Клименко В.Ф.

Дороги неспокою

Зал аплодував — щиро, завзято, не шкодуючи рук. А він стояв на сцені усміхнений і щасливий.

— Справжнісінький артисті — захоплено вигукнув мій сусіда зліва. — Аж не віриться, що це — завідуючий райвно.

— Не тільки, — заперечила сусідка справа. — Володимир Федорович ще й наш депутат районної Ради…

СТАНОВЛЕННЯ

Він зростав у колгоспній родині, в якій було дванадцятеро дітей. І всі — трактористи, механізатори, бригадири. Словом, люди авторитетні, працьовиті: дехто ще до війни нагороди мав. Йому ж, коли та війна розпочалася, ішов тільки п’ятнадцятий. Відтак, старші брати — на фронт, а він батьків помічник. Тяжко пораненого льотчика-політрука Федір Федорович підібрав і виходив, щодня, щогодини ризикуючи родиною і власним життям, — Володимир не лише знав про це, а й подружився з воїном, доглядав його. Листівки вишукував, що їх скидали радянські літаки, приносив другу, аби йому легше було з колгоспниками розмовляти, на боротьбу їх піднімати. і на варті стояв, коли в домівці збиралися підпільники.

Визволення прийшло — продовжив навчання. Чому після школи саме в педагогіку пішов? Можливо, тому, що надто кипів обуренням у дні окупації, коли вчитися не міг. А може, відіграло роль те, що педучилище було неподалік домівки, у тій же Золотоноші. Як би там не було, а 1947 року він уже працював у школі – спочатку старшим піонервожатим, потім учителем молодших класів. Найперший його перший клас — вихованці дитбудинку. Напівсироти і сироти — воєнні сироти! Сам із сім’ї багатодітної, він якось особливо гостро відчував оте їхнє сирітство. Віддавав їм усю душу, все серце: був для кожного і вчителем та вожатим, і батьком і матір’ю, і старшим товаришем та братом.

Ентузіазм, ініціативу, організаторські здібності молодого вчителя не пройшли непоміченими: невдовзі його обрали секретарем райкому комсомолу. Працював і тут із вогником, однак при першій же нагоді повернувся у школу: не було кому читати історію й Конституцію СРСР в одній із восьмирічок. Запропонували йому — погодився. Але відразу ж сказав сам собі: я — не фахівець, треба вчитися далі, і того ж таки року став студентом-заочником Історичного факультету Київського педагогічного інституту.

Диплом отримав — райком партії (він уже був комуністом) направив його директором Ковтунівської восьмирічки, де за короткий час змінилося аж вісім керівників. З чого почати? З кадрів — вирішив. І відразу ж відкриття: він тут єдиний з вищою освітою, у решти — тільки педучилища. Ось і вималювалася перша перспективна лінія: довести всім необхідність подальшого навчання, прищепити кожному органічну потребу знань. На це затратив увесь перший рік свого директорування, але не шкодував за тим; улітку майже всі вчителі школи стали заочниками вузів. А згодом і сама школа переросла у середню, стала справжнім осередком культури на селі. Бо ж іще в педучилищі він прилучився до художньої самодіяльності, відтак і тут виявився її організатором та активним учасником. Жодного свята тепер не відбувалося на селі без концерту вчителів і учнів, колгоспної молоді.

Сім років очолював він Ковтунівську школу, а з нею і партійну організацію місцевого колгоспу. Звичайно, був також лектором і пропагандистом, депутатом сільради. Здавалось, знайшов уже себе — мав і шану, і любов, і повагу. Та виявилось, що на повну силу йому судилося розвернутися не тут. 1959 року його запросили на бюро райкому партії і сказали: підеш завідуючим райвно. Спробував заперечити, але почув — треба. І він почав працювати на посаді, на яку його направила партія. Так і працює на ній по сьогодні. Тут уже й орден отримав, і високе звання заслуженого вчителя УРСР.

ОЦІНЮЮТЬ КОЛЕГИ

— Що можу сказати про свого завідуючого? — замислено перепитав мене МихайлоМихайлович Нікогда, інспектор і секретар партійної організації Золотоніського райвно. І відразу ж відповів: — Багато можу сказати. А якщо коротко, то відзначу, працюємо ми разом уже понад 20 років. І що мені найбільше імпонує у характері та стилі роботи В. Ф. Клименка, так це його справді незвичайні здібності, навіть талант організатора. Можна сміливо сказати: більшість здобутків району в галузі народної освіти — то результат його наполегливості, ініціативи й умілого керівництва. Він глибоко знає кожну школу, кожний педагогічний колектив —- і потреби, і можливості. І коли входить кудись з клопотанням* то конкретним, обґрунтованим, доказовим. За це його поважають і партійні та радянські, і господарські органи. І завжди всі йдуть йому назустріч.

А ще мене приємно вражає його широка ерудиція, компетентність. Не лише, з питань політики партії, різних документів — це зрозуміло, адже Володимир Федорович — лектор, керівник районного відділення товариства «Знання»; бібліотека в нього вдома — позаздриш. Маю на увазі компетентність з усіх проблем освітянських. Я веду, приміром, трудове навчання, а здається іноді, що він глибше мене знає всі його аспекти…

Що правда, то правда, — вступила в розмову «дошкільниця» Ада Михайлівна Денисенкова. — Я прийшла в райвно 1971 року, навіть уявлення не маючи про інспекторську роботу. А Володимир Федорович учив мене так, ніби він весь вік тільки дошкільним вихованням і займався. Та й нині, коли на семінарах виступає, ми всі дивуємось, звідки в нього така обізнаність у нашій справі.

Ви ще скажіть, — докинув свого Михайло Олексійович Сень, голова профкому райвно, — що він і в школах, і в дошкільних закладах буває не лише під час перевірок, а й просто так, — на тих чи інших заняттях, масових заходах, святах. Щодо педрад і політзанять, партійних та профспілкових, комсомольських і піонерських зборів, то й говорити нічого: тут у нас є чіткий графік, за яким ми всі по черзі їх відвідуємо. І щоразу на апаратних нарадах звітуємо про все, що бачили й чули там цікавого, з якими недоліками зіткнулися, що зробили, аби їх позбутися.

Коли ж про характер і стиль роботи завідуючого говорити, то додам: мій батько працював з ним, як і всі інспектори старшого покоління, не один десяток років, я замінив його тут не так давно. Але для себе вже визначив три найцінніші риси Володимира Федоровича. Перша — його потяг до творчості, всього передового. Що б не почув він, не побачив, не вичитав хорошого — все прагне у нас запровадити. І нас на те націлює, ініціативу підтримує. Ось Катерина Юріївна Усенко, наймолодша наша колега, розповіла якось про кімнати відпочинку для вчителів, які вона десь бачила. І що ж? Поїдьте у Вознесенську, інші школи — такі кімнати є вже і в нас. Друга риса завідуючого, що вабить мене, — уміння виділяти головне, бачити перспективу. Нерідко бувало так, що виходить у світ якась постанова, а у нас уже чимало зроблено з того, про що в ній ідеться. Так було, зокрема, і з дошкільним вихованням, і з трудовим гартом юні. А третя — то його працелюбність, відданість своїй справі. Коли треба, він готовий працювати і у~вихіднг, аби тільки зробити щось хороше для відділу чи будь-якої школи.

Багато важить і те, — мовила методист Людмила Анастасівна Филь, — що Володимир Федорович дуже уважний і чуйний до людей. Помічає, який настрій у тебе. Іноді не ладиться щось на роботі чи вдома — руки опускаються. А він гляне пильно, і раптом зринає жартівлива фраза, яка настрій піднімає на цілий день!

Так, Володимир Федорович уміє працювати з людьми, — підсумував розмову Іван Іванович Могила, голова райкому освітянської профспілки, що теж працює з В. Ф. Клименком ось уже чверть віку. — Він і по-партійному принциповий та вимогливий, особливо щодо себе, і по- батьківськи дбайливий водночас. До того ж, у нього напрочуд гостре відчуття особистої причетності та відповідальності за все, що діється у районі. Разом з тим він і великий прихильник колегіальності у розв’язанні багатьох питань, дає простір самостійності підлеглих. Тому й мікроклімат у райвно чудовий, і працюється нам легко.

ОДИН З КРАЩИХ

Понад чверть віку у відділі народної освіти… Безперечно, район за цей час змінився невпізнанно, у тому числі й у галузі нашій, освітянській. Нині він щодо цього — один із кращих у Черкаській області і за матеріальною базою, і за кадрами, і за успіхами в навчанні та комуністичному вихованні юні. Практично тут ліквідоване другорічництво, а 50 процентів учнів навчаються на «4» і «5». До півсотні юнаків і дівчат щорічно закінчують школи із золотими медалями, які в основному підтверджують під час вступу до вузів. До того ж, 40 процентів випускників, а то й більше незмінно йдуть у сільськогосподарські навчальні заклади або безпосередньо в колгоспи й радгоспи.

Ці успіхи не прийшли самі по собі — він творив їх власними руками з допомогою, звичайно і під керівництвом партійних та радянських органів, у тісних взаємозв’язках :з апаратом райвно й райметодкабінету, керівниками шкіл і педагогами, усією громадськістю. А визначальними тут були і є кілька аспектів. Насамперед — увага до кадрів, правильний їх добір і розстановка, постійне навчання. У райвно й райметодкабінеті кадри дібрані так, що відділ наросвіти може власними силами контролювати стан справ з будь-якого питання і предмета. Причому зважмо: зі своїми інспекторами Володимир Федорович, як правило, працює не рік-два, а по 20 і більше років. На зміну старшим приходять молодші — і знову ж таки стаж у них від чотирьох до 12 років, тільки у двох — по два. Те ж — і щодо методистів. Відтак — сплав досвіду й молодої енергії. А до цього змістовне планування, чіткий розподіл обов’язків, висока відповідальність за доручену справу кожного і разом з тим, як уже підкреслювалось, розумна самостійність, простір для ініціативи й творчості.

Такі ж взаємини у працівників райвно і з керівниками шкіл, а в тих — з учителями. Кредо всюди таке: спочатку навчи — потім перевіряй, вимагай І — допомагай. З молодими інспекторами й методистами, . керівниками шкіл, приміром, Володимир Федорович нерідко сам ходить на уроки й позакласні заходи, вчить аналізувати їх у світлі вимог сьогоднішнього дня. За кожний рік роботи, до речі, в нього є спеціальний зошит, до якого він заносить усі свої ураження й роздуми з приводу побаченого і почутого. Нерідко саме з них і народжувалася в районі та чи інша ініціатива.

Власне, ми не ставили перед собою завдання детально розповідати про діяльність Золотоніського райвно — про нього вже не раз ішлося в пресі. Тож нині скажемо коротко: все те хороше, що ми відзначаємо в роботі кращих відділів народної освіти республіки, є і тут. Систематичний і дійовий контроль за виконанням постанов партії та уряду про школу і власних рішень, уважне ставлення до критичних зауважень на адресу райвно і негайне — в триденний строк — реагування на них, струнка система методичної роботи з керівними й педагогічними кадрами, впровадження у практику найновіших здобутків педагогічної науки й передового досвіду — всі ці питання в Золотоноші на висоті. І творчі групи, і педагогічні колоквіуми, і навчання шестиліток, і продуктивна праця учнів — усе тут є. Реформа в дії? Так. Причому дехто ще тільки-но її проект збирався обговорювати, а тут уже не тільки план реалізації її основних положень було розроблено — вони втілювалися у життя. Підвищується роль класних керівників? Що ж, треба більше уваги приділити спеціальному університетові для них, який діє уже кілька років. Посилюється значення сім’ї у вихованні дітей? Добитися, щоб кімнати для батьків, які започатковано теж кілька років тому, були створені в кожній школі, де це тільки можливо. І щоб семінар — постійно діючий! — для голів батьківських комітетів працював ще краще, а в програму молодіжного клубу «Учитель» були включені теми з сімейного виховання, посилено проблематику «вчитель —батько— учень». І єдиний день педагогічної пропаганди щоб став ще змістовнішим, а дні відкритих дверей у школах І дошкільних закладах повсюди проводились систематично.

Так — у всьому. І тому район у галузі народної освіти — один із кращих. І тому саме тут проводились і проводяться обласні та республіканські семінари, а досвід роботи з кадрами покладено в основу нового методичного листа Міністерства освіти УРСР та Центрального . інституту вдосконалення учителів з цього питання. А душа всього цього передусім — він, Володимир Федорович Клименко — завідуючий райвно, депутат районної Ради народних депутатів і… артист самодіяльного народного театру.

В. ЗДАНЕВИЧ «Радянська освіта», 29 січня 1985 р.

Школа 50-х років минулого сторіччя

 

З досвіду роботи масових гуртків Ковтунівської середньої школи

Читати далі »

Погода