Слово про маму
"Ти нелегке життя прожила..."
Ти нелегке життя прожила, моя мамо,
В мозолях твої чесні спрацьовані руки.
Скільки ти, моя рідна, не спала ночами,
Аби нас довести до ума, до науки.
Удовиная доля – душевне страждання.
Біль стискав тобі серце тугим перевеслом…
А сьогодні твоє недопите кохання
У моїх розквітаючих веснах воскресло.
І чорнозем тужавіє соками знову,
І проснуться під сонцем озимії сходи,
І розтануть в полях сніговиці покрови,
І оновлення вічне у квітні забродить.
Потім будуть в садах виноградові лози
У солодкій знемозі тулитись до тину…
Ми прийдемо удвох. І, втираючи сльози,
Ти в цей день, моя мамо, назвеш його сином.
Це ще буде. І ти, моя рідна, згадаєш,
Як забрала в нас батька воєнна розлука…
Ти нам щасної долі обом побажаєш,
Щоб, не знаючи воєн, зростали онуки.
1964