Скориківка
На Золотоніщині поховали прикордонника Сергія Єпіфанова
17 червня у Львівці попрощались із Сергієм Єпіфановим, який загинув під час бою в Маріуполі 14 червня. Такої кількості людей, що прийшли провести в останню путь загиблого під час непроголошеної війни, не було ніколи в невеликому селі. До скорботної церемонії долучились жителі всієї Золотоніщини. Представники від кожного села та міста Золотоноша віддали належну шану своєму земляку. Серед присутніх були бойові побратими старшини Єпіфанова з навчального центру прикордонних військ «Оршанець», який базується поблизу Черкас, народний депутат України Леонід Даценко, керівники району та міста. Церковну службу за загиблим відправив настоятель Свято-Успенського собору Ярослав Івануса.
Поховали військового, у якого залишились двоє дітей, з військовими почестями на сільському кладовищі.
Хай святиться ім’я ваше, Добродії!
Скільки добрих, справжніх людей живе навколо! Тільки треба уміти їх бачити!
Українські пісні йшли від села до села
Серію сусідських творчих вечорів відкрив святковий концерт у Скориківці за участю учасників художньої самодіяльності трьох сіл — Ковтунів, Драбівець і нашого.
День села у Скориківці вшанували хлібом і піснею
До Дня села у Скориківській сільській раді завжди готуються Дуже ретельно, щоб не забути про жодну більш-менш значиму подію з життя Скориківки та Львівки, не обійти увагою працьовитих і щирих людей цих сіл. Читати далі »
У Скориківці подорожували… світлицями
«Пороги, пороги!
З вас починаються дороги.
Дозвольте увійти до хати,
Рідну неньку привітати,» – такими словами розпочали свою подорож по маминих світлицях мої першокласники.
Дива поряд
Кожна людина йде до Бога своїм шляхом, і ніхто їй тут не може допомогти, бо це її особиста, власної душі справа. Однак той, хто відкриє у собі Христа, відчує нове народження. Це народження не тіла, а духу, великої любові до всіх людей і всього, що є на землі.
Я живу у надзвичайно гарному селі Скориківка. Воно потопає у пишній зелені. В селі є річка, ставок, поряд – ліс, багато дивовижних куточків для відпочинку.
Вічні тільки пам’ять і душа
Члени клубу «Патріот» Скориківської школи збирають і упорядковують матеріали для кімнати бойової Слави, зустрічаються з людьми, на долі яких випали війни і голод, досліджують історію свого краю за фотографіями, розповідями про дітей війни, чорнобильців, афганців.