Слово про маму

І
А
Б
В
Г
Д
Ж
З
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
КАЛИНЕЦЬ ІГОР КАЛІШ ГРИГОРІЙ Кальяненко Анатолій КАМІНЧУК АНАТОЛІЙ КАНІФОЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО Карпевич Оксана КАРПЕНКО МИКОЛА КАТРУК ІВАН КАЦНЕЛЬСОН АБРАМ КАЧАНОВА ЛАРИСА КАЧКАН ВОЛОДИМИР КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР КАЩУК НАТАЛЯ КВАШНЬОВ БОРИС КВІТЧАСТА КАТЕРИНА КЕДИК СВІТЛАНА КИР'ЯН НАДІЯ КИРИЧЕНКО ГРИГОРІЙ КИСЕЛЬОВ ЛЕОНІД КИЧИНСЬКИЙ АНАТОЛІЙ КЛЕН ЮРІЙ КЛИМЕНКО ЛЕСЯ КЛИМЕНКО МИХАЙЛО КЛЬОСОВ ЛЕОНІД КОВАЛКО МИХАЙЛО Козак Надія КОЗИНЮК ЛАРИСА КОЗЛЕНКО НАТАЛІЯ КОЛОДІЙ ВАСИЛЬ Колодій Ілько КОЛОМІЄЦЬ ВОЛОДИМИР КОЛОМІЄЦЬ ТАМАРА КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНОНЕНКО ДАНИЛО КОРДУН ВІКТОР КОРЖ ВІКТОР КОРЖЕНІВСЬКА АНЕЛІЯ Король Ольга Косаревич Мар’яна КОСЕНКО ЯКІВ Косівчук Юлія КОСМИНІНА ПОЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ КОСТІВ-ГУСКА ГАННА КОЧЕВСЬКИЙ ВІКТОР КРАВЧЕНКО УЛЯНА КРАСОТКІНА НАДІЯ КРЕМІНЬ ДМИТРО Крикун Галина КРИКУНЕНКО ВІТАЛІЙ Кримовська Софія КРИЩЕНКО ВАДИМ КРІСМАН НАТАЛІЯ Круль Марія КУБАЄВИЧ П. КУЗЬМЕНКО ВАЛЕНТИНА КУЗЬМЕНКО МАРИНА КУКУРУЗА ТЕОДОР КУЛИНЯК ДАНИЛО КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛЬБАК ЛІДІЯ КУЛЬСЬКА ІННА КУЦЕНКО ПЕТРО Кучерук Віктор Кушик Роман КУШНІР ВІРА

ЮЩЕНКО ОЛЕКСА

МАТЕРИНЕ СОНЦЕ

Я бачу сонце скільки років —

І захід, і зеніт, і схід.

Від сонячних дзвінких потоків

Віки палає небозвід.

Лиш сонце гляне чарівливе —

І враз по всій землі моїй

Неспинні, невмолимі зливи

Квіток рясних в красі живій.

Ген воронцю іскристі зорі,

Широкий бриль соняшників…

В промінні — сонячному морі —

Купається земля батьків.

 

О, скільки літ я сонце бачу,

Але збагнув лише тепер,

Де силу, пристрасну, гарячу

Бере, щоб промінь не завмер;

 

Щоб кожен промінь вік струною

Звучав і серце веселив,

Щоб над рясною далиною

Бринів завжди, сміявсь між нив;

 

Щоб чарував із високості

Віки майбутні молоді…

Недавно їздив я у гості

В село, до матері. Тоді

Мені побачить пощастило

У матері в руках ключі

До загадки… Це ж засвітило,

Зійшло те сонце у печі!

 

Воно вставати не хотіло,

Ще «Гімн» мовчав у тишині,

Просилось в матері несміло

І очі зводило сумні.

 

Невтомні руки материні…

Удосвіта внесли дровець,

І жар гарячої калини

Розсіяв перший промінець,

 

І сонце грілось, веселіло,

Теплінь калинову п’ючи…

А мати далі ревно, вміло

Годує сонце у печі…

 

І от воно, не лиш від жару,

А від сердечного тепла,

Полинуло, пробило хмару

І посміхнулось до села.

 

І посміхнулося до нені

Моєї рідної… І я

Слова привіту чув священні, —

Їх мати мовила моя.

 

За річкою, над осокою,

Без болі сходило, без мук,

Всією радістю людською,

А тільки — з материних рук.

 

І чутно над землею тому:

— Не спіть! Я з матір’ю іду! —

І відганяло з віч утому,

Життя вславляючи ходу.

 

Котилось потім понад гаєм

І оберталось в хліб чи цвіт…

Щедрот від нього скільки маєм,

Тому вклонивсь йому весь світ.

 

Йому до всіх багато діла,

І посміхається до всіх,

А матері, що розбудила,

Найперший промінець і сміх.

 

Тож розмаїтим цвітом райдуг,

Соняшниками у степах,

Піснями-думами про Байду

Весь простір сонячний запах.

 

Воно все вище йшло, котилось, —

В зеніт дороги немалі, —

 

І радістю життя світилось,

Лягало хлібом на столі…

 

О серце матері недремне!

Ти зводишся, ідеш в світи,

Ти грієш землю недаремно.

Усіх любов’ю просвіти;

 

Любов’ю до життя і мрії,

До сонцеликої землі.

Любов ота серця зігріє

І віджене дрібні жалі.

 

Відчуєш, друже мій, утому,

То вірний знак — давно вже слід

До матері прийти додому,

Де вперше бачив сонця схід.

 

Воно вже ген понад рікою

Здіймає променистий лук…

Всією радістю людською

Із материних сходить рук!

1963

Погода