Тестовий контроль: за і проти

 

Лабораторія природничо-математичних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників провела інтернет-семінар «Сучасні форми контролю знань з предметів природничо-математичного циклу». У ході семінару  розглянуто види та форми контролю знань та

вмінь учнів, їх використання у навчальному процесі. З матеріалами семінару можна ознайомитись на сайті інституту (http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1785/15/)

 

Адміністратором  сайту, який є вчителем математики, було направлено статтю, в якій вміщено власні роздуми  щодо проблем, які виникають при організації тестового контролю з предметів природничо-математичного циклу. Нижче наведено її зміст.

Тестовий контроль: за і проти

«Тестування загрожує стати звичним явищем

у нашому шкільному житті»

(С.С.Моложавий, 1930 р.)

 

Зміна змісту, форм та методів навчання, упровадження нової системи організації навчального процесу істотно змінюють підходи до контролю результатів навчальної діяльності як учнів, так і роботи вчителів. Під контролем слід вважати виявлення, встановлення та оцінку знань учнів, тобто визначення об’єму, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу,виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів і всього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, встановлення ефективності методів, форм та способів їх навчання.

Особливістю предметів природничо-математичного циклу є спрямованість змісту навчального матеріалу на використання знань, умінь і навичок у житті. Тому вивчення учнями зазначених предметів у кінцевому результаті має не тільки дати суму знань, а й сформувати достатній рівень компетенції. Як наслідок складовими навчальних досягнень учнів є не лише володіння навчальним матеріалом та здатність його відтворювати, а й уміння та навички знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та застосовувати в стандартних і нестандартних ситуаціях у межах вимог навчальної програми до результатів навчання.

Відтак контролю підлягає:

1)      рівень володіння теоретичними знаннями;

2)      рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв’язування завдань різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних);

3)      рівень володіння практичними уміннями та навичками, що їх можна виявити під час виконання лабораторних і практичних робіт;

4)      зміст і якість творчих робіт учнів (рефератів, творчих експериментальних робіт, виготовлення приладів тощо).

Зрозуміло, що сучасний підхід до освіти потребує пошуку більш ефективних засобів контролю. Природно, що пошук іде в напрямку забезпечення оптимальної організації та моніторингу якості навчального процесу. Реалізація цих вимог на практиці може бути досягнута на сучасному етапі лише при застосуванні методів, які не передбачають значних витрат навчального часу на виконання завдань учнями та часу вчителя на їх перевірку. На думку багатьох теоретиків і практиків найбільш відповідає цим вимогам проведення контролю у формі спеціальних тестів.

Слід зазначити, що тест як інструмент вимірювання використовується в більшості країн світу і там накопичено великий досвід використання тестів в різних сферах людської діяльності, включаючи і освіту. Із запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання тестування та рейтинги стали чи не основними засобами педагогічного контролю і оцінювання. На думку багатьох організаторів освіти саме така форма контролю може покращити якість навчання, удосконалити навчальну, методичну, виховну та управлінську діяльність.

Проте як показує аналіз підходів щодо оцінювання успішності учнів в умовах впровадження тестового контролю знань є одним з найбільш дискусійних. До тестів ставляться по-різному: частина науковців і практиків сприймають їх як дійовий засіб контролю за навчальними досягненнями школярів, пропагують як засіб боротьби з корупцією, інша частина називає такий підхід деструктивною технологією масового впливу на інтелектуальний та духовний розвиток наших учнів, яка нав’язана нашому суспільству ззовні.

Серед противників тестів відомий педагог-гуманіст Ш. Амонашвілі, який гостро виступає проти тестування в сучасному вигляді: «Що є тести – сума системних знань? Ні, тести не є такі знання, вони й не допомагають дитині систематизувати в собі знання. Тести – це штучно й протиприродно утворений сумбур так званої інформації…»  [1, 20.]. Слід сказати, що Ш. Амонашвілі небезпідставно вважає, що тести негативно впливають на свідомість і підсвідомість молоді, оскільки відоме занепокоєння провідних діячів США наслідками захоплення тестуванням у їхній країні.

Чимало риторичних запитань подає І.П.Підласий, доктор педагогічних наук, міжнародний експерт з питань освіти: «Чого ми хочемо від тесту? Що він має перевірити? Запам’ятовування фактичного матеріалу чи його розуміння? Здатність мислити чи відтворювати формулювання підручників? Переконалися, що тести в їхньому нинішньому оформленні перевіряють переважно запам’ятовування текстів підручників. Тест перевіряє знання фактичного матеріалу та вимагає однозначної відповіді. А знання матеріалу підручника – це саме те, що нам треба? Фактаж – це наша мета?» [2,3]

Проте як би там не було, за останні роки тести набули широкого використання як одна із основних форм перевірки засвоєння навчального матеріалу. І хоч науковці вважають, що однією з найбільш важливих переваг тестового контролю вважається висока ступінь об’єктивності виставлення оцінок, так як надається можливість точного підрахунку правильних і неправильних відповідей, широке розповсюдження тести набули із-за можливості в обмеженому часі провести вивчення рівня знань. Як правило вчителі використовують посібники (різноманітні робочі зошити з друкованою основою). На жаль, більшість з них не мають експертної оцінки фахівців і тестові завдання часто охоплюють далеко не основні питання навчальної програми. Саме по цій причині говорити про об’єктивність оцінки знань учнів чи про результативність роботи вчителя не завжди можна.

Ідеальним вбачається самостійне створення тестів вчителем, що є мало реальним, оскільки для складання треба мати відповідну підготовку і час. Аналіз створених тестів часто показує, що їх авторам не вдається подолати труднощі формулювання варіантів відповідей на питання при їхньому складанні. Якщо відповіді підібрані вчителем без достатнього логічного обґрунтування, то більшість учнів дуже легко вибирають необхідну відповідь, виходячи не з наявних у них знань, а тільки лише з життєвого досвіду. Слід зазначити, що некоректна підготовка тестів чи організація тестування стає дуже небезпечним інструментом, що дозволяє тиражувати виключно репродуктивні знання. Тестові завдання і технології тестування повинні проходити кваліфіковану перевірку. [4,117]

Залишається розраховувати на комп’ютерне тестування за апробованими тестами, яке поки що не набуло широкого вжитку. Практика показує, що використання нових інформаційних технологій в навчальному процесі, надає значні можливості в організації незалежного контролю знань, аналізу і коригування результатів діяльності учня та вчителя. Створення баз тестів, які пройшли експертну оцінку і які можна було б проходити неодноразово та мати при цьому порівняльні характеристики з іншими учасниками тестувань, може істотно змінити підходи учня і вчителя до організації навчальної діяльності.

Основним недоліком тестового контролю з предметів природничо-математичного циклу є те, що тестові завдання дають можливість перевірити обмежену область знань і умінь учнів, залишаючи осторонь діяльність по відтворенню конкретних ситуацій, що відповідають науковим фактам. За результатами виконання тестів учитель не може перевірити уміння учнів вирішувати комбіновані задачі, здібності грамотно і логічно висловлювати свої думки мовою науки. Не завжди у тестах, які пропонують альтернативні варіанти відповідей, можна з’ясувати, як було знайдено правильний варіант. У ході тестування істотну роль відіграє рівень математичної культури учня. Автору статті доводилось неодноразово спостерігати, коли учні втрачали бали під час оцінювання з предметів природничого циклу через помилки в обчисленнях. Саме через недбалість в обчисленнях хоча б в однім місці для учня задача зараховувалась цілком нерозв’язаною. Часто через незнання окремих формул чи властивостей, невміння вибрати з них найбільш важливі, що призводять до раціонального розв’язку, учень змушений вдаватись до менш раціональних шляхів розв’язування задачі, що ускладнює розрахунок і часто збільшує можливість одержання помилкової відповіді. Крім цього, на розв’язок задачі витрачається багато часу.

У цьому зв’язку багато науковців пропонують після проведення тестового контролю перевіряти, наскільки правильно учні можуть усно обґрунтувати відповіді, що вони дали в тестових завданнях.

Питання контролю знань – надзвичайно серйозна педагогічна проблема. А виставлена оцінка в ході контролю – результат роботи не лише учня. У ній відображається характер і стиль роботи самого вчителя. Досить нерідко доводиться спостерігати, коли виставлені низькі бали в одного значно вищі за високі в іншого, що особливо стає помітним, коли аналізуємо результати незалежного оцінювання. Очевидно в державних критеріях оцінки знань досить нечітко визначено рівень вимог до знань, навичок і вмінь. Втім в умовах різнопрофільності закладів, коли учні навчаються за різними рівнями, це очевидно не є істотним. Чітке виявлення рівня наявних знань в учня доцільно вимагати при конкурсних відборах, а в школі будь-яка навчальна праця має потребу в заохоченні та в моральному стимулюванні. Оцінка тільки як засіб контролю знань і регуляції поведінки учнів вичерпала себе. Великий гуманіст В. О. Сухомлинський основне призначення педагогічної оцінки бачив у підвищенні людської гідності дитини: «Педагогічна оцінка повинна спонукати дитину бути краще, вона повинна допомогти дитині бачити її кращі якості» [5].

Педагогічна оцінка повинна містити у собі превалювання позитивного оцінювання над негативним та індивідуальну спрямованість оцінки на конкретну ситуацію. Ці підходи можна прослідкувати в педагогів-новаторів, які забезпечували учням можливість вчитися переможно.

Для навчально-виховного процесу важливим є не стільки результати діяльності, скільки сам процес діяльності, який при тестуванні залишається поза увагою. Правильний результат отриманий хибним або ж шаблонним шляхом не має такої цінності, як неправильний результат творчого пошуку. Тому правий І.П.Підласий, який застерігає: «Тестування має зворотний вилив на використання освітніх технологій. Для того, щоб дитина могла успішно пройти тестову процедуру з набором конкретних завдань і вимог до їхнього виконання, її треба навчати за спеціальними методиками. Останні мають бути такими, щоб максимально сприяти розвитку тих умінь і навичок, що знадобляться дитині для успішного виконання тесту. Збагнули, колеги? Не навчити (у нашому розумінні), не розвинути інтелектуальні сили та здібності, а прагматично забезпечити успішність виконання тесту». [2,5]

З тривогою доводиться константувати, що широке застосування тестових завдань, впровадження незалежного тестування як форми підсумкового контролю привели до надання переваги письмовому та комп’ютерному способам перевірки, специфіка яких впливає на навчально-виховний процес. У ході внутрішкільного контролю доводиться спостерігати, що з уроку почало зникати усне опитування, а в учнів не розвиваються здібності пояснювати та обґрунтовувати. У зв’язку із особливостями тестового контролю на уроках все менше починає з’являтись завдань на доведення та побудову. Нерідко учні можуть аналізувати діаграми чи графіки, але самостійно не можуть їх побудувати. Вчителі часто спрощують навчальну програму, оскільки добре обізнані, що тести не можуть містити завдань певних типів.

Сьогодні вже зрозуміло, що абсолютизація тестів як навчального прийому і як інструменту оцінювання учнівських досягнень завдає серйозної шкоди розвитку учнів. На перший план нині висувається проблема оптимального використання тестових завдань у навчальній діяльності. Тому використання тестів у процесі навчання повинно розглядатись як одне із раціональних доповнень до методів перевірки знань, умінь та навичок учнів.

 

Література

1. Амонашвили Ш. А. Истина школы. – К.: СПД Богданова А. М., 2006. – 20 с.

2. Підласий І.П. Продуктивний урок. – //Управління школою, №25, 2010. ст.3

3. Педологический анализ педагогического процесса в школе./ Под ред. С.С.Моложавого. – М.,1930.  – 230 с.

4. «Удосконалення змісту й технологій оцінювання якості підготовки майбутніх фахівців відповідно до вимог європейської асоціації якості освіти» //Матеріали регіонального науково-практичного семінару 27 – 28 листопада 2007 р. ст.117

5. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину. – К., 2009 с. 520.

 

Погода