Чи є майбутнє в малокомплектної школи?

 

У місцевій школі здобували середню освіту, починаючи з 1952 року, не лише жителі Ковтунів і Мицалівки. Сюди майже сорок років приїздили учні ще з трьох навколишніх сіл. Щоранку кілька автобусів місцевих господарств вчасно доставляли десятки учнів. Школа була серед найкращих то в художній самодіяльності, то в спорті, то в запровадженні

виробничого навчання. Було досягнуто вагомих результатів. Про це свідчать чисельні грамоти, дипломи та кубки. Двічі (у 1955 та 1991 роках) заклад було представлено на виставках у Москві. Дошкільний заклад «Берізка», який належав місцевому колгоспу, було відзначено дипломом III ступеня під час Всеукраїнського конкурсу-огляду дошкільних дитячих закладів у 1974 році.

Згадувати про це особливо боляче, бо відійшов у минуле навчально-виробничий комплекс, який створювався роками. У приміщенні закладу тепер можна знімати фільми про воєнні будні. Втім старожили Ковтунів кажуть, що після війни приміщення збереглося краще.

Із 2002 року школу реорганізовано в навчально-виховний -комплекс «Загальноосвітня школа І – III ступенів – дошкільний навчальний заклад», у якому – менш як сто учнів і дошкільнят. А скільки їх таких в нашій Україні То ж скільки проблем в кожній з них?! Багато з них уже озвучено в «Сільській школі» під час обговорення теми. Але невеличкі школи відрізняються від тих (навіть і сільських), де в класах хоча б 15 учнів, де типовий штат працівників, де є можливість думати про профілі навчання, факультативи чи спецкурси хоча б на міжкласному рівні тощо. Тому проблеми малокомплектної школи треба не лише висвітлювати, а й вести активні пошуки їх подолання, бо щороку таких шкіл стає більше. Перша пов’язана з тим, що багато вчителів психологічно не готові працювати в малочисельних сільських школах з класами, в яких небагато дітей. Заклики про те, що вчителя треба готувати для викладання кількох предметів, ВНЗ хоч і почули, проте рівень підготовки таких вчителів лишається сумнівним. Знайдіть хоча б один методичний посібник чи розробку уроків для такої школи! Рівень самоосвіти вчителів катастрофічно знижується через брак коштів на придбання необхідних посібників та через зайнятість у своїх підсобних господарствах. Прикро говорити, але доводиться зустрічати вчителів, які не володіють досконало знаннями шкільного підручника. І не вина їх в цьому, а біда. Тож і згадується з болем той час, коли запровадження нового підручника обов’язково супроводжувалося цільовими курсами. На них ділилися досвідом ті, хто вже його апробував. Тепер часто вчитель розпочинає навчальний рік, не побачивши нового підручника. Катастрофічно збільшується кількість дітей, яких важко навчити в загальноосвітній школі. Різко змінився освітній рівень батьків, бо нині село не потребує кваліфікованих спеціалістів. Ось і ідуть із села ті, хто міг би працювати не лише руками. Це важлива проблема, про яку (очевидно з етичних проблем, щоб не образити тих, хто лишився в селі) намагаються не говорити. Село ж потихенько деградує.

Ситуацію з сільською школою все-таки не треба драматизувати. Потенціал у неї є. В багатьох школах є учні, які успішно змагаються (і перемагають!) на олімпіадах, конкурсах чи змаганнях не лише районного рівня. Але це скоріше винятки, хоча вони засвідчують про те, що там, де є талановитий вчитель, учні талановиті теж.

Для визнання долі сільської школи потрібні орієнтири на майбутнє. Для цього треба знайти відповідь на питання «Яким бачиться село через певну кількість років?» у конкретних державних програмах. Навряд чи надання школам статусу сільськогосподарського напряму врятує ситуацію. Це приведе скоріше до зниження рівня освіти, а сільські діти хочуть не лише сапу в руках тримати чи доглядати корів.

Сьогодні долю села вирішують насамперед робочі місця. Зайнятість населення кваліфікованою роботою – це нормальний стан людей, який не дає їм опускатися «на дно». Зрештою це і наповнення місцевого бюджету через різні податки, що потім повертається добробутом у селі. А школа, яка є виконавцем соціальних замовлень, неодмінно знайде своє місце в житті сільської громади.

 

«Сільська школа», 14 грудня 2007 року

 

Погода