут ситуація зіграла в недобрий жарт, – а й по інших близьких і не зовсім до райцентру сіл. І не тільки цього, а й інших райцентрів.

– Вихід бачимо в тому, щоб готувати своїх вчителів, – ділиться планами директор школи Іван Володимирович Малий. – Більше десяти наших випускників навчаються в педінститутах, і маємо надію, що вони повернуться в село вчителювати і жити. Як не підходь до цього питання, а сільська школа має мати своїх вчителів. Тільки в цьому разі можна говорити про ефективність навчання й виховання дітей.

 

 

 

Погода