Слово про маму

І
А
Б
В
Г
Д
Ж
З
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
КАЛИНЕЦЬ ІГОР КАЛІШ ГРИГОРІЙ Кальяненко Анатолій КАМІНЧУК АНАТОЛІЙ КАНІФОЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО Карпевич Оксана КАРПЕНКО МИКОЛА КАТРУК ІВАН КАЦНЕЛЬСОН АБРАМ КАЧАНОВА ЛАРИСА КАЧКАН ВОЛОДИМИР КАЧУРОВСЬКИЙ ІГОР КАЩУК НАТАЛЯ КВАШНЬОВ БОРИС КВІТЧАСТА КАТЕРИНА КЕДИК СВІТЛАНА КИР'ЯН НАДІЯ КИРИЧЕНКО ГРИГОРІЙ КИСЕЛЬОВ ЛЕОНІД КИЧИНСЬКИЙ АНАТОЛІЙ КЛЕН ЮРІЙ КЛИМЕНКО ЛЕСЯ КЛИМЕНКО МИХАЙЛО КЛЬОСОВ ЛЕОНІД КОВАЛКО МИХАЙЛО Козак Надія КОЗИНЮК ЛАРИСА КОЗЛЕНКО НАТАЛІЯ КОЛОДІЙ ВАСИЛЬ Колодій Ілько КОЛОМІЄЦЬ ВОЛОДИМИР КОЛОМІЄЦЬ ТАМАРА КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНОНЕНКО ДАНИЛО КОРДУН ВІКТОР КОРЖ ВІКТОР КОРЖЕНІВСЬКА АНЕЛІЯ Король Ольга Косаревич Мар’яна КОСЕНКО ЯКІВ Косівчук Юлія КОСМИНІНА ПОЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ КОСТІВ-ГУСКА ГАННА КОЧЕВСЬКИЙ ВІКТОР КРАВЧЕНКО УЛЯНА КРАСОТКІНА НАДІЯ КРЕМІНЬ ДМИТРО Крикун Галина КРИКУНЕНКО ВІТАЛІЙ Кримовська Софія КРИЩЕНКО ВАДИМ КРІСМАН НАТАЛІЯ Круль Марія КУБАЄВИЧ П. КУЗЬМЕНКО ВАЛЕНТИНА КУЗЬМЕНКО МАРИНА КУКУРУЗА ТЕОДОР КУЛИНЯК ДАНИЛО КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛЬБАК ЛІДІЯ КУЛЬСЬКА ІННА КУЦЕНКО ПЕТРО Кучерук Віктор Кушик Роман КУШНІР ВІРА

ШЕВЧЕНКО МИХАЙЛО

ПОРТРЕТИ З УЯВИ

Пробилася дорога в холодах,

Гукнула прямо з отчого порога.

Стрічає мама із портрета строго

І величаво – що то молода!

 

Коли ж це так – не щедро на слова?

Еге ж, вгадаю. Бачиться по всьому –

На полі, в ланці. Літо тридцять сьоме.

Стахановка якраз і ланкова.

 

А це пізніш. Блідий мадонни лик,

В крайках зіниць тривога підколодна.

Якраз тоді вродився він, голодний, –

Мій повоєнний сорок сьомий рік.

 

А тут оце проводила. Зима…

А це – вночі, як на лихе приснився.

А тут з прощальним словом “повернися”.

А це – уже посивіла сама.

 

А ось якраз співають півні треті…

Все менше строгих ліній на портреті.

То штрих сльози, то болю слід ламкий.

І раптом, розчахнувши свіжу раму,

Мені на груди головою мама

Упала: а діждалася-таки!

 

З городу – з бадилинком вбігла прямо:

– Час не портретний, і не к часу рама.

Весна – картоплю кинути спіши –

Рідні, далеким родичам, сусідам,

Собі (поміж півнями і обідом),

А потім прислухайся до душі, –

Сказала тихо. І замкнулась рама.

І тиша похлинулася німа.

Весна. Біжу в город. В роботі мама,

У раму мамі ніколи.

Нема!

Погода