Школа і ЗМІ

Чи є майбутнє в малокомплектної школи?

 

У місцевій школі здобували середню освіту, починаючи з 1952 року, не лише жителі Ковтунів і Мицалівки. Сюди майже сорок років приїздили учні ще з трьох навколишніх сіл. Щоранку кілька автобусів місцевих господарств вчасно доставляли десятки учнів. Школа була серед найкращих то в художній самодіяльності, то в спорті, то в запровадженні
Читати далі »

Атестат про … неповноцінну освіту?

На трибуну першого з’їзду педагогічних працівників України

Атестат про … неповноцінну освіту?

Якщо події, що їх переживала школа у вісімдесятих роках називали реформою, то нинішні можна йменувати революційним переворотом. Справді, тільки тепер відбуваються кардинальні зміни в структурі, змісті освіти, формах керівництва нею. Надбанням сьогоднішнього дня стають гімназії та ліцеї. Різні законодавчі акти надають небачену досі свободу учням і батькам, учителям й адміністрації установ.

Можна б радіти цьому. Але тривога за майбутнє школи все-таки не зникає, і викликана вона навіть не тим, що не все гаразд зі створенням нових типів навчальних закладів, що педагоги не завжди готові працювати в сучасних умовах, що учні дедалі гірше. ставляться до навчання. Безперечно, все це з часом зміниться на краще. Прикро, що більшість шкіл нашої держави перебуває у колишніх умовах суттєвих змін, на жаль, так і не відбулося.

Мова йде насамперед про сільські освітні заклади. Нині наповнюваність класів не дає змоги думати про гімназії, ліцеї й коледжі, про поглиблене вивчення окремих предметів. А оскільки великі школи вдосконалюватимуть форми навчання, то малокомплектні заклади даватимуть неповноцінну освіту. Вже найближчим часом випускникам не великих сільських шкіл нічого буде й думати про вступ до вузів, хоч багато з них талановиті й здібні підлітки.

Ось тут би й замислитися: чи не наробили ми помилок, коли почали перетворювати дев’ятирічки на одинадцятирічки? Адже в результаті цього базові школи мікрорайону здрібніли, і старшокласники позбавились можливості диференційовано навчатися. Сьогодні ж варто подумати про кооперування кількох шкіл, кожна з яких працювала б за власним профілем, починаючи з восьмого чи десятого класів. За цих умов виникає проблема підвезення учнів. Але це не може бути перешкодою, коли йде мова про створення оптимальних умов для розвитку дітей.

Дедалі загострюється на селі проблема учительських кадрів. Причина — брак житла. Багато педагогів доїздять на роботу з міста. Вони змушені витрачати добру частину заробітку на дорогу. Останнім часом додалася ще проблема руху автотранспорту. Кожен день для адміністрації школи починається з одного й того ж запитання: чи всі працівники змогли дістатися на роботу, чи в усіх класах є кому проводити заняття?

А школа — не лише уроки. Це ще й культура села в широкому розумінні слова. Треба бути сліпим, щоб не бачити: інтелект села катастрофічно знижується. Відмінності між сільською й міською школами настільки очевидні, що  певно, варто подумати про підготовку окремого положення про малокомплектний навчальний заклад.

Іван Малий, директор Ковтунівської середньої школи Золотоніського району Черкаської області.

«Освіта», 12 грудня 1992 р.

Школа 50-х років минулого сторіччя

 

З досвіду роботи масових гуртків Ковтунівської середньої школи

Читати далі »

Погода