Слово про маму
СЛЬОЗА ДО МАТЕРІ
Птах наздогнав мене.
Я поспішав до мами.
Авто хрипіло із останніх сил –
На мамин сон летів.
Дороги стало мало –
Лід забілів в очах
І передсмертний пил.
Птах розірвав мені
Сорочку.
Свіжі рани
Ще тріпотіли,
Як легкий кумач.
А він подав води
Й промовив: рано, рано…
До мами встигнемо,
Лише заплач.
Ні, схлипу не було,
Сльоза проборознила
З очей –
на скроні два криві сліди.
І раптом під грудьми
Розтало і занило.
Я очі розклепив –
Немов зірвав льоди.
Я все в житті пізнав –
Пружавну міць металу,
Бензину люту силу заводну.
Та тільки з птахом ми
До мами долітали
За мить одну,
Лише за мить одну.
Тому і сняться їй
Не шлях чи залізниця.
Як іскри сипоне
Із попелу вночі,
Виходить мама й наслухає птицю,
Бо птиця їй
По-нашому ячить.