Малий І.В., Співдружність школи і сім’ї у вихованні підростаючого покоління
//Педагогічний вісник. – 2007. -№1. с.47-48.

Декілька разів протягом своєї вже понад чверть вікової педагогічної діяльності пощастило бувати і мені в Сахнівці. Завжди залишався враженим величчю зробленого в звичайному селі колективом школи, яку очолював Олександр Антонович Захаренко. Величні будівлі та дбайливо доглянута територія – все це свідчило про те, які люди створили це диво. Особливо

вражало все це на фоні занепаду в умовах безгрошів’я багатьох сільських шкіл. Після побаченого хотілося зробите щось подібне і в себе. Проте реальність не давала втілитися багатьом думкам. Та і думки у більшості з нас були (і залишаються вже котрий рік!) більш, ніж прозаїчні: як би вижити?

Слід визнати, що роки, протягом яких створювалось сахнівське чудо,  мали багато прекрасних можливостей для духовного росту людини. У сьогоднішніх умовах, на жаль, не можна поки що й мріяти про можливість створення такої матеріальної бази як у Сахнівці, а, отже, ускладненим є бажання створити таке виховне середовище, яке об’єднало б всіх жителів села, щоб реалізувати лозунг “Поспішайте робити добро людям. Ні запізніться!”.

У того, хто відвідав Сахнівську школу, крім захоплення побаченим, неодмінно виникають роздуми: Чому не всі школи такі? Чи можливі повторити це? Останнім часом до них додається щі й запитання: Чи потрібні такі заклади? Пошук відповідей на ці та інші запитання дали мені змог ще раз оцінити зроблене в Сахнівці та визначити напрямки запозичення досвіду роботи колектив школи, яка відома не тільки в області, а й далеко зі межами України.

Аналіз здобутків в Сахнівці (і це підтверджується досвідом роботи багатьох) засвідчує, що значні результати у питаннях навчально-виховного процесу дають лише великі ідеї та великі колективні справи.

Саме це було покладено в основу роботи О.А.Захаренка, саме це дозволило йому об’єднати навколо школи учнів, вчителів, батьків, жителів всього села. Очевидним є висновок: кожна школа повинна дбати про те, як перетворитись в соціально-культурний центр, який би усестороннє опікувався

проблемами не лише дитини, а й кожного жителя свого мікрорайону.

Минулого року відмітила 50-річчя першого випуску Ковтунівська загальноосвітня школа. До знаменної події в своїй історії ми розпочали збір даних про всіх випускників школи. Взявши за основу ідею Захаренка, підготували свою “Енциклопедію шкільного роду”. Вибравши напрямок роботи за програмою “Співдружність школи, сім’ї та громадськості – в ім’я дитини”, нами проведено ряд родинних заходів. Цінною виявилась реалізація ідеї створення кожним учнем свого родоводу. По особливому віднеслися діти і, що дуже важливо, батьки до поставленого завдання відтворити історію родини, в якій вони проживають. На початку ми побачили дійсно серйозні проблеми, бо, як не раз говорив О.А.Захаренко, “не знаємо, не відаємо ми, хто наші предки” [1, 23]. Але розпочата робота дала хороші результати, надихнула учнів на пошуки і творчість. Тепер кожна дитина знає своїх предків до 4-6 коліна. Використовуючи комп’ютерну техніку зуміли провести акцію “Збережемо фотографії минулого”. Учні підготовили ряд цікавих презентацій своїх родин. Переконаний, що завдяки вивченню історії своїх родин, ми змогли зміцнити стосунки багатьох сімей, прищепити любов до духовних традицій, звичаїв свого роду. Під час проведення святкувань ми побачили великий інтерес в односельчан і переконані, що створення “Енциклопедії шкільного роду” повинно стати надбанням кожної школи, а “Історії роду” – кожного учня. Перегортаючи сторінки книг, кожен побачить своє прізвище, отримає інформацію про свою шкільну родину, свій рід. Ці книги можуть стати для кожної сім’ї реліквією, це свого роду родинні книги пам’яті.

Важливим напрямком роботи у школі є випуск шкільної газети. Цьому виду діяльності особливу увагу приділяли в Сахнівській школі. О.А.Захаренко про роль газети висловився так: “Не втрачай можливості, колего, робити свій вплив і на душу дитини, і на її батьків. Бо то мудра наука – педагогізація сімей, бо то – педагогіка серед людей і для людей.” [1, с.9]. Звичайно можливості наші значно менші, проте на випуск газет невеликого формату при наявності комп’ютерної техніки можна розраховувати. Ми, зокрема, вже рік випускаємо газету “7 Я”.

Особливої уваги потребує робота з батьками. Останнім часом батькам стає важче виховувати дітей і вони розраховують тільки на школу, цим значно ускладнюють її роботу. Тому колектив нашого закладу працює над підвищенням педагогічної культури батьків, сповідуючи захаренківську істину, що виховати виростити здорову, повноцінну людину, громадянина незалежної України – місія школи, сім’ї, громадськості.

Зрозуміло, що минули ті часи, коли долю села вирішувала школа. Але без школи не відродити українські села. Вже котрий рік хотілося б почути відповідь на запитання: Яка роль відведена селу? Яким уявляють село керівники держави? Але крім оголошення то року села, то року сільської школи не доводиться чути нічого.

Щорічно делегації вчителів Золотоніщини бували в Сахнівці. З огляду на це, форми та методи роботи колективу О.А.Захаренка нам досить близькі. Часто, відвідуючи під час семінарів освітні заклади району чи перебуваючи з візитом в Сахнівці, ловиш себе на думці: У кого ж краще спрацювала та чи інша форма роботи, той чи інший метод? Можливо саме тому наш район протягом багатьох років був на передових позиціях не лише в Черкаській області.

У цьому значна заслуга Клименка Володимира Федоровича, заслуженого учителя України, який понад 30 років очолював Золотоніський відділ освіти. За цей час в нашому районі було зроблено досить багато. Практично все нове в педагогічній науці і практиці не проходило повз наш район, а досвід Сахнівської школи постійно вивчався нами.

Р.S. У грудні 2006 року Володимиру Федоровичу Клименку виповнилося б 80 років.

Використана література

1 .Захаренко О.А. Слово до нащадків. – К.: СПД Богданова А.М., 2006.

 

Погода